Справа № 22ц-10337/2010                                             Головуючий  у 1 інстанції Епель О.В.

Категорія 57                                                                     Доповідач  Ігнатова Л.Є.

                                                              УХВАЛА

                                                         Іменем України

21 липня 2010 року              Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді: Краснощокової Н.С.,

суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,

                                               при секретарі Шатун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька  від  23 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Київському районі м. Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум,-

                                                     в с т а н о в и в :

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2009 року позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька задоволено частково.

           Дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька з відмови  у перерахунку розміру пенсії (основної та додаткової) ОСОБА_1 визнані неправомірними.

           Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» та ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідки № 11/В-540 від 18.07.1997 року про розмір заробітної плати, починаючи з 01.03.2004 року. та зобов»язано здійснити перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до ст.. 51,67  Закону України «Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2009 року.

           В іншій частині позовних вимог відмовлено.

           Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних  вимог відмовити  у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

           Судом встановлено наявність у позивача права на перерахунок основної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст.51, 57,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до довідки № 11/В-540 від 18.07.1997 року з 01.03.2004 року та додаткової пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2009 року і дійшов до висновку про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку розміру пенсії (основної та додаткової) неправомірними та зобов»язав останнього здійснити перерахунок розміру основної пенсії позивачу з врахуванням довідки № 11/В-540 від 18.07.1997 року з 01.03.2004 року про розмір заробітної плати, починаючи з 01.03.2004 року, додаткової пенсії в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2009 року. При цьому суд не знайшов законних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення недоотриманих ним пенсійних сум, розрахунок пенсійних виплат не відноситься до компетенції суду.

             Цей висновок відповідає вимогам закону та наданим позивачем доказам.

             Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

 Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

 Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», він є пенсіонером за віком, віднесений до 2 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, частково втратив працездатність на 25% у зв»язку з роботами на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та довідками (а.с.5, 8).

10.03.2004 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому надав довідку про заробіток для призначення пенсії від 18.07.1998 року за № 11/8-540  (а.с.6). Однак відповідач своїм рішенням від 22.03.2004 року відмовив йому у перерахунку пенсії, обгрунтовуючи свою відмову тим, що у пенсійній справі позивача містяться дві довідки. Відповідно до довідки за № 91 від 13.02.1991 року, сума заробітної плати за червень 1987 року складала у позивача 659,35 грн., а відповідно до довідки за № 11/13-540 від 18.07.1997 року, його заробітна плата складає 929,47 грн. У зв»язку з різницею в сумі заробітної плати та відсутністю доказів про правильність нарахування  заробітної плати у довідці  № 11/13-540 від 18.07.1997 року, вказана довідка не була прийнятою до уваги під час обчислення розміру основної пенсії позивачеві. (а.с.7)

5 березня 2009 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с.8). Але рішенням №113 від 25.04.2009 року йому знов було відмовлено з посиленням на те, що розмір пенсії позивача обчислений вірно з урахуванням діючого законодавства. Обчислюючи розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, відповідач виходив з положень Постанови КМУ №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.п.2-4 якої виплачувалась додаткова пенсія у розмірі 15% до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Також під час здійснення пенсійних виплат щодо до додаткової пенсії відповідач виходив з існуючих можливостей держави та керувався Законом країни «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлювався розмір додаткової пенсії, який не відповідає розміру, встановленому Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. ст. 50, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до якщо особа, яка звернулась за пенсією, відпрацювала на території радіоактивного забруднення менш ніж 12 місяців – середньомісячний заробіток визначається  шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на  кількість цих місяців.

Стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами) передбачає, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Текст цієї статті в редакції 28.12.2007 року було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Тобто з 22.05.2008 року відновлена дія ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008 року.

Пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року за № 536/6824 перерахунок раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є у пенсійній справі.

До заяви громадянина про призначення пенсії за віком додаються: довідка про заробіток. При перерахунку пенсії до таких документів заявник може додати документи про трудовий стаж, про заробіток за періоди, що визначаються за нормами Закону «Про пенсійне забезпечення».

Визначення прожиткового мінімуму передбачено Законом України «Про прожитковий мінімум» та Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії», згідно ст.1 якого, прожитковий мінімуму використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» зазначений Закон є базовим стосовно інших законів системи пенсійного законодавства. А тому визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідні роки встановлюється Законами України про Державний бюджет України.

 Суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідно до вимог передбачених ст.8 Конституції України та ч.4 ст.9 КАС України, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ні п.п.2 п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», який був застосований відповідачем.

Із змісту вимог Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» вбачається обмеження щодо можливостей застосування розміру додаткової пенсії за шкоду завдану здоров»ю, реалізація ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», такі обмеження відповідними рішеннями Конституційного суду України визнавалися неконституційними.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї відмови у перерахунку пенсії позивачеві як основної так і додаткової.

Оскільки позивач фактично подав відповідачеві заяву про призначення (перерахунок) пенсії, та всі визначені у п. 11 «Порядку подання та  оформлення документів для призначення пенсії», необхідні документи, що додаються до заяви, а жодним положенням  законодавства України він не був зобов»язаний доводити перед відповідачем правильність (достовірність) даних, вказаних  у наданих ним документах і різниця у розмірах сум, вказаних у таких документах не є відповідно до положень закону підставою для відмови у призначенні пенсії, то суд першої інстанції правильно вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у нарахуванні пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки № 11/13-540 від 18.07.1997 року.

Під час відмови у перерахунку додаткової пенсії відповідач не врахував, що право отримання такої пенсії встановлюють: Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених Законами України, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої, прийняття нових або внесенні змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом Про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими  нормативно-правовими актами».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення зокрема, п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відмова відповідача в перерахунку пенсії (основної та додаткової) призвела до того, що відбулося звуження обсягу прав позивача, які існують і в державі для відповідної категорії громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач вперше  звернувся до відповідача про перерахунок та виплату пенсії 10.03.2004 року і про перерахунок додаткової пенсії 05.03.2009 року. Тому у відповідності до вимог ст.45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» повинен бути проведений перерахунок  01.03.204 року та з 01.03.209 року відповідно.

За цих обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправною відмову  відповідача у перерахуванні позивачу основної пенсії та зобов»язав відповідача  здійснити перерахунок такої пенсії відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до довідки № 11/В -540 від 18.07.1997 року з 01.03.2004 року, а також визнав протиправною відмову відповідача у перерахуванні позивачу додаткової пенсії та зобов»язав відповідача здійснити перерахунок такої пенсії у відповідності до ст. ст. 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановлене у справі рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Наведені в скарзі доводи були предметом детального розгляду в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення не має.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним  доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляцій скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК  України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов»язаних із соціальними виплатами»  апеляційний суд,-

                                                            у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька   відхилити.    

    Постанову Київського районного суду м. Донецька  від  23 грудня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

           Судді: