АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц - 4213 Головуючий в 1 інстанції –Єсауленко М.В.
Категорія - Доповідач - Темнікова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Миняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, згідно з Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" № 1691 від 18 лютого 2010 року, справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на постанову Артемівського районного суду м. Луганська Луганської області від 23 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності відповідача неправомірною, зобов’язання провести перерахунок, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, в якому зазначив, що він є пенсіонером Міністерства Оборони, має звання прапорщик та статус ветерана війни – інваліда 1 групи. До 01.07.2007р. він отримував пенсію за вислугу років від Міністерства Оборони України, яку йому призначив, а потім перерахував Луганський обласний військовий комісаріат згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З 01.01.2007р. призначення та виплата пенсій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Цими ж органами здійснюється виплата і пенсій, призначених до введення в дію нового закону. Постановою КМУ № 1522 від 02.11.2006р. “Про передачу органам Пенсійного Фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” була передбачена передача пенсійних справ. До органів Пенсійного Фонду України. Також позивач посилався на те, що ст.. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10. 1993р. передбачено, що інвалідам війни 1 групи пенсії підвищуються у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком. Однак йому підвищення пенсії як інваліду війни 1 групи в період з 01..2000р. по 31.12.2005р. нараховувалось та сплачувалось не в повному обсязі, тобто виходячи не з того, що мінімальна пенсія за віком не може бути менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами КМУ № 831 від 26.07.1996р. та № 1 від 03.01.2002р. Також позивач посилався на те, що він має право на перерахунок призначеної йому пенсії на підставі постанови КМУ № 594 від 28.03.2007р. “Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу у 2007році” та наказу Міністра Оборони України № 175 від 14.04.2007р. виходячи з 105% премії, яку отримували військовослужбовці, які продовжували службу і так як і він мають 5 тарифний розряд військового звання прапорщик та стаж безперервної військової служби від 15 до 20 років. За період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом і просив поновити йому строк для звернення до суду; визнати неправомірним рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області від 18.12.2009р. щодо відмови в донарахуванні та виплаті йому підвищення до пенсії як інваліду війни 1 групи за період з 01.11.2000р. по 31.12.2005р. відповідно до вимог ст.. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого на кожний рік прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області зробити йому донарахування та виплату підвищення пенсії за вказаний період, виходячи із встановленого на кожен рік прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих сум, а також визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області від 18.12.2009р. щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу згідно з наказом Міністра Оборони України від 14.04.2007р. № 175 “Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України” , прийнятого на підставі постанови КМУ № 594 від 28.03.2007р. “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році і зобов’язати відповідача визначити заборгованість та провести перерахунок пенсії позивача з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, а саме з урахуванням премії у розмірі 105% від грошового забезпечення.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська Луганської області від 23 березня 2010 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд поновив позивачу строк для звернення до суду. Визнав неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку підвищення пенсії, як інваліду війни 1 групи, щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2000р. по 31.12.2005р., зобов’язав відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії, як інваліду війни 1 групи, щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з 01.11.2000р. по 31.12.2005р. включно із врахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Луганського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії у зв’язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців із врахуванням премії у розмірі 105% від грошового забезпечення, встановленої наказом Міністра Оборони України № 175 від 14.04.2007р. було відмовлено через необґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги і дала пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звільнився зі служби в запас в званні прапорщика з 01 вересня 1991 року. Луганським обласним військовим комісаріатом йому була призначена пенсія по інвалідності. Призначення та виплата підвищення до пенсії ветеранам війни здійснювалось відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Згідно ч.4 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам 1 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком. Таке ж підвищення для інвалідів війни 1 групи було передбачене ст.. 25 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”. Фактично до 01.10.2003р. підвищення розраховувалося із розміру мінімальної пенсії – 16,62 грн., визначеного постановою КМУ № 342 від 19.03.1996р. та № 831 від 26.07.1996р., а з 01.10.2003р.- із розміру мінімальної пенсії – 19,91 грн. згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2003р.
Також суд вважав встановленим те, що чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має, тому суд дійшов висновку, що дія ст.. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розповсюджується і на спірні правовідносини. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про визнання відмови Головного Управління ПФУ у здійсненні перерахунку протиправною.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним, оскільки згідно ч.2 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” суми пенсій не отримані вчасно з вини органів, що призначають та виплачують пенсії, повинні бути виплачені за минулий час без обмеження будь – яким строком. Безпідставними визнав суд першої інстанції також посилання відповідача на те, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області не є правонаступником Міністерства Оборони України, оскільки у межах спірних відносин не йдеться про передачу будь – яких боргів або інших зобов’язань МО України іншим відповідачам по відношенню до позивача.
Щодо перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з премії, встановленої наказом Міністра Оборони України № 175 від 14.04.2007р., то суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в повному обсязі. Постанова суду в цій частині ніким із сторін у передбаченому законом порядку не оскаржується.
Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення пенсії, як інваліду війни 1 групи, щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2000р. по 31.12.2005р. та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії, як інваліду війни 1 групи, щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з 01.11.200р. по 31.12.2005р. включно із врахуванням проведених раніше виплат, то проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилкового дійшов висновку про необхідність задоволенні позовних вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного.
Ст. 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12. 2006р., який набрав чинності з 01.01.2007р. було передбачено, що з цього часу військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України, а не військовими комісаріатами, як це було раніше. Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, також здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання даного Закону була прийнята постанова КМУ від 2 листопада 2006 р. N 1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян”, якою був затверджений Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян. Із системного аналізу зазначених нормативно – правових актів вбачається, що органам Пенсійного Фонду України передано функцію з призначення і виплати пенсій лише з 01 січня 2007р. При цьому жодним нормативним актом не передбачено, що органи Пенсійного фонду України є правонаступниками обласних військових комісаріатів, які до 01 січня 2007р. виконували функції з призначення та виплати пенсій військовослужбовцям з питань призначення та виплати пенсій військовослужбовцям за період до 01 січня 2007р. Юридичні особи, а саме обласні військові комісаріати не ліквідовані. За загальним же правилом цивільного законодавства правонаступництво відбувається при спадкуванні або в разі припинення юридичної особи, чого не відбулося в даному випадку. Правонаступництво може відбутися і не за законом, а на підставі відповідного розпорядження компетентного органу, однак даних про наявність будь – якого нормативного документу чи розпорядження компетентного органу про покладання правонаступництва на органи Пенсійного Фонду України з питань призначення та виплати пенсій за період до 01 січня 2007р. сторонами суду надано не було.
З урахуванням викладено, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області є правонаступником Луганського обласного військового комісаріату в частині призначення та виплати пенсій за період до 01 січня 2007р.
Як убачається з матеріалів справи, а саме позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, він просив визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області в перерахунку підвищення до пенсії за період з 01.11.2000р. по 31.12.2005р., тобто за період коли на Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області ще не були покладені обов’язки з призначення і виплати пенсій військовослужбовцям, а оскільки воно не є правонаступником Луганського обласного військового комісаріату за функції, які виконувалися останнім у зазначений період, то не може відповідати за правильність виконання своїх функцій Луганським військовим комісаріатом у цей період. З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області не є належним відповідачем в межах вимог, заявлених позивачем по даній справі, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог саме до Головного Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області позивачу слід відмовити, скасувавши з цих причин рішення суду першої інстанції про задоволення його позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 314, 316 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська Луганської області від 23 березня 2010 року змінити, скасувавши її в частині визнання неправомірним рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку підвищення пенсії , як інваліду війни 1 групи щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2000р. по 31 грудня 2005р. та зобов’язання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії, як інваліду війни 1 групи, щомісячно у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з 01 листопада 2000р. по 31 грудня 2005р. включно із врахуванням проведених раніше виплат, та ухваливши в цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовити через їх необґрунтованість.
В іншій частині постанову Артемівського районного суду м. Луганська Луганської області від 23 березня 2010р. залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення в касаційному порядку .
Головуючий:
Судді:
: