Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-2823/2010 р.                                                Головуючий у 1 інстанції : Кочева І.В.

                                                                                                     Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.

                                               РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

           21 липня 2010 року                                                                                        м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          Головуючого:   Боєвої В.В.

          Суддів:              Денисенко Т.С.

                                     Кримської О.М.

          При секретарі:  Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Василівської філії ЗОКС «Довіра» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року по справі за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Василевської філії ЗОКС «Довіра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2010 року Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» в особі Василевської філії ЗОКС «Довіра» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення боргу.

В позові зазначено, що ОСОБА_3 є членом кредитної спілки «Довіра». 25.06.2009 року він звернувся до кредитного комітету кредитної спілки з проханням одержання кредиту. В той же день ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10000 грн. Згідно п.1 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов’язання у 12-ти місячний термін, тобто до 25.06.2010 року повернути отриману суму кредиту і проценти за користування кредитом у розмірі 4% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту. З метою забезпечення повернення кредиту 25.06.2009 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Василівською філією ЗОКС «Довіра» був укладений договір поруки. Свої зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_3 виконує не в повному обсязі, не повертає отриману суму кредиту, встановлені договором відсотки за користування кредитом сплачує частково. У зв’язку з чим утворилась заборгованість яка станом на 03.02.2010 року складає 14204,00 грн, а саме 10000 грн. – основна заборгованість, 2302,00 грн. – проценти за користування кредитом, 1902,00 грн. проценти за запізнення щомісячної сплати процентів. Посилаючись на вищевикладене просила розірвати кредитний договір та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість  за кредитним договором у розмірі 14204 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційні скарзі Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» в особі Василевської філії ЗОКС «Довіра», посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення  порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_3, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 651 ЦК України    зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або   законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Як установлено судом, ОСОБА_3  є членом кредитної спілки «Довіра». 25.06.2009 року  між ним та  кредитною спілкою було укладено кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого КС передала ОСОБА_3  кредит у сумі 10000 грн. на умовах  строковості, зворотності, платності та забезпеченості,  а ОСОБА_3   зобов’язався у 12-ти місячний термін, тобто до 25.06.2010 року повернути отриману суму кредиту і проценти за користування кредитом у розмірі 4% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

Крім того, 27 квітня 2005 року  між КС «Довіра» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 гарантували виконання позичальником ОСОБА_3 своєчасне та повне повернення суми кредиту та процентів за зазначеним договором кредиту від 25.06.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про розірвання договору та стягнення заборгованості суд виходив із того, що умови надання кредиту, визначені у договорі суперечать умовам,  зазначеним відповідачем ОСОБА_3 в заяві про надання кредиту, з якою він звертався до відповідача, а саме - умові сплати процентів щомісячно, а основної суми-кредиту в кінці строку. Також,  суд виходив із того, що позивач не вирішив питання про погашення простроченої суми процентів за користування кредитом за рахунок пайового внеску відповідача.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та закону.

 В заяві-анкеті на отримання кредиту  ОСОБА_3 зазначав, що він кредит планує сплачувати в такому порядку: проценти сплачувати щомісячно, а основну суму кредиту в кінці строку кредитного договору.

Між тим,   кредитний договір  сторони  уклали за умови повернення позичальником кредиту протягом зазначеного в договорі  строку (або достроково) і сплати 4% щомісячно наперед від залишку неповернутого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом(п.1.1, п.1.3 та п.3.3.2 договору).

В ідповідно до п. 3.2.1 цього договору  по простроченим, протягом місяця і більше, процентам за користування кредитом і неповерненому кредиту спілка має право, а позичальник дає згоду спілці в повному обсязі відшкодувати всі надані ним збитки за рахунок його накопичених коштів на особистому рахунку у спілці. Якщо коштів для повного розрахунку за кредит недостатньо то за рахунок заставленого та іншого майна позичальника.

 Згідно  п.3.2.2 договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору спілка має право змінити умови цього договору після переговорів на взаємовигідних для сторін умовах.

У п. 3.2.3 договору передбачено, що у випадках невиконання позичальником умов договору, при запізненні строків щомісячної сплати позичальником частини кредиту і (або) процентів за його використання протягом двох місяців, спілка має право достроково припинити дію цього договору і вимагати від позичальника-боржника негайного повернення кредиту у повному обсязі з належними процентами за користування кредитом.

Відповідно до умов п.5.1 та п.5.2 договору при запізненні строків обов’язкової  щомісячної сплати процентів за кредит позичальник сплачує подвійні проценти за кожен місяць запізнення по сплаті до повного повернення кредиту. При запізненні повернення основної суми кредиту в строк, передбачений кредитним договором, позичальник сплачує підвищену  процентну ставку в розмірі 0,1 проценту від залишку суми неповерненого кредиту за кожен день запізнення.

Зазначені умови  договору стосовно повернення кредиту та процентів щомісячно  відповідачем ОСОБА_3 не були оспорені, хоча 09.11.2009 року позивач направив на його адресу вимогу про сплату поточної заборгованості, в якій ставилася вимога про повернення як процентів, так і основного боргу – суми кредиту (а.с.39).

Згідно зі ст . 629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України  передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання суду на умови, які були зазначені відповідачем в заяві про надання кредиту, а не на умови договору суперечать зазначеним вимогам закону. До того ж, вони не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач не виконував зобов’язання як передбачені договором, так і зазначені ним у заяві-анкеті. З виписки з картки до його кредитного договору вбачається, що він не сплачував щомісячно не тільки основний борг - суму кредиту, але і проценти за користування кредитом  платив не повністю (а.с.11, 44).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач  ОСОБА_3  неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним. Сума заборгованості за основним боргом та процентам за користування кредиту не могла бути погашена за рахунок  пайовий внеску, оскільки була більше ніж  сума внеску відповідача.

 Однак судом зазначені обставини справи та вимоги ст.ст.526, 629 ЦК не враховані, унаслідок чого  суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем істотного порушення відповідачем ОСОБА_3  умов кредитного договору.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача про розірвання кредитного договору та про стягнення з відповідача ОСОБА_3  та відповідачів-поручителів ОСОБА_4 і ОСОБА_5  солідарно заборгованості, яка станом на 03.02.2010 року складає 14204,00 грн.( 10000 грн. – основна заборгованість, 2302,00 грн. – проценти за користування кредитом, 1902,00 грн. проценти за запізнення щомісячної сплати процентів).

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 275грн. 54 коп. - за сплачені позивачем судовий збір у розмірі 150,54 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн.( а.с. 1-2).

Керуючись  ст. ст. 307,  309, 314, 316, 317 ЦПК   України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу  Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Василевської філії ЗОКС «Довіра» задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:

«Позовні вимоги Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» задовольнити.

Розірвати кредитний договір №555, укладений 25 червня 2009 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_3.

С тягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» заборгованість  за  зазначеним кредитним договором у розмірі 14204 грн. та судові витрати у розмірі 275грн. 54 коп., а загалом 14479 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн.54 коп.».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте на нього може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:  

Судді: