АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-7364 Головуючий в 1 інстанції – Калитка О.М.
Категорія - Доповідач – Темнікова В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступної Я.Ю.,
за участю секретаря – Грігор’ян А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, згідно з Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року, справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому послалася на те, що вона є пенсіонером, отримує пенсію, яку їй виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст.. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує її право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, її письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення. Тому позивачка просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009р. по 31.12. 2009р.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2010 року позовні вимоги були задоволені частково.
Суд визнав незаконними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 25 січня 2009р по 31.12.2009р. та зобов’язав Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 25 січня 2009р по 31.12. 2009р. з урахуванням здійснених виплат. В задоволенні іншої частини вимог відмовив через пропуск строку позовної давності.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки здійснені у межах їх повноважень та відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює це питання, просить постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивача.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного:
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем призначена та виплачується позивачці пенсія за віком.
Позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народилася у 1943 році, у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії, їй таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2009 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка мала право на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за 2009р. Але враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ встановлений річний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, а позивачка звернулася до суду тільки 25.01.2010р. та не просила поновити їй строк для звернення до суду за захистом своїх прав, суд дійшов висновку про необхідн6ість задоволення її позовних вимог частково, а саме за період з 25.01.2009р. по 31.12.2009р.
Позивач постанову суду в цій частині не оскаржує.
Також судом встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дійсно було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Однак згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, вказані положення закону про Державний бюджет на 2008 рік були чинними до 21.05.2008 року, після чого положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції 2004 року поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008 року.
Крім того, судом було встановлено, що відповідно до ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009рік” від 26.12.2008р. було надано право КМУ у 2009р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Виходячи з того, що названа норма права передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, суд дійшов висновку про те, що дія цієї норми права не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат залежить не від розміру мінімальної заробітної плати, а від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплати у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачці відповідач.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача за період з 25 січня 2009р по 31 грудня 2009р.
Доводи апелянта на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції їм була дана належна правова оцінка в межах компетенції суду.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що не підвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на дані цілі не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Посилання апелянта на рішення Конституційного суду України від 19.05.2009р. № 27-у/ 2009р. є безпідставним, так як даним рішенням не було дано тлумачення терміну мінімальна пенсія за віком та можливості застосування положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" оскільки у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України було відмовлено. В тексті даного рішення тільки зазначено, що в законодавстві є прогалина в урегулюванні цього питання, яка підлягає вирішенню. Однак прогалина в законодавстві сама по собі, не дає права на порушення законодавчо встановлених прав особи, в даному випадку на отримання підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та не виключає застосування аналогії права при розгляді спорів у суді, що фактично і було зроблено судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в межах доводів апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської області відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: