Справа № 22-ц-1168/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Гриценко П.П.
Категорія: 57 Суддя-доповідач - Попруга С.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Попруги С.В.,
Суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі (далі – відповідач або Управління) на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 29 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Путивльського районного суду від 29 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 29 січня 2010 року. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідач, зокрема, доводить, що ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, отже Управління не мало правових підстав для перерахунку та виплати пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком; судом неправильно застосовано ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», названа норма на спірні правовідносини не поширюється; судом не зазначено за рахунок яких джерел мають бути проведені виплати спірних сум позивачеві.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримуєте пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
На порушення вимог Конституції та законів України відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають встановленим фактам, суд дійшов до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі, частково зводяться лише до формальних міркувань, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду.
Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6, 7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону передбачено, що д ітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» йдеться про встановлення розмірів соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розмірів мінімальної заробітної плати. Отже ця норма, з урахуванням приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може застосовуватись до спірних правовідносин.
У спірному періоді 2010 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» будь-яким чином не обмежувалась.
Таким чином, Управління як орган, якому законодавством делеговано повноваження щодо перерахування і виплати пенсій та доплат до них повинно було діяти відповідно до ст.6 вказаного Закону, але на порушення цієї статті таких нарахувань (перерахунку) не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.
Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то і ці доводи скарги, як і інші, не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313 – 315, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області відхилити, а постанову Путивльського районного суду Сумської області від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду Сумської області Попруга С.В.