АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5365 Головуючий в 1інстанції – Бондаренко Н.О.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря – Самохіної І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора м. Стаханова на ухвалу Стаханівського міського суду Луганської області від 14 травня 2010р. за позовом прокурора м. Стаханова в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Стахановтеплозабезпечення” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року прокурор м. Стаханова звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався, на те, що відповідач в супереч договору та чинному законодавству не сплачує за поставлену йому теплову енергію, в результаті чого утворилася заборгованість по оплаті за теплопостачання за період з листопада 2007р. по травень 2010р. у розмірі 3294,30грн., яку він і просить стягнути з відповідача на користь КП “Стахановтеплозабезпечення”. Звернення з вказаним позовом в інтересах держави обґрунтував тим, що КП “Стахановтеплозабезпечення” є комунальним підприємством, власником та засновником якого є територіальна громада м. Стаханова, а також тим, що в результаті протиправни х дій відповідача порушено інтереси держави стосовно шкоди, заподіяної державі невиконанням або несвоєчасним виконанням умов згідно договору.
Ухвалою судді Стаханівського міського суду Луганської області від 06.05.2010 року позовна заява прокурора м. Стаханова була залишена без руху до 14 травня 2010р.
12 травня 2010р. до суду надійшов лист від прокурора м. Стаханова з обґрунтуванням його звернення в інтересах держави.
Ухвалою судді Стаханівського міського суду Луганської області від 14.05.2010 року позовна заява прокурора м. Стаханова була визнана неподаною з поверненням її з усіма додатками без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою, прокурор м. Стаханова звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати у зв’язку з її необґрунтованістю і порушенням судом вимог процесуального права і постановити нову.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя дійсно, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. А якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, передбачені ст. 119 і 120 ЦПК України, то заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім того, відповідно до ст. 121 ЦПК України позовна заява повертається, якщо заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Із тексту позовної заяви вбачається, що вона подана прокурором в інтересах держави.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України дійсно покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно зі ст. 45 ЦПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.
Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади. В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади і що заявляючи позов про стягнення заборгованості за теплопостачання, прокурор необґрунтовано визначив КП “Стахановтеплозабезпечення” як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки орган місцевого самоврядування не може бути позивачем і стороною у процесі по даній справі, а КП “Стахановтеплозабезпечення” є самостійною юридичною особою, яка самостійно здійснює свою діяльність через свої органи та посадових осіб з метою одержання прибутку, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Судова колегія погоджується з висновком суду, що прокурором фактично пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійної юридичної особи, яка не позбавлена можливості самостійно захищати свої права. Права заявляти позови в інтересах юридичних осіб, законом прокуророві не надано. Крім того, згідно ч.2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано постановив ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її в прокурору м. Стаханова, так як прокурор не усунув недоліки первісної позовної заяви та не обґрунтував в чому ж в даному випадку, а саме не сплатою відповідачем на користь КП “Стахановтеплозабезпечення” суми заборгованості у розмірі 3294,30грн. порушені економічні, політичні та інші інтереси саме держави, а не визначеної прибуткової самостійної організації, якою є КП “Стахановтеплозабезпечення”.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до статуту КП “Стахановтеплозабезпечення” у разі неможливості одержання ним прибутку, орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування зобов’язані надати дотацію, що органи місцевого самоврядування самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети, що держава в свою чергу фінансово підтримує місцеве самоврядування, а надлишки доходів і зборів, які перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, вилучає в порядку, встановленому законом про бюджет, а тому фінансова діяльність КП “Стахановтеплозабезпечення” безпосередньо залежить від органів місцевого самоврядування, а значить впливає і на формування Державного бюджету України і що для підтримки державних інтересів саме у фінансовій сфері, прокурором м. Стаханова і було заявлено позов, не заслуговують на увагу, так як згідно п. 6.7 Статуту КП “Стахановтеплозабезпечення” орган виконавчої ради чи орган місцевого самоврядування зобов’язані надати дотацію КП “Стахановтеплозабезпечення” тільки у тому випадку, коли вони встановлюють такі фіксовані ціни, застосування яких унеможливлює одержання прибутку, а не у будь – якому іншому випадку. При цьому відповідно до п. 6.1, 6.2 , 6.9 Статуту головним узагальнюючим показником фінансової і господарської діяльності підприємства є прибуток і саме з отриманих доходів підприємство робить обов’язкові відрахування, сплачує податки, збори та інші обов’язкові платежі в бюджет, а також інші обов’язкові платежі до державних цільових фондів, при цьому підприємство самостійно та за рахунок коштів, передбачених місцевими програмами, здійснює матеріально – технічне забезпечення своєї діяльності.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення державних інтересів, викладені в апеляційній скарзі, у даному випадку є непереконливими, оскільки з них не вбачається у чому саме полягають порушення або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок не сплати відповідачем заборгованості за теплопостачання у розмірі 3294,30 грн. саме на користь КП “Стахановтеплозабезпечення” як прибуткової самостійної юридичної особи.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не є самостійною підставою для її скасування.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги стосовно викладених вище обставин не спростовують висновків суду щодо них та не є підставою для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора м. Стаханова відхилити .
Ухвалу Стаханівського міського суду Луганської області від 14 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення , але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: