УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4594/10 Головуючий в I інстанції Мазниця А.А.
Категорія 27 Доповідач Кузнєцов В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Кузнєцова В.О.
суддів - Басуєвої Т.А., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», треті особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування, –
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив суд стягнути з ЗАТ СК «Інгосстрах» на його користь 17285,67грн.страхового відшкодування, 470,00грн. витрат на проведення експертизи та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 20.07.2008 році між ним та ЗАТ СК «Інгосстрах» був укладений договір страхування наземного транспорту № ZPJOAU6713, предметом якого був придбаний позивачем автомобіль «ЗАЗ 110307», д/н НОМЕР_3, після чого позивач своєчасно вносив обумовлені угодою страхові платежі.
09.06.2009 року зазначений автомобіль, що стояв без руху у дворі будинку №10 по вул. Шкільній у с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області був пошкоджений внаслідок наїзду на нього не встановленого автомобіля, водій якого з місця ДТП зник. Відповідно до договору страхування ця подія вважається страховим випадком, втім у виплаті страхового відшкодування відповідачем було безпідставно відмовлено.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ЗАТ СК «Інгосстрах» на користь ОСОБА_1 17493,42 грн., в тому числі 17023,42 грн. страхового відшкодування та 470 грн. витрат на проведення експертизи. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням ЗАТ СК «Інгосстрах» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2010 року та постановити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 20 липня 2006 року між позивачем та третьою особою по справі було укладено кредитний договір № ZPJOAU10170021, згідно якого позивач отримав грошові кошти на придбання автомобіля ( а.с.11 – 12 ). В той же день було укладено договір застави рухомого майна, а саме автомобіля ЗАЗ 110307-40 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який придбав позивач (а. с. 20 – 21 ).
20 липня 2008 року між сторонами по справі був укладений договір страхування наземного транспорту № ZPJOAU6713, об’єктом якого був зазначений вище автомобіль ( а.. с. 6 – 10 ).
09 червня 2009 року внаслідок ДТП , скоєної невстановленою особою, автомобіль позивача було пошкоджено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України «Про страхування», ст. ст.979 – 998 ЦК України, а також договору страхування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що на момент скоєння ДТП автомобілем ЗАЗ 110307-40 , реєстраційний номер НОМЕР_2, якій належить позивачу, ніхто не керував, він стояв без руху, а тому у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Однак з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов’язується у разі настання певної події ( страхового випадку ) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 989 ЦК України передбачені обов’язки страхувальника і зокрема зазначено, що договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки .
У статті 991 ЦК України викладені підстави відмови від здійснення страхової виплати та зокрема у частині 2 цієї статті зазначено, що договором страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови здійснити страхову виплату.
Пунктом 15.1.4 договору страхування передбачено, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, страхувальник зобов’язаний у разі ДТП ( в тому числі і наїзд на припаркований застрахований транспортний засіб) згідно наказу № 114/38/15-36-18 від 24.02.1995 року МЮ України, пройти медичний огляд для встановлення факту сп’яніння та вживання психоактивної речовини і одержати у медичному закладі копію протоколу медичного огляду встановленої форми.
Однак позивач, який є страхувальником, цієї вимоги договору не виконав. Той факт, що такий медичний огляд пройшов ОСОБА_2, третя особа по справі, не має правового значення для вирішення спору, оскільки останній не був зазначений у заяві про укладення договору страхування, а ні у договорі страхування.
Згідно пункту 15.2 договору страхувальник, позивач по справі, повинен був надати копію протоколу медичного огляду про встановлення про встановлення факту сп’яніння та вживання психоактивної речовини , як водій який залишив застрахований автомобіль у місці парковки.
Пунктом 16.2 договору передбачено, що страхове відшкодування не виплачується у разі ненадання страхувальником протоколу медичного огляду про встановлення про встановлення факту сп’яніння та вживання психоактивної речовини.
Згідно п.15.19.1 договору страхування наземного транспорту № ZPJOAU6713 від 20 липня 2008 року укладеного між сторонами у справі, якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали – страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості.
Розглянувши справу за відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанк», суд вказаних положень договору не перевірив, як не перевірив стан виконання кредитного договору позивачем перед ПАТ КБ «Приватбанк», укладеного між ними 20 липня 2006 року. З наданого розрахунку представником ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором.
За вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку проте, що відповідач , відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв в межах договору страхування наземного транспорту № ZPJOAU6713 від 20 липня 2008 року укладеного між сторонами у справі, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того відповідно до п.17 договору страхування сторони домовились, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв1язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська.
Отже судом першої інстанції в порушення ст. 112,115 ЦПК України було відкрите провадження з порушенням правил договірної підсудності.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування необхідно відмовити .
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, ст.313 ЦПК України, колегія суддів, –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах задовольнити .
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», треті особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: