№ 2-п-1/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Бондаревої І.В., при секретарі - Шевченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та анулювання державної реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення права користування житловим приміщенням і вселення,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з державної реєстрації, вказуючи, що вона була визнана потерпілою у кримінальній справи по звинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Її цивільний позов було задоволено частково, із засуджених стягнуто на її користь19969 грн. Згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 28.11.2003 р. було звернуто стягнення на майно ОСОБА_2, в тому числі квартиру АДРЕСА_1. 01.05.2005 р. зазначена квартира була передана їй в рахунок погашення боргу, право власності на спірну квартиру встановлено за позивачкою згідно свідоцтва про придбання майна від 28.03.2005 р.
Зазначає, що ОСОБА_2 втратив право власності на вказану квартиру, але до цього часу залишається зареєстрованим у ній, не сплачує за житлово-комунальні послуги.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами про поновлення права користування житловим приміщенням і вселення (а.с.88), вказуючи, що належна йому спірна АДРЕСА_1 була передана в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 згідно постанови державного виконавця ВДВС Фрунзенського району м.Харкова від 01.03.2005 р. Він вважає вказану постанову державного виконавця незаконною, винесеною з порушенням Закону України „Про виконавче провадження”, у зв*язку з чим оскаржив до суду дії державного виконавця. Зазначає, що до засудження він постійно мешкав та був зареєстрований у спірній квартирі. ОСОБА_1 без його відома і згоди , під час знаходження його у місцях позбавлення волі, вселилась у його квартиру, змінила замки на дверях та таким чином перешкоджає його мешканню.
Вимог щодо виселення ОСОБА_1 ним не заявлено.
В судовому засіданні представник позивачки за довіреністю – ОСОБА_4 (а.с.147) позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що речей відповідача у квартирі немає, ОСОБА_2 не є членом сім*ї ОСОБА_1, вона не бажає користуватись спірною квартирою разом з ним. На час розгляду справи право власності на спірне житло в КП „ХМБТІ” зареєстровано за неповнолітньою дитиною позивачки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, вважає їх безпідставними.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, власні зустрічні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що у теперішній час він є особою без визначеного місця проживання, іншого житлаё крім спірного, не має.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 - таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що вироком Апеляційного суду Харківської області від 25.04.2003 р. на користь ОСОБА_4 була стягнута солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальна та моральна шкода у розмірі 36306 грн., а також з ОСОБА_2 моральна шкода у розмірі 2000 грн.; на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальна та моральна шкода у розмірі 19969 грн.; на користь ОСОБА_6 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 2000 грн. і з ОСОБА_2 1000 грн. за моральну шкоду.
Постановою судді Апеляційного суду Харківської області від 28.11.2003 р. звернено стягнення в рахунок погашення шкоди за цивільними позовами ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, зокрема, на АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Фрунзенського району м.Харкова від 01.03.2005 р. непродане майно, яке належить ОСОБА_2, а саме квартира АДРЕСА_1, передана в рахунок погашення боргу ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6 (а.с.21).
08.04.2005 р. в КП „ХМБТІ” зареєстровано право власності на АДРЕСА_1 в м.Харкові, на ім*я ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про придбання майна від 28.03.2005 р. (а.с.22, 23).
ОСОБА_1 вселилась у спірне житло та з 21.12.2006 р. зареєстрована за вказаною адресою разом із сином, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.106).
29.10.2010 р. ОСОБА_1, реалізуючи права власника, передбачені ст.319 ЦК України, ст.150 ЖК України, подарувала квартиру синові, неповнолітньому ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу, у зв*язку з чим право власності на спірну квартиру з 01.02.2010 р. в КП „ХМБТІ” зареєстровано на ім*я неповнолітнього ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.01.2010 р. та відповідним витягом КП „ХМБТІ”.
Окрім ОСОБА_1 і ОСОБА_5, за вказаною адресою зарєстрований колишній власник квартири – ОСОБА_2 (а.с.106).
ОСОБА_2 оскаржив до Харківського окружного адміністративного суду дії та постанову державного виконавця ВДВС Фрунзенського району м.Харкова від 01.03.2005 р. про передачу в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 спірної квартири, а також свідоцтво про придбання майна від 28.03.2005 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 (27).10.2008 р. провадження у цій справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України (а.с.162, 191).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 р. вказана вище ухвала Харківського окружного адміністративного суду скасована в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ВДВС Фрунзенського району м.Харкова щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та визнання недійсною постанови державного виконавця від 01.03.2005 р. про передачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 спірної квартири, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.193).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Фрунзенського ВДВС про визнання дій неправомірними та скасування постанови державного виконавця.
Вказана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 р. (а.с.209).
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень.
Обставини, визнані судовим рішенням, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК Уккраїни.
Таким чином, суд вважає недоведеними посилання ОСОБА_2 на незаконність і протиправність передачі спірної квартири у власність ОСОБА_1
Згідно ст.150 ЖК України, громадяни, що мають у приватній власності квартиру або її частину, користуються нею для особистого проживання і проживання членів сім*ї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Оскільки ОСОБА_2 ніколи не був і не є членом сім*ї власника спірної квартири, його правовідносини з ОСОБА_1 мають регулюватись на підставі і умовах договору найму (піднайму) жилого приміщення, який між ними не укладався, суд вважає, що підстави для його вселення – відсутні, у зв*язку з чим відмовляє у задоволенні його зустрічного позову.
Доводи ОСОБА_2 про відсутність у нього іншого житла, крім спірного, спростовується змістом рішення Апеляційного суду Харківської області від 22.05.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, виконавчих служб Московського району м.Харкова та Фрунзенського району м.Харкова про виключення майна з опису, яким за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину трикімнатної квартири АДРЕСА_4 (а.с.155).
Крім того, суд вважає, що зберігаючи реєстрацію в спірній квартирі протягом тривалого часу, ОСОБА_2 порушує права теперішнього власника використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім*ї, як передбачено ст.383 ЦК України.
Враховуючи, що право ОСОБА_2 користуватись спірною квартирою пов*язано з наявністю у нього права власності на це житло, суд вважає, що після втрати ним права власності він втратив і право користування спірним житловим приміщенням, відповідно, він втратив і право бути зареєстрованим за вказаною адресою, у зв*язку з чим має бути знятий з реєстрації за вказаною адресою, на підставі ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.92,150 ЖК України, ст.ст.319, 383, 391 ЦК України, ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та анулювання державної реєстрації - задовільнити.
Визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, і зняти з державної реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення права користування житловим приміщенням і вселення – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий - суддя