АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 3559 Головуючий в 1інстанції – Лібстер А.С.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Ступіної Я.Ю., Мартинюка В.І.,
за участю секретаря – Міняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому зазначив, що постановою Ленінського райсуду м. Луганська від 14.10.2009р. була визнана неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо перерахунку пенсії в зв’язку з зміною розміру додаткового виду грошового забезпечення з 01.04.2007р. Суд зобов’язав управління перерахувати йому пенсію з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. з урахуванням щомісячної премії у розмірі 54% від грошового забезпечення з виплатою заборгованості, яка виникла у зв’язку з перерахуванням. Пенсійні виплати, які він мав отримати у період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. позивач отримав тільки у січні 2010р. За цей час знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів склало 495,44 грн., що і спричинило йому матеріальну шкоду. Тому саме цю суму він просив стягнути з відповідача на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди. Також він посилався, що відповідач своїми діями спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 1000 грн. і просив стягнути 1000грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 05.02.2010р. дана позовна заява була залишена без руху до 25.03.2010р. для усунення недоліків, так як вона не в повній мірі відповідає вимогам ст. 106 КАС України, так як позивач не обґрунтував розмір заподіяної йому моральної шкоди та не послався на докази, також позивач не зазначив на підставі яких нормативних документів він зробив розрахунок заборгованості по матеріальній шкоді та не послався на відповідні докази. Позивач не зазначив, коли він отримав грошові кошти за рішенням суду. Також суд посилався на те, що рішення, на яке посилався позивач було оскаржене в апеляційному порядку. Тому суд запропонував позивачу виправити зазначені недоліки до 25.03.2010р.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 26.03.2010р. позовна заява була визнана неподаною з поверненням її позивачу без розгляду, так як позивач не в повній мірі усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 05.02.2010р.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та зобов’язати суд першої інстанції відкрити провадження по справі, посилаючись на те, що ним були усунені недоліки, а також на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права при її ухваленні.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з наступних підстав:
Згідно ст. 108 КАС України суддя дійсно, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.106 КАС України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. А якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, то заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи ухвалу від 26.03.2010р., суд виходив з того, що позивачем, не зважаючи на подання до суду уточненої позовної заяви, так і не були виправлені недоліки, зазначені в ухвалі про залишення його первісної позовної заяви без руху.
Однак, постановляючи дану ухвалу, суд не звернув належної уваги на те, що згідно п.6 ч.1 ст.106 КАС України позовна заява повинна містити в собі не самі докази, що підтверджують кожну обставину позову, а тільки зазначення тих доказів, які відомі позивачу. Не врахував суд також те, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строку позовної давності та інших не передбачених законом підстав, адже сторони мають право надати докази і під час розгляду справи. З введенням в дію КАС України ці питання вирішуються під час попереднього судового засідання, в тому числі і з’ясовується, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлюється строк їх подання, а також визначаються факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати. Таким чином, саме в попередньому судовому засіданні, а не під час вирішення питання про відкриття провадження по справі, вирішується питання про надання стороною доказів відповідної якості.
Не звернув суд належної уваги також на те, що вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог також віднесена не до стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, а до стадії судового розгляду.
За таких обставин достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу без розгляду у суду першої інстанції не було.
Зазначені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції порядку, встановленого для вирішення даного питання, а тому ухвала суду від 26.03.2010р. підлягає скасуванню з направленням справи до суду 1 інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження по справі, так як вирішення цього питання за нормами ЦПК України, за якими розглядає справу суд апеляційної інстанції згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18.02.2010р., віднесено до компетенції суду першої інстанції .
Керуючись ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі у передбаченому законом порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий
Судді