Справа № 22- 282 / 2007 р. Головуючий у 1 інстанції :Ярош С.О.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А. При секретарі: Тахтаул О.М..
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільського комунального підприємства „Теплокомунсервіс" про визнання дій;незаконними і відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гуляйпільського комунального підприємства „Теплокомунсервіс" про зобов'язання підключити лічильник на воду , визнати дії незаконними і відшкодувати моральну шкоду у сумі 2000 грн.
У позовній заяві зазначала, що 28.10.1999 року рішенням Гуляйпільського районного суду з ОСОБА_1 на користь Гуляйпільського КП „Теплокомунсервіс" стягнуто 1405,25 грн. . Рішення суду, виконано і борг виплачено , незважаючи на те, що послуги надавалися неякісні температура у квартирі була від 6 гр. С до 13 гр. С. З 1999 р. по 2006 р. постійно вчасно оплачує житлово-комунальні послуги . Проте у 2004 році відповідач направив за місцем її роботи повідомлення про заборгованість в сумі 531 грн.96 коп , хоча ця сума судом не була стягнута у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Такі
2
повідомлення надходили і у 2006 р. До того ж, відповідач відмовляє у підключенні лічильника на воду .
Позивачка , посилаючись на те, що через отримання повідомлень про
сплату боргу виникли непорозуміння на роботі , порушено її звичайний уклад
життя, вона втратила спокій , зазнає моральні страждання , просила суд визнати
дії відповідача неправомірними та стягнути на її користь 2000 грн. у
відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги про підключення лічильника на воду в судовому засіданні не
підтримала, оскільки лічильник було підключено .
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційне провадження порушено за скаргоюОСОБА_1
У скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи , просить скасувати рішення , справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача , перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові суд виходив з того , що ОСОБА_1 не надала суду доказів неправомірності дій КП „Теплакоунсервіс". Проте з висновками суду погодитися не можна.
Статтею 269 ЦПК України передбачено , що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Відповідно до ст.. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно , на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя."
Право фізичної особи на недоторканість особистого життя і конфіденційність інформації про неї відноситься до особистих немайнових прав і гарантується ч.1 статті 32 Конституції України та охороняється цивільним законодавством.
Конституція України у ч.2 ст.32 забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Вільну подачу інформації про приватну особу забороняє і стаття 23 „Про інформацію".
Як вбачається з матеріалів справи, Гуляйпільске комунальне підприємство „Теплокомунсервіс" направило за місцем роботи позивачки без її згоди відомості про борг за житлово-комунальні послуги. За своєю правовою природою такі відомості відносяться до конфіденційної інформації про особу. Факт направлення таких повідомлень 01.02.2004 р., 01.08.2006 р.,01.07.2006 р.,01.06.2006 р. підтверджений наявними у справі доказами ( а.с.8,9, 12,16), відповідач його не оспорював і пояснював, що це є заходом для зменшення заборгованості за житлові комунальні послуги. Проте зазначена відповідачем мета не може виправдовувати його дії .Відповідач володіє інформацією стосовно сплати за житлово-комунальні послуги у зв'язку з його уставною діяльністю і вона ніяким чином не пов'язана з і сферою трудових правовідносин позивачки. ОСОБА_1не є публічною особою і вправі уникати оприлюднення на роботі приватних подробиць свого життя . Відповідач не навів жодних доводів на підтвердження
3
того , що направлення таких повідомлень на підприємства , де працюють споживачі жилого-комунальних послуг, ґрунтувалося на законі. А відтак оприлюднення відомостей через місце роботи ОСОБА_1 є неправомірним та є втручанням у її приватне життя.
Порушення особистих немайнових прав особи відповідно до ст..275 ЦК України є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та за захистом свого інтересу..
Суд розглядає справи у межах вимог заявлених позивачем .Визначений позивачкою спосіб захисту особистих немайнових прав, а саме: визнання дій відповідача незаконними та відшкодування моральної шкоди ,- відповідає вимогам ст.хт. 15,16,20,23,275,276 ЦК України, виду та характеру порушення.
Відповідно до ст..280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового^ права завдано моральної шкоди , ця шкода підлягає відшкодуванню
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з таких чинників.
Вимагаючи стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., позивачка не привела будь-яких розрахунків та способу визначення цієї суми.
Безумовно, що протиправні дії відповідача заподіяли позивачці моральну шкоду. Доведення приватних подробиць за містом роботи , вочевидь., змусило ОСОБА_1відчувати емоційну напругу та хвилюватися, вдаватися до пояснень., про що зазначалося в позовній заяві та в поясненнях у судовому засіданні. У підтвердження ж наявності інших негативних наслідків доказів не надано і вони не встановлені при розгляді справи
Враховуючи немайновий характер порушення прав позивачки , та те, що сам факт рішення суду на її користь, визнання її законних прав вже значною мірою компенсує завдану шкоду, керуючись такими принципами справедливість, виваженість , колегія суддів вважає, що розумною сумою компенсації може бути сума у 150 грн.
Відповідно до ст..88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають присудженню судові витрати : держмито у сумі 25 грн.50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 45 грн.
Керуючись ст.ст 307, 309, 314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року скасувати
Позов ОСОБА_1 до Гуляйпільского комунального підприємства „Теплокомунсервіс" про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визхнаті дії Гуляйпільского комунального підприємства незаконними.
Стягнути з Гуляйпільського комунального підприємства „Теплокомунсервіс" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 150грн. (сто п'ятдесят грн, ), 45 грн. ( сорок п'ять грн.. ) витрат на інформаційно -технічне забезпечення, 25 грн.50 коп. ( двадцять п'ять грн. 50 коп.) судового збору.
4
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців..