АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1749 Головуючий в1інстанції – Рукас О.В.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря – Баюрчака Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2010р. за позовом Кредитної спілки “Київська Русь” в особі Сєвєродонецького відділення Кредитної спілки “Київська Русь” до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2010р. позовні вимоги були задоволені. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 47/29 від 14.02.2007р. у розмірі 7324 грн.10 коп. та витрати по справі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що суд зробив невірні висновки, що призвело до винесення по справі незаконного рішення. Також посилалася на те, що вона визнає тільки факт укладення кредитного договору на суму 5000 грн. та залишкову суму основного боргу за цим кредитним договором у розмірі 3501,15 грн.
Позивач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що згідно до кредитного договору № 47/29 від 14.02.2007р., укладеного між позивачем та ОСОБА_4 позивач надав їй у тимчасове користування на умовах, зазначених у договорі, грошові кошти у розмірі 5000 грн. на 36 місяців із строком остаточного повернення до 14 лютого 2010р., зі сплатою за користування кредитом 5% від загальної суми кредиту в місяць отримання та 0,1507% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до розділу 7 договору відповідачка взяла на себе обов’язок сплачувати кредитній спілці за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків за кредит додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит відсотки, одержувані внаслідок прострочення ним виконання грошового зобов’язання у розмірі 0,3% від суми зазначеної заборгованості ( суми кредиту та/або відсотків по кредиту), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Відповідачка ОСОБА_4 свої зобов’язання по даному договору не виконує. Також суд виходив з того, що згідно ст.. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 ЦК України. Відповідно до наданого суду розрахунку боргу за вказаним кредитним договором борг за кредитом станом на 29.12.2009р. становить – 7324,10 грн., з яких 3501,15грн.- основна сума боргу, а 3822,95 грн. - відсотки за користування кредитом. Згідно договору поруки від 14.02.2007р. відповідачка ОСОБА_2 є поручителем по даному кредитному договору. Відповідно до п.2.1 даного договору у разі невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позивальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.. Судом також було встановлено, що відповідачі письмово попереджалися про стан заборгованості на про необхідність погасити борг. Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та виніс рішення про їх задоволення.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення. Те, що раніше, а саме 13.02.2009р., судом, як стверджує апелянт в апеляційній скарзі виносився наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за цим же кредитним договором у сумі 4908, 12 грн., само по собі не спростовує висновків суду про необхідність стягнення з відповідачів суми заборгованості саме у розмірі 7324,10 грн., так як дана сума боргу визначена станом на іншу дату, а саме на 29.12.2009р.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_2 про наявність між позивачем та відповідачами попередніх домовленостей про умови погашення кредиту в зв’язку з настанням непередбачених договором обставин, наявність між сторонами спору, а також не врахував при визначенні суми заборгованості за кредитом всі платежі, внесені відповідачами в рахунок погашення кредиту, не заслуговують на увагу, так як не підтверджені ніякими доказами по справі. Як убачається з тексту рішення суд дав даним поясненням відповідачки ОСОБА_2 належну правову оцінку в межах наданих йому законом повноважень, врахувавши те, що відповідачка посилалася, що квитанції про внесенні платежів знаходяться у відповідачки ОСОБА_4, яка не бажає їх їй надати. Відповідачка ОСОБА_4 не тільки не надала суду якихось додаткових квитанцій про погашення боргу за кредитним договором, а й визнала як суму основного боргу за кредитним договором, так і іншу суму заборгованості, нараховану позивачем. Також суд першої інстанції врахував, що відповідачка ОСОБА_2 не конкретизувала які ж саме попередні домовленості про умови погашення кредиту в зв’язку з настанням непередбачених договором обставин мали місце між сторонами, позивач же заперечує наявність будь – яких додаткових попередніх домовленостей з цього питання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги ствердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що позивач, застосовуючи штрафні санкції не надав суду доказів повідомлення її про неналежне виконання боржником зобов’язань по погашенню основного боргу, що призвело до підвищення нарахування відсотків за користування не кредитом, не заслуговують на увагу, так як не тільки не підтверджені ніякими доказами по справі, а й спростовуються тими доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності при прийнятті рішення по справі. Так, в матеріалах справи знаходиться попередження від 28.01.2009р. на ім’я відповідачки ОСОБА_2 про наявність боргу за кредитним договором станом на 28.01.2009р. у розмірі 4781,50 грн. з проханням погасити його протягом 5 днів та з попередженням, що у разі невиконання даних вимог, справа буде передана до суду про стягнення суми боргу та відсотків за порушення строків сплати кредиту у розмірі 0,3% за кожен день прострочки. Дане попередження 29.01.2009р. було отримане відповідачкою ОСОБА_4 для передачі ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не була повідомлена про зміну позовних вимог, що їй не була вручена копія позовної заяви з доданими до неї документами, які обґрунтовують збільшення позовних вимог позивача, не заслуговують на увагу, так як в матеріалах справи знаходиться позовна заява, з тексту якої вбачається, що ціна позову у розмірі 7324,10 грн. з самого початку була заявлена позивачем по даній справі, про дану суму позову було достовірно відомо відповідачці ОСОБА_2, бо саме проти неї вона заперечувала в своїх неодноразових заявах на адресу суду. І заочне рішення від 13.11.2009р., на яке посилається апелянт і скасувати яке вона просила, виносилося саме на суму 7324,10 грн.
Ніяких доказів на підтвердження своїх доводів в апеляційній скарзі крім тих, яким суд в межах своєї компетенції дав належну оцінку в їх сукупності, відповідачка ОСОБА_2 суду не надала. Відповідачка ОСОБА_3, яка після одруження прийняла прізвище ОСОБА_3 взагалі не оскаржила рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2010р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий
Судді