АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4861 / 2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення, та про зобов’язання призначення пенсії за віком на пільгових умовах,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом.
Зазначав, що по досягненню 55 річного віку звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.1 Тимчасової Угоди між Урядами України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.
Відповідно до трудової книжки його загальний трудовий стаж складає 34 роки 7 місяців 15 днів. Період роботи в районах Крайньої Півночі складає 16 років 9 місяців 2 дні, із яких 3 роки 5 місяців 14 днів – в органах МВС.
Проте відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії з посиланням на те, що період служби в органах МВС не зараховується до пільгового стажу.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, просив про задоволення позову.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення № 63 від 15.09.2009 року засідання комісії для розгляду питань пов’язаних з призначенням пенсії УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3
Зобов’язано УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити пенсію за віком ОСОБА_3, на підставі вимог п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої півночі, у галузі, які пенсійного забезпечення, з 06.08.2009 року з урахуванням пільгового трудового стажу в районах Крайньої Півночі, який складає 25 років 1 місяць та 17 днів.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя просить скасувати постанову районного суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням №63 від 15 вересня 2009 року Комісією для розгляду питань, пов’язаних з призначенням та виплатою пенсій Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.1 Тимчасової Угоди між Урядами України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі від у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року. (а.с.6-8).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що трудова книжка позивача, а також довідка УВД по Петропавловськ-Камчатському міському округу №8/26- 2606 від 14.05.2009 року є достатнім підтвердженням права позивача на пільговий обрахунок трудового стажу за час роботи і служби в органах міліції в районах Крайньої Півночі, а тому позов підлягає задоволенню.
З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно з п. 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Статтею 1 Тимчасової Угоди між Урядами України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року передбачено, що громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки – по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року „ Про розширення пільг для осіб , які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ".
Підпунктом д) пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що "робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану – два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах".
Пунктом 5 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. –за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Постановами Ради Міністрів Союзу РСР від 30 травня 1985 року № 493 „Про затвердження положення про пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів міністерства внутрішніх справ СРСР і їхніх сімей” та від 30 травня15 грудня 1990 року №1290 „ Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомогу цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям „ ст.5 Закону Союзу РСР „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців” передбачено пільгове обрахування стажу за період проходження служби в районі Крайньої Півночі, зокрема – в Камчатській області з 14 вересня 1945 року – служба зараховується в вислугу років на пільгових умовах – один місяць служби за два місці.
Судом встановлено, що позивач має загальний трудовий стаж 34 роки 07 місяці 15 днів, період роботи в районах Крайньої Півночі складає 13 років 3 місяці 18 днів, період служби в органах МАВС на Крайній Півночі складає 3 роки 5 місяців 14 днів, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, а також архівною довідкою Державної установи Управління внутрішніх справ по Петропавловськ-Камчатському міському округу району від 14 травня 2009 року № 8/26-2626 (а.с.10-12, 73).
За таких підстав, враховуючи документально підтверджений факт роботи на підприємствах і служби в органах міліції позивача в районі Крайньої Півночі протягом більше 15 років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявлених позовних вимог.
Посилання скаржника на те, що пільги, встановлені вказаними нормативними актами, не розповсюджуються на позивача, оскільки період проходження служби в органах внутрішніх справ в Петропавловськ-Камчатському міському окрузі не являється роботою за трудовим договором і не зараховується до пільгового стажу , колегія суддів вважає безпідставними.
Аналіз положень зазначених нормативних актів свідчить про те, що вони не містять будь-якої заборони чи неможливості кратного обчислення стажу служби в органах МВС.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведених обставин постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді