УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Машкаринця М.М.,
суддів – Лізанця П.М., Дідика В.М.,
за участю прокурора – Фотченка С.І.,
захисника – ОСОБА_1,
потерпілого – ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз :
18 травня 2005 року за ч.3 ст.185, ч.2 та ч.3 ст.186, ч.1 ст.357, ст.304 КК України з застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі;
6 березня 2007 року умовно-достроково звільнений на 1рік 9 днів,
засуджено за ч.2 ст.342 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 2 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 22 травня 2009 року близько 23-ої години 20 хвилин, в стані алкогольного сп’яніння, на пр.Свободи в м.Ужгороді навпроти магазину “Алло” вчинив опір працівникам правоохоронного органу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при виконанні ними службових обов’язків та насильство до працівника правоохоронного органу ОСОБА_4, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати та визнати його невинним, з посиланням на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, по справі допущено неповноту та однобічність досудового і судового слідства, потерпілі не представились працівниками міліції, судом не взято до уваги показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, працівники міліції першими нанесли йому удари, у нього не було умислу на вчинення опору працівникам міліції та порушення громадського порядку. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.345 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію, промову прокурора про обґрунтованість вироку та залишення його без змін, перевіривши справу, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляції немає.
Винність ОСОБА_3 у злочинах, вчинених за викладеними у вироку обставин, доведена об’єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належно оцінені судом.
Доводи в апеляції про неповноту та необ’єктивність розслідування і розгляду справи, про порушення вимог норм кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Так, на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що 22 травня 2009 року близько 23 години 20 хвилин на проспекті Свободи біля магазину “Алло” в м. Ужгороді з своїми знайомими розпивав спиртні напої. До них підійшли двоє чоловіків, представившись працівниками міліції попросили в нього паспорт, якого в нього не було. Він встав з лавки і хотів іти додому, інший працівник штовхнув його на лавку і сказав чекати. Один з працівників міліції викликав наряд, в цей час він знову піднявся з лавки, вирвався від працівників міліції і став тікати. Однак працівник міліції ОСОБА_2 наздогнав його, прийомом самбо кинув на землю, схопив за шию, а інший працівник – ОСОБА_4 підбіг до нього і став його бити, після чого він повернувся в його бік і наніс удар Цапу долонею по обличчю. В цей час під’їхав наряд ППС, який його затримав.
З показань потерпілого ОСОБА_2 – працівника міліції вбачається, що він разом з співробітниками міліції ОСОБА_4, ОСОБА_9 здійснювали чергування по охороні громадського порядку та відпрацюванню заходів по пошуку безвісно зниклих неповнолітніх.
Біля 23 години, знаходячись на проспекті Свободи побачили на лавці компанію молодих людей, які розпивали спиртні напої і нецензурно виражались. Хтось з компанії від них попросив цигарку, вони відповіли, що не курять, один з хлопців, яким виявився ОСОБА_3 нецензурно виразився в їх адрес.
Вони представились працівниками міліції та пред’явили їм свої службові посвідчення зробивши зауваження з приводу їх поведінки в громадському місці і попросили документи в ОСОБА_3. Однак він відмовився надати документи і нецензурно висловився, намагався піти геть. Він зупинив ОСОБА_3, попросив його залишитися на місці до приїзду наряду міліції. ОСОБА_3 штовхнув його руками в живіт нецензурно висловившись, став тікати. Він з ОСОБА_4 стали його наздоганяти, ОСОБА_3 намагався його бити, під час сутички при затриманні він розірвав на ньому сорочку. Під час затримання вдарив кулаком в обличчя.
При затриманні ОСОБА_3 чинив їм активний опір, виривався, він застосував до нього прийом самбо, повалив на землю, подоспілий наряд ППС затримав його.
Аналогічні показання дав потерпілий ОСОБА_4, який пояснив, що ОСОБА_3 при затриманні його ОСОБА_2 чинив опір, з розвороту кулаком наніс йому удар в область щелепи, він відчув різку біль, ударів підсудному не наносив.
З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що він разом з потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_4 здійснював чергування по охороні громадського порядку.
Коли його колеги підійшли до ОСОБА_3, який сидів на лавці з іншими молодими людьми, він піднявся з лавки, відштовхнув ОСОБА_2 і став тікати. ОСОБА_2 став його наздоганяти щоб затримати, наздогнавши його, він намагався вирватись та нанести ОСОБА_2 удар, від якого він ухилився. В цей момент до них підбіг ОСОБА_4, якого ОСОБА_3 з розвороту вдарив кулаком в обличчя, після цього ОСОБА_2 застосував прийом самбо і повалив підсудного на землю.
З показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8 вбачається, що 22 травня 2009 року близько 23 години 20 хвилин під час патрулювання черговим вони були направлені на проспект Свободи в м. Ужгороді по наданню допомоги працівникам міліції по затриманню правопорушника. При прибуттю на місце події вони затримали ОСОБА_3, який намагався втекти від працівників міліції ОСОБА_2, ОСОБА_4, який вдарив ОСОБА_4 кулаком в обличчя.
З показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5 даних на досудовому слідстві вбачається, що ОСОБА_3 нецензурно виражався в адрес потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та зухвало поводився з ними після того як вони представились працівниками міліції і пред’явили йому службові посвідчення ОСОБА_3 не реагував на зауваження працівників міліції, затіяв з ОСОБА_2 бійку та розірвав на ньому сорочку, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_4.
Суд вияснив причини зміни показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7 даних в судовому засіданні, і обґрунтовано прийняв до уваги показання свідків даних на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються в сукупності з іншими доказами і є достовірними.
Даними висновку експертизи стверджено, що потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин та гематомами лівої щоки, нагноєння гематоми щічної ділянки зліва, підшкірної ділянки лівого ока, які виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки сторонньої людини затиснуті в кулак, при обставинах, що відбувалися 22 травня 2009 року. По ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.
Розпорядженням по ГУМВС України в Закарпатській області від 15 травня 2009 року за № 322 та графіком чергування працівників ВКМЕД ГУМВС України в Закарпатській області стверджено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, 22 травня 2009 року несли служби по охороні громадського та відпрацювання території м. Ужгорода.
Даними медичного огляду для встановлення факту вживанню психоактивної речовини та стану сп’яніння встановлено, що у ОСОБА_3 виявлено неускладнений ступінь сп’яніння, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_4 були тверезими. Протоколом огляду стверджено, що на сорочці потерпілого ОСОБА_2 мають місце надриви матерії та інші пошкодження тканини.
Суд відхиляє доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.345 КК України, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами дослідженими в судовому засіданні.
Суд повно і всебічно дослідив всі матеріали справи, дав їм належну оцінку і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.342 КК України як опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків та ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.
Покарання ОСОБА_3 призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Вимоги ст.65 КК України дотримано.
Підстав для зміни або скасування вироку апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2010 року – без змін.
Судді :