АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 1689 Головуючий в 1інстанції – Маньковська О.О.
Доповідач – Темнікова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря – Миняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 січня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійська, ОСОБА_2, виконкому Краснодонської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійська, виконкому Краснодонської міської ради Луганської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру в порядку приватизації, визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири, виселення; а також за позовом Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійська до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2005р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому посилався на те, що в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6 Дані особи з 2000р. в квартирі не живуть, за рішенням суду від 09.09.2005р. вони визнані безвісно відсутніми. Під час обстеження було встановлено, що квартира знаходиться в антисанітарному стані, розграбована, за комунальні послуги оплата не проводиться, у квартирі збираються сумнівні громадяни. Він же в даний момент робить ремонт в цій квартирі та проживає в ній, сплачує комунальні платежі. Тому просив визнати за ним право на користування жилим приміщенням в даній квартирі.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 листопада 2005р. позов ОСОБА_3 було задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 04.11.2008р. рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 листопада 2005р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В березні 2009р. ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_3, Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійська, виконкому Краснодонської міської ради Луганської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру в порядку приватизації, визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири, виселення та поновлення її права на проживання в спірній квартирі. В даному позові вона посилалася на те, що з 2003р. разом з сином ОСОБА_6 проживала в даній квартирі. Її син був тяжко хворим, перебував на обліку у лікарні. В кінці 2003р. його стан погіршився, в спірній квартирі не було опалення та води, тому вони з сином ледве перезимували в квартирі, літом позивачці стало відомо, що опалення в квартирі ремонтуватися не буде, залишатися в таких умовах в осінньо-зимовий період в квартирі було неможливо, тому у серпні 2004р. вони з сином тимчасово переїхали до сестри в м. Суходольськ і знаходилися там до лютого 2005р. В лютому 2005р. син помер, після чого ОСОБА_2 поїхала на заробітки, але перед від’їздом вона опломбувала газ, залишила довіреність на отримання заборгованості зарплати і попросила внести її в якості оплати за квартиру. Квартира знаходилася у задовільному стані. В березні 2005р. її колишня співробітниця отримала заборгованість по зарплаті і сплатила квартплату. За квартирою наглядали сусіди, у яких був ключ від квартири. А літом 2006р. вона дізналася, що працівники ЖЕК забрали у них ключ і повідомили, що будуть заселяти в квартиру інших осіб. Коли вона приїхала, то дізналася, що вони з сином на підставі рішення Краснодонського міськрайонного суду від 09.09.2005р. були визнані безвісно відсутніми, а рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 24.11.2005р. право користування жилим приміщенням в спірній квартирі було визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_3 приватизував квартиру і продав її ОСОБА_4 та ОСОБА_5. За її скаргами рішення Краснодонського міськрайонного суду від 09.09.2005р. та від 24.11.2005р. були скасовані. Тому вона і звернулася до суду з зустрічним позовом і просить його задовольнити.
В червні 2009р. КП “ЖЕК№ 9” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, в якому посилалися на те, що вона була наймачем спірної квартири з 2003 до 24.02.2006р. Разом з нею в квартирі мешкав її син. На той час квартира була не приватизована. Вони мешкали в квартирі до серпня 2004р. Після їх вибуття з квартири, вона залишилася без нагляду, комунальні послуги ніхто не сплачував. Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 09.09.2005р. вони були визнані безвісно відсутніми. Також посилалися на те, що ОСОБА_2 з серпня 2004р. по травень 2006р. не жила в квартирі без поважних причин, про наявність поважних причин для не проживання в квартирі в ЖЕК не повідомила. Тому просили визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування в спірній квартирі через не проживання в ній більш ніж 6 місяців без поважних причин та зняти її з реєстрації. В подальшому вони уточнили позов і просили визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування в спірній квартирі з 01 березня 2005р.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 січня 2010 року позовні вимоги Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійська до ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд визнав ОСОБА_2 такою, що втратила право на проживання в квартирі, розташованій за адресою – м. Молодогвардійськ м. Краснодону Луганської області, кв. Кошового,29 кв.3 з 01 березня 2005р. У задоволенні іншої частини позовних вимог КП “ЖЕК №9” було відмовлено. Також суд повністю задовольнив позов ОСОБА_3 і визнав за ним право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з 01.03.2005р. А у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, КП “ЖЕК№9”. ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконкому Краснодонської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру по приватизації на ім’я ОСОБА_3, договору купівлі – продажу квартири та свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх виселення із спірної квартири відмовив у повному обсязі через його необґрунтованість.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права та не повно з’ясовані обставини справи.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги і дала пояснення аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що спірна квартира перебувала на балансі КП “ЖЕК№2”, а в подальшому була передана на баланс КП ЖЕК №9”. У спірній квартирі з 21.01.2003р. були зареєстровані ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6 Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 09.09.2005р. вони були визнані безвісно відсутніми з 01.01.2000р., оскільки за місцем їх реєстрації протягом 4 років були відсутні відомості про їх місце перебування. На підставі цього рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були зняті з реєстрації в спірній квартирі. Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 24.11.2005р. за ОСОБА_3 було визнано право користування жилим приміщенням в спірній квартирі. На підставі даного рішення він був зареєстрований в спірній квартирі. Після чого ОСОБА_3 на підставі розпорядження органу приватизації від 23.03.2006р. № 8368 отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 25.04.2006р. за № 8008. Далі ОСОБА_3 продав спірну квартиру по договору купівлі – продажу від 03.05.2006р. за № 964 подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Приймаючи рішення по справі суд також виходив з того, що рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 09.09.2005р. було скасовано рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 28.07.2006р. за нововиявленими обставинами. Рішення Краснодонського міськрайонного суду від 24.11.2005р. про визнання за ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням в спірній квартирі також було скасовано ухвалою апеляційного суду Луганської області від 04.11.2008р., а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Далі суд виходив з того, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації з серпня 2004р. не проживала, заяву про збереження квартири до ЖЕК або бронювання квартири не подавала, проживала за іншою адресою, що згідно актів обстеження квартира перебувала у неналежному стані, комунальні послуги не сплачувалися, що пояснення ОСОБА_2 про фальсифікацію ОСОБА_3 та представниками КП ЖЕК доказів про те, що квартира перебувала у неналежному стані не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. До пояснень ОСОБА_2 про те, що з квартири вона виїхала через те, що потрібно було доглядати за хворим сином, суд віднісся критично, так як в лютому 2005р. син помер , а ОСОБА_2 до спірної квартири не повернулася, зацікавленості до квартири до січня 2007р. не проявляла. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, а саме більше 6 місяців без поважних причин не проживала за місцем реєстрації, особистих речей в спірній квартирі не мала, про збереження комунальної власності не дбала , вартість комунальних послуг не сплачувала, має інше постійне місце проживання, відмовилася від пропозиції про надання їй іншого житла, тому суд визнав її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі. Разом з тим суд визнав необґрунтованими позовні вимоги КП ЖЕК№9 щодо зняття ОСОБА_2 з реєстрації в спірній квартирі, оскільки вона вже була знята з реєстрації після визнання її безвісно відсутньою і дана реєстрація не поновлялася.
Також суд визнав за необхідне задовольнити позов ОСОБА_3, оскільки він зайняв вільну та той період часу квартиру з дозволу розпорядника комунальної власності, ця квартира перебувала у непридатному для проживання стані, за квартирою числилася заборгованість, яку ОСОБА_3 сплатив. ОСОБА_3 готував квартиру до ремонту, фактично піклувався про комунальну власність, користувався нею, планував в подальшому проживати в ній. Набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру за актом приватизації суд визнав цілком законним. Також суд виходив з того, що як власник квартири на час укладення правочину купівлі – продажу квартири з ОСОБА_4 ОСОБА_3 мав право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Договір купівлі – продажу був нотаріально оформлений, підстав для визнання його недійсним судом не встановлено. ОСОБА_5, як добросовісні набувачі спірної квартири, які набули права власності на спірну квартиру на платній основі, не можуть бути позбавлені права власності на набуте ними майно відповідно до вимог ст..330, 388 ЦК України. Проаналізувавши дані обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2
Однак, приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_2 поселилася в спірній квартирі в установленому законом порядку в 2003р і це сторонами по справі не оспорюється. До серпня 2004р. вона разом з тяжко хворим сином ОСОБА_6 проживала в спірній квартирі. В осінньо – зимовий період 2003-2004р.р. в квартирі не було опалення, тому в серпні 2004р. вони з сином були вимушені тимчасово переїхати на проживання до сестри ОСОБА_2 В лютому 2005р. син помер, а ОСОБА_2 поїхала на заробітки через брак коштів для проживання та інші побутові потреби. На цей час квартира перебувала у належному технічному та санітарному стані. Акти про неналежний стан квартири не знайшли свого об’єктивного підтвердження в судовому засіданні. Так, згідно повідомлення СВ Краснодонського МВ УМВС України в Луганській області ( а. с. 117, 213 т. 1) під час розслідування кримінальної справи було встановлено, що невстановленими працівниками ЖЕК –2 був складений акт обстеження спірної квартири від 02.06.2005р., в якому були викладені неправдиві відомості про те, що квартира розбита, що в ній не має унітазу, ванної, раковини на кухні, стекла побиті. Дані обставини підтвердила в судовому засіданні в апеляційній інстанції також свідок ОСОБА_7 Перед від’їздом з квартири ОСОБА_2 опломбувала газ, останній раз оплата за комунальні послуги від ОСОБА_2 надходила в березні 2005р. ( а. с. 33, 34 т.1) Також в судовому засіданні було встановлено, що опалення в квартирі було відсутнє з грудня 2003р. по вересень 2006р. ( а. с. 32 т.1). Як пояснила ОСОБА_2 не має опалення і по теперішній час. Рішення Краснодонського міськрайонного суду від 09.09.2005р. про визнання ОСОБА_2 з сином безвісно відсутніми з 01.01.2000р. скасовано. Проаналізувавши зазначені встановлені судом першої інстанції обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі без поважних причин, оскільки апеляційний суд вважає, що відсутність належних умов для проживання в спірній квартирі та необхідність від’їзду з квартири для заробітку є поважними причинами не проживання в квартирі. Крім того необґрунтованим є посилання суду першої інстанції в рішенні як на ст.. 71, так і на ст.. 107 ЖК України, так як вони є самостійними підставами для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Заявляючи позов КП ЖЕК №9 посилався на ст.. 71 ЖК України, тому у суду в такому випадку не було самостійного права переходити при вирішенні спору на іншу норму права, так як предмет спору по даним нормам права зовсім інший або застосовувати ці норми права одночасно.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги КП ЖЕК №9 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі задоволенню не підлягають, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову КП ЖЕК №9.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, то апеляційний суд вважає, що приймаючи рішення по справі суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що згідно ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення для громадянина є ордер. Як убачається з матеріалів справи ордер на спірне житлове приміщення ОСОБА_3 в установленому законом порядку не видавався. Видачі ордеру передує перебування громадянина на квартирному обліку та необхідність поліпшення ним своїх житлових умов, так як згідно ст.. 42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Такі жилі приміщення надаються їм в порядку черговості згідно зі ст.. 43 ЖК України. Відповідно до ст.. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Як убачається з матеріалів справи суду не було надано належних доказів того, що ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку і потребував поліпшення житлових умов, що у нього підійшла черга на отримання житла. В своїй позовній заяві ОСОБА_3 посилався на те, що квартира перебуває в антисанітарному стані, розграбована, в ній відсутнє необхідне сантехнічне обладнання, що він в ній проживає та робить ремонт. Однак дані обставини, на які посилався Карпов, суперечать одне одному, адже антисанітарний стан та відсутність необхідного сантехнічного обладнання та газової плити, в зв’язку з чим як посилається ОСОБА_3 квартира потребує ремонту, якщо такі обставини дійсно мали місце, унеможливлювали як проживання в ній, так і надання її громадянину, який потребує поліпшення житлових умов. Ніяких належних доказів того, що ОСОБА_3 вселився в квартиру на законних підставах та проживав в ній, а також робив ремонт суду надано не було. ОСОБА_3 надав суду тільки квитанції про сплату комунальних платежів за квартиру в листопаді 2004р. за червень – листопад 2004р. Як член сім’ї колишнього наймача в спірну квартиру ОСОБА_3 також не вселявся. Посилання представника виконкому Краснодонської міської ради на те, що через незадовільний стан квартири та відсутність у виконкому коштів на її ремонт, вони не могли запропонувати її особам, які зареєстровані у черзі на житло, а тому було прийняте рішення про надання даної квартири особі, яка виявила намір проживати в ній, не тільки не є підставою для визнання за такою особою, а саме ОСОБА_3 права на користування жилим приміщенням в спірній квартирі через суд, а й навпаки є реальною перешкодою для цього, оскільки прямо суперечать закону. Реалізувати своє право на повторне заселення квартири балансоутримувач квартири у передбаченому законом порядку міг шляхом видачі ордеру на спірну квартиру, однак він таким правом не скористався.
За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для визнання за ОСОБА_3 права на користування жилим приміщенням в спірній квартирі, а тому рішення суду в цій частині також слід скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні його позовних вимог через їх необґрунтованість.
Відсутність же у ОСОБА_3 законного права на проживання в спірній квартирі та недоказаність його фактичного проживання в спірній квартирі на момент її приватизації свідчать про те, що приватизація спірної квартири на ім’я ОСОБА_3 відбулася з порушенням норм діючого законодавства. Згідно ст. 5, ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" і п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян квартири, які підлягають приватизації передаються наймачеві та членам його сім'ї, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем. Таким чином для приватизації має значення не тільки прописка особи, а й те, що дана особа постійно проживає в квартирі, тобто користується нею на законних підставах. Дані обставини не були встановлені судом першої інстанції, а отже і правових підстав для передачі ОСОБА_3 спірної квартири у власність шляхом її приватизації не було. Тому свідоцтво про право власності на спірну квартиру № 8008 від 25 квітня 2006р., видане на ім’я ОСОБА_3 виконкомом Краснодонської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації № 8326 від 23.03.2006р. слід визнати недійсним.
В зв’язку з викладеним підлягає визнанню недійсним також договір купівлі – продажу спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03 травня 2006р. При цьому апеляційний суд враховує те, що відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, тому при незаконному позбавленні права користування жилим приміщенням, як сталося в даному випадку з ОСОБА_2, та обставина, що особа, яка купила це приміщення, є добросовісним набувачем, не може бути підставою для відмови у відновленні порушеного права і визнанні недійсним акта про приватизацію та угоди про відчуження жилого приміщення. У зв’язку з визнанням недійсним договору купівлі – продажу квартири, а отже і припиненням права власності подружжя ОСОБА_5 на спірну квартиру у них відпадають законні підстави і для користування даним майном, адже згідно ст.. 317, 319 ЦК України право власності включає в себе як право володіння, так і право користування та розпорядження своїм майном. Проживання в спірній квартирі є одним із різновидом користування квартирою. З припиненням права власності на квартиру, а отже і права користування квартирою, подружжя ОСОБА_5 повинно звільнити квартиру, а оскільки вони не бажають цього зробити в добровільному порядку, то вони підлягають виселенню з квартири без надання їм іншого жилого приміщення.
Проаналізувавши викладені вище обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію на ім’я ОСОБА_3 на спірну квартиру та договору купівлі продажу спірної квартири між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також про виселення подружжя ОСОБА_4 із спірної квартири є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а тому рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог, крім вимог про поновлення права користування жилим приміщенням в спірній квартирі, оскільки такий спосіб захисту прав по даній категорії справ не передбачений, а право користування жилим приміщенням ОСОБА_2 фактично поновлюється шляхом задоволення її іншої частини позовних вимог та відмовою у задоволенні позову КП ЖЕК №9 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі та відмовою у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання за ним права користування жилим приміщенням в спірній квартирі.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 9, 42, 43, 50, 58, 71, 72 ЖК України, ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, ст. 215, 317, 319, 330, 388 ЦК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
У задоволенні позову Комунального підприємства ЖЕК № 9 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та зняття її з реєстрації за даною адресою, а також позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства ЖЕК №9 м. Молодогвардійськ, ОСОБА_2, виконкому Краснодонської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 – відмовити через необґрунтованість позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім.,я ОСОБА_3 від 25 квітня 2006р. № 8008, видане виконкомом Краснодонської міської ради, а також договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 від 03 травня 2006р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Карнауховою І.І. № 964.
Виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після його проголошення в касаційному порядку.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: