АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Міщія О.Я.
Суддів – Ткача З.Є., Бершадської Г.В.
при секретарі – Вийванко О.В.
з участю апелянта, його представника ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, прокурора Коруни Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року по справі за позовом прокурора м. Тернополя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа — служби у справах дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікунами і стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до прокуратури м. Тернополя, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа — опікунська рада при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради про зобов’язання забезпечити права на батьківську опіку та виховання, встановлення місця проживання дитини та зобов’язання не чинити перешкод у виконанні батьківського обов’язку та реалізації батьківських прав щодо малолітньої дитини, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2009 року прокурор м. Тернополя звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що батько неповнолітньої ОСОБА_6 — ОСОБА_5 ухиляється від виконання батьківських обов’язків, не піклується про стан здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не проявляє батьківської турботи, матеріально не утримує дочку, не спілкується з нею, хоч має таку можливість.
У червні 2009 року ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не допускають його до дочки ОСОБА_7, налаштовують її проти нього, залякують дитину, тому він не має можливості із нею бачитись, приймати участь у її вихованні та розвитку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року позов прокурора м. Тернополя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа — служби у справах дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікунами і стягнення аліментів задоволено.
Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі неоподаткованого мінімуму на дитину відповідного віку, визначеного згідно положень ЗУ “Про державний бюджет України” за відповідний період часу з 7.05.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
Призначено опікунами ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до прокуратури м. Тернополя, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа — опікунська рада при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради про зобов’язання забезпечити права на батьківську опіку та виховання, встановлення місця проживання дитини та зобов’язання не чинити перешкод у виконанні батьківського обов’язку та реалізації батьківських прав щодо малолітньої дитини відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 59,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи на рахунок одержувача платежу УДК у м. Тернополі 22050000, р/р 31214259700002, код банку 23588119, МФО 838012.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора м. Тернополя відмовити, його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказав, що невиконує батьківські обов’язки з незалежних від нього причин, подружжя ОСОБА_3 перешкоджає йому у спілкуванні з дочкою та у її вихованні.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_5 ухиляється від своїх обов’язків по вихованню дитини, тому позбавив його батьківських прав щодо дочки ОСОБА_6
З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Як встановлено судом, батьком малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є відповідач-позивач ОСОБА_5 Мати дитини — ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
З батьком дитина проживала лише з липня 2006 року до кінця січня 2007 року.
З початку лютого 2007 року дитина проживає разом із бабусею та дідусем по маминій лінії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, які займаються її вихованням та розвитком.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 ухиляється від обов’язків батька передбачених ст. 150 СК України, не піклується про стан здоров’я дитини, її фізичним, духовним та моральним розвитком, не проявляє батьківської турботи, матеріально не утримує дочку, не спілкується з нею, хоч має таку можливість.
Як пояснили в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 після смерті їх дочки ОСОБА_8, яка померла в Португалії, ОСОБА_5 декілька місяців перебував з ОСОБА_6 за кордоном. У кінці січня 2007 року він відправив їм дитину літаком, а сам повернувся в Україну у червні цього року.
Коли ОСОБА_5 з’явився у їхній квартирі, ОСОБА_6 дуже злякалась, не хотіла до нього підходити, накривалась ковдрою, просила щоб тато пішов.
Дитячим психологом Тернопільського міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді встановлено факт застосування батьком до дитини психологічного та фізичного насильства, ОСОБА_6 боїться свого батька, не хоче йти з ним на контакт, намагається знівелювати усі події, пов’язані з батьком.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила вказаний висновок і пояснила, що присутність батька викликає у дитини різко негативні емоції — страх, переживання, невпевненість, агресію.
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Тернопільського міськвиконкому №1536 від 1.10.2009 року, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо дочки ОСОБА_6, оскільки батько не піклується про дитину, не виконує своїх обов’язків щодо її утримання, ухиляється від виховання ОСОБА_6.
Зазначені у висновку обставини підтверджуються іншими зібраними доказами, що є в матеріалах справи.
З характеристик ОСОБА_6, виданих ТСШ №5 м. Тернополя та Тернопільською музичною школою №1 видно, що ОСОБА_5 за період навчання дитини не відвідував навчальні заклади, не брав участі у батьківських зборах, не цікавився навчанням і вихованням дитини.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що ОСОБА_5 не бачиться з дитиною, не займається її вихованням, хоч має таку можливість. З лютого 2007 року ОСОБА_14 знаходиться на повному матеріальному забезпеченні бабусі та дідуся, пенсію по втраті годувальника, яку дитині призначила держава у зв’язку зі смерю матері, батько використовує не в інтересах дочки. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опікуються онукою, займаються її духовним та фізичним розвитком, матеріально забезпечують, дитина відвідує гуртки танців та музику і почувається з ними повністю захищеною.
Суд перевірив і визнав безпідставними доводи ОСОБА_5 про те, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не допускають його до дочки, намовляють її не спілкуватись з батьком.
При цьому суд правильно врахував ті обставини, що ОСОБА_5 мав можливість бачитись з дитиною не тільки за місцем проживання, а й у загальноосвітній та музичній школах, танцювальному гуртку, де вона навчається та займається, однак не відвідував ці заклади, не цікавився розвитком та успіхами дочки.
Питання щодо неналежного виконання батьківських обов’язків ОСОБА_5 неодноразово розглядалось на засіданнях органу опіки та піклування Тернопільської міської ради. Так, 8.02.2008 року, 4.06.2008 року, 7.08.2009 року, 27.07.2009 року відповідача було зобов’язано приймати участь у вихованні дочки ОСОБА_7, купувати дитині необхідні речі, сплачувати щомісячно не менше 500 грн. для її матеріального утримання. Однак, зазначені рішення ОСОБА_5 не виконує, а в судовому засіданні пояснив, що припинив перерахування коштів, оскільки не був впевнений, що вони витрачаються для потреб дитини.
Крім того, ОСОБА_5 отримує призначену для його дочки ОСОБА_7 пенсію у зв’язку із втратою годувальника. Однак, отримані кошти всупереч вимогам ч.2 ст. 155 СК України використовує не в інтересах дитини. З цього приводу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що не надає кошти, оскільки хоче накопичити їх до повноліття дочки. Судом встановлено, що ОСОБА_5 знімав із пенсійного рахунку гроші для своїх потреб, а рішення органу опіки та піклування про забезпечення поточних потреб дитини не виконав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не піклується про дочку ОСОБА_7, не виконує батьківського обов’язку щодо її утримання, не виявляє інтересу до її виховання, хоч таку можливість має, а тому суд підставно позбавив його батьківських прав щодо дитини.
Згідно ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд правильно встановив опіку над малолітньою ОСОБА_6, оскільки в суді встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і найкращі умови для належного виховання та розвитку дитини можуть забезпечити їй бабуся ОСОБА_2 та дідусь ОСОБА_3, які призначені опікунами онуки.
Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення суду щодо розміру аліментів, які стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 для утримання ОСОБА_6 слід змінити.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Визначивши аліменти, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 в розмірі неоподаткованого мінімуму на дитину відповідного віку, суд не врахував, що згідно ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення аліментів слід змінити, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти для утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини заробітку (доходу) ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 7.05.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
При цьому слід врахувати, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець, має стабільний заробіток, зокрема у 2010 році утримує по 2000 грн. щомісяця, тому колегія вважає, що стягнення аліментів слід визначити у частці від його заробітку (доходу).
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5, то суд підставно відмовив у його задоволенні, оскільки в судовому засіданні встановлено, що він ухиляється від своїх обов’язків по вихованню дитини, хоч має таку можливість, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджають йому бачитись з дочкою та її утримувати.
ОСОБА_5 та його теперішня дружина у судовому засіданні самі підтвердили той факт, що вони тільки двічі намагалися зустрітися з ОСОБА_6, проте ці спроби вони робили тільки після того, як суд почав розглядати справу щодо позбавлення батьківських прав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року в частині стягнення аліментів змінити, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти для утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини заробітку (доходу) ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 7.05.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Я. Міщій