Справа № 2 – 1208 / 10  

                                                      Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И    

                                                  16 липня 2010 року                                           Глухівський міськрайонний  суд  Сумської області в складі: головуючого судді  Васяновича В.М.,                                         при секретарі  Воскобойник Н.І.,                                    з участю позивача  ОСОБА_1,                                    представника позивача  ОСОБА_2,                                    представника відповідача  Бокової О.М.,               розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області                                             - про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -                                                                                                                   В С Т А Н О В И В:                                                                        

Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 3-ї групи, і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до I-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також мотивує свої вимоги тим, що за цим законом він має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до I-ї категорії, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії заком, а згідно ст. 54 цього ж закону у всіх випадках розмір пенсії таких осіб має бути не нижчим  6 мінімальних пенсій за віком. Але він отримує пенсію у значно нижчому розмірі, який не відповідає законодавству, в зв’язку з чим звер-нувся до управління ПФУ в м. Глухів, але у проведенні перерахунку пенсії йому було від-мовлено. Вважає, що розмір його пенсії має бути розрахований, виходячи з розміру прожит-кового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з 01 січня 2007 р. – 380 грн., з 01 квітня    2007 р. – 406 грн., 01 жовтня 2007 р. – 411 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2008 року – 481 грн., з 01 жовтня 2008 р. – 498 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», з 01 січня 2009 р. – 498 грн., Законом України Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати №1646 від 20.10.2009 р, .з 01 листопада 2009 року – 573 грн., з 01 січня 2010 р. – 695 грн., з 01 квітня 2010 р. – 706 грн., з 01 липня 2010 року -709 грн., з 01 жовтня 2010 р. – 723 грн., з 01 грудня 2010 р. – 734 грн. Тому позивач просить  суд визнати протиправними дії управління ПФУ в м. Глухів Сумської області щодо нарахування та виплати йому основоної та додаткової пенсії з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката-строфи», а також зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату йому, як постра-ждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної пенсії з розрахунку не нижче        6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити йому донарахо-вану суму пенсії в сумі  114874,5 грн., з урахуванням проведених виплат.                 У подальшому позивач  ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог і просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату його основної та додаткової пенсії також і за період з 01 січня 2005 року до 01 квітня 2007 року, на загальну суму 175519,5 грн., з урахуванням проведених виплат, посилаючись на те, що 10.06.2003 р. у зв’язку з втратою 50 % працездатності внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС йому була встановлена III група інвалідності, а на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю не поширюється позовна давність.         Однак, 16 липня 2010 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його пред-ставник  ОСОБА_2 уточнили вказані вимоги і просять суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити основну пенсію з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, виходячи з встановленої законом мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2005 року до 01 квітня 2010 року і виплачувати її в подальшому. Крім того, в суді представник позивача ОСОБА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що   постанова Кабінету Міністрів України, якою встановлено розмір мінімальної пенсії при нарахуванні та виплаті основної і додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є недійсним правочином, тому вважає, що вона не може бути застосована.                                                         Представник відповідача  Бокова О.М. в суді позов не визнала та пояснила, що   пенсія позивачу нараховувалася згідно вимог чинного законодавства. Також мотивує  заперечення проти позову тим, що мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може застосовуватись, оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може бути застосованим для визначення розміру основної і додаткової пенсії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому просить відмовити в задо-воленні позовних вимог ОСОБА_1 та його вимог про стягнення 500 грн. понесених витрат на правову допомогу та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того, Бокова О.М. просить суд застосувати позовну давність, оскільки положення ст. 268 ЦК України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, бо судом розглядається справа про перерахунок пенсії, а не про відшкодування шкоди, запо-діяної ушкодженням здоров’я.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пред-ставника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бокової О.М., суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:             Так, судом встановлено, що позивач  ОСОБА_4 з 22 серпня 1987 року до 08 січня 1988 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до I категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і за рішенням медико-соціальної експертної комісії Сумської області від 10.06.2003 року йому було встановлено       3 групу інвалідності, по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач звертався до відповідача із відповідною заявою щодо правильності нара-хування йому пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і у випадку невідповідності цих нарахувань вимогам вищевказаного закону просив обґрунтувати їх, тобто, фактично просив перерахувати йому пенсію.  

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постра-ждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Статтею 54 вищевказаного Закону, яка діяла до прийняття та набрання чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тобто, до 01.01.08 р., передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на при-значення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Тому суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачеві необхідно засто-совувати ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист грома-дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як акт законодавства, що має вищу юридичну силу, а не Постанову Кабінету Міністрів України «Про підви-щення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» за №1 від 03.01.02 р., згідно якої величина мінімальної пенсії за віком становить 19,91 грн. і істотно звужується обсяг встановлених законом прав.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, так як відповідно до ч.8 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. У разі ж відсутності закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).        

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.                         При цьому ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визна-чення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Проте суд вважає за можливе застосувати при обчисленні пенсії позивачу саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого закону, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

До того ж статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заро-бітної плати та мінімальної пенсії за віком, тощо.  

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток.                             Згідно із Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» за №1646-VI від 20.10.2009 р, були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:                                          – у 2007 році: з 1 січня 380 грн., а зі збільшенням на 1 % становить 383,8 грн., з 1 квітня    406 грн., а зі збільшенням на 1 % відсоток - 410,06 грн.; з 1 жовтня 411 грн, а зі збільшенням на 1 % - 415,11 грн.;                                                                                         – у 2008 році: з 1 січня  470 грн., з 1 квітня  481 грн, з 1 липня  482 грн., з 1 жовтня  498 грн.;

– у  2009 році: з 1 січня  498 грн.,     з 01 листопада 2009 року  573 грн.;                   - у 2010 році:  з 1 січня 2010 р.  695 грн., з 01 квітня 2010 р.  706 грн.                 Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст.ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визна-чення розміру та виплати пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату году-вальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для пере-рахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу.

      Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов’язання     провести перерахунок і виплату пенсії з 01 січня 2005 року до 01 квітня 2010 року і виплачувати її в подальшому підлягають частковому задоволенню.                     Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесені зміни до ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи», і з 01 січня 2008 року діяла редакція ч.1 ст. 50 цього Закону, за якою передбачено виплату інвалідам 3-ї групи додаткової пенсії у розмірі  15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та ч. 3 ст. 54 цього ж Закону, за якою у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими  для інвалідів 3-ї групи – 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.                                 Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа №10-рп/2008) ці зміни,  внесені до ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано не-конституційними.                                                 Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                       В той же час, відповідно до ст. 1175 ЦК України, на яку посилається позивач, шкода, завдана особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, який був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою. Оскільки ж з такими вимогами ОСОБА_1 звернувся не до держави Україна, то суд вважає, що з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року пенсія позивачу нараховувалася відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а тому його вимоги щодо зобов’язання управління ПФУ в м. Глухів провести перерахунок пенсії за цей період не підлягають задоволенню.         Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.                         Однак, як убачається із звернення позивача від 05 травня 2010 року ним фактично оскаржується неправильність нарахування відповідачем пенсії за період з 01 січня 2007 року до 30 квітня 2010 року.                                         В обґрунтування своїх вимог позивачем надано довідку управління ПФУ в м. Глухів про розмір його пенсії у період з 01 січня 2007 року до 30 квітня 2010 року, з якої вбачається, що її розмір становив менше 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з роміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування».                                 Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання провести перерахунок і виплату недоплаченої пенсії за період з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2006 року та з 01 травня 2010 року до 16 липня 2010 року (день винесення рішення суду) не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що основна і додаткова пенсія випла-чувалася йому у меншому розмірі, ніж передбачено чинним на той час законодавством.         Необґрунтованими є й вимоги позивача щодо визнання недійсним правочину, оскільки згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу  України актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний кодекс України, інші закони, які приймаються на відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а також постанови Кабінету Міністрів України. Тобто, постанова Кабінету Міністрів України не є правочином, а актом законодавства і оскільки Постанова КМУ  «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» за №1 від 03.01.02 р., згідно якої величина мінімальної пенсії за віком становить 19,91 грн., суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і нею було істотно звужено обсяг встановлених цим законом прав, то при вирішенні цього спору суд і застосував акт законодавства, який має вищу юридичну силу, тобто, закон.                     Суд також вважає, що й вимоги позивача про проведення перерахунку та виплату пенсії в подальшому, тобто, без обмеження будь-яким строком, є безпідставними, так як ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним.  З огляду на викладене, позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в подальшому є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.                             Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним зобов’язати управління ПФУ в м. Глухів Сумської області перерахувати і виплатити позивачу ОСОБА_1 основну і додаткову пенсію за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 30 квітня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому суд вважає, що позивачем не порушено строк позовної давності, оскільки   відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» с уми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.                                     Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача    120 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, так як рішення у справі ухвалено на його користь.                             Також відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України у разі, якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.  Оскільки ж позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, то і його вимоги про стягнення з управління ПФУ в м. Глухів Сумської області 500 грн. понесених витрат на правову допомогу, виходячи з обсягу задоволених позовних вимог, підлягають частковому задо-воленню, а саме, в сумі  280 грн.                                           На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,8,9,11,17,18,70,71,159-163 КАС України, суд,-

                                                                                               В И Р І Ш И В:                                                                                 Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.               Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Глухів  Сумської області щодо нарахування і виплати  ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі         6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 30 квітня 2010 року.         В задоволенні решти позовних вимог відмовити.                         Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області на користь  ОСОБА_1  400 грн. понесених судових витрат по оплаті правової допомоги та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.                             Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана  до апеляційного  суду  Сумської області через  Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення.                                                 На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу  до апеляційного суду Сумської області через  Глухівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.        

     Суддя