АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-6158/10 Головуючий в 1 інстанції:
Категорія №44 Добривечір Л.Д.
Доповідач Запорожець М.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року м. Луганськ
Колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді
членів суду:
при секретарі Запорожця М.П.,
Гаврилюка В.К., Яреська А.В.,
Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області (далі – УПФУ) про зобов’язання здійснити виплату доплати до пенсії,
за апеляційною скаргою УПФУ на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 13 травня 2010 року,
за відсутності сторін,
встановила:
оскаржуваною постановою позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, зобов’язано УПФУ здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням виплачених сум за вказаних період, стягнуто з відповідача на користь позивачки не донараховані суми підвищення до пенсії за вказаний період. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ ставиться питання про скасування постанови та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 з мотивів неправильного застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга УПФУ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, місцевий суд виходив із того, що позивачка відноситься до категорії „діти війни”, знаходиться на обліку відповідача та отримує пенсію.
Місцевий суд вважає, що на підставі вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, має підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом прийнято до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008, відповідно до яких визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З урахуванням встановленого Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, місцевий суд зобов’язав відповідача здійснити відповідну виплату підвищення пенсії.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Колегія суддів судової палати погоджується з висновком суду першої інстанції, що названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами колегія суддів вважає, що відповідач протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачці згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФУ як орган, наділений повноваженнями щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Такі висновки місцевого суду засновані на встановлених обставинах справи та вимогах чинного законодавства.
Апелянтом заявлено доводи, які були предметом дослідження суду.
Підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК, колегія суддів судової палати з цивільних справ,
ухвалила:
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області відхилити.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий ______________________________________
Судді ______________________________________
______________________________________