Справа - 1106/2010 р.
Рішення
Іменем Украіни
23 липня 2010 року Крюківський райсуд м.Кременчука, Полтавськоі області, в складі:
судді –Усенко Т.І.
при секретарі - Кобзар А.В.
адвоката – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовною заявою фізичної особи - ОСОБА_2 до фізичної особи – ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя
ВСТАНОВИВ:
31 березня 2010 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_2, яка прохала вважати срок позовної давності на звернення до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя не пропущеним та стягнути з відповідача на її користь Ѕ вартості проданого ним в лютому 2005 року автомобіля Фольксваген Пасат, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в сумі 29723 грн.40 коп. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати:297 грн.25 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які були нею сплачені при зверненні до суду.
В своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_2 вказала, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і рішенням суду від 1 березня 2005 року шлюб був розірваний. Ще до розірвання шлюбу сторони домовилися про розподіл майна таким чином, що відповідач зобов»язується подарувати неповнолітній доньці частину квартири, а вона в свою чергу зобов»язалася не претендувати на частку в спірному автомобілі, тому вона не ставила питання про поділ майна в позовній заяві про розірвання шлюбу. Протягом декількох років чоловік обіцяв виконати умови домовленості та подарувати доньці належну йому частину квартири, натомість влітку 2009 року звернувся до суду з позовною заявою про виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності і його прохання було задовільнено, рішенням суду від 14 грудня 2009 року встановлений порядок користування жилим приміщенням. В ході судового засідання вона дізналася, що в лютому 2005 року відповідач продав належним ним автомобіль без її відому та згоди. Відповідач підтвердив порушення ним умов домовленості про поділ їхнього спільного майна, звернувшись до суду з позовною заявою про виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності. Вважає, що строк позовної давності нею не пропущений приймаючи до уваги п. 15 Постанови ПВС України від 27 грудня 2007 року, так як початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Ставить питання, щоб відповідач сплатив їй грошову компенсацію за Ѕ частину проданого ним автомобіля, який належав їм на праві спільної сумісної власності. Згідно висновку спеціаліста вартість автомобіля станом на лютий 2005 року складала 59446 грн.80 коп. і відповідно розмір грошової компенсації на яку вона має право становить 29723 грн.40 коп.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про день слухання справи їй відомо, причину неявки не повідомила. В попередньому судовому засіданні підтримала свій позов.
Представник позивачки ОСОБА_4 позовну заяву підтримала і прохала задовольнити прохання позивачки в повному обсязі. Вказала, що між сторонами була усна домовленість про розподіл майна, але цю домовленість відповідач порушив, тому позивачка змушена була звернутися до суду. Згідно рішення суду про розірвання шлюбу сторони сімейні стосунки припинили з листопада 2004 року, а відповідач зняв автомашину з обліку згідно офіційного повідомлення ДАІ 22 лютого 2005 року і без відому позивачки автомобіль продав, половину грошових коштів їй не передав. Конкретно про продаж автомобіля позивачка взнала лише в листопаді 2009 року, тому нею строк позовної давності не пропущений.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, прохав в його задоволенні відмовити, так між ними не було ніякої домовленості про поділ майна, в своїй позовній заяві про розлучення позивачка не писала про розподіл майна. Дійсно машину продав, але половину вартості автомобіля передав колишній дружині і цей факт найшов своє підтвердження в суді. Не заперечує, що спір про розподіл квартири виник в 2009 році. Прохає врахувати той факт, що в квартирі він залишив все сумісне майно і не ставив питання про його розподіл. Вказав, що автомобіль продав ще до нового 2005 року , але сам продаж оформив в лютому 2005 року. і про це повідомив колишню дружину, передав їй 10000 дол.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що являється рідною сестрою позивачки і їй достовірно було відомо про усну домовленість між сторонами в частині розподілу їх спільного майна, конкретно, що позивачка не претендує на спірну автомашину, а він дарує доньці свою частку в квартирі, але він домовленість не витримав, сам звернувся до суду про розподіл квартири.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що дійсна була усна домовленість між батьками про такий розподіл майна, як вказує його мати, позивачка по справі. Підтвердив, що матері не було відомо про продажу автомобіля, так як батько про це не повідомляв. Батько перший порушив угоду і звернувся до суду про розподіл квартири і тоді матері стало відомо про продаж ним автомобіля. Вказав, що батько не передавав матери грошові кошти, виручені від продажу автомобіля.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили суду, що зі слів відповідача їм відомо, що він продав спірний автомобіль і частину виручених грошей передав позивачці. Позивачка не ставила питання про примусовий розподіл майна і не мала тоді до нього ніяких претензій по цьому питанню. В частині розподілу житла вимушений був звернутися, так як образився на сина, так як останній без його відома виніс з квартири його речі.
Вислухавши представника позивачки ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_9, покази свідків, приймаючи до уваги матеріали справи, надані сторонами докази, судом встановлено слідуюче :
Сторони 12 жовтня 1985 року зареєстрували шлюб.
Від шлюбу мають двох дітей, з яких донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 неповнолітня.
21 лютого 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу і в свої позовній заяві вказала, що шлюбно-сімейні відносини припинили в листопаді 2004 року, а з січня 2005 року разом не проживають і одночасно вказала, що спору про розділ майна немає..
Відповідач ОСОБА_9 своєю письмовою заявою від 24 лютого 2005 року вказав, що з позовом згоден в повному обсязі.
Рішенням Крюківського райсуду м. Кременчука від 1 березня 2005 року шлюб між сторонами розірваний і в рішенні про розірвання шлюбу вказано , що сімейні стосунки між сторонами припинені з листопада 2004 року.
Позивачка вказала, що на час розірвання шлюбу у них була усна домовленість з відповідачем про добровільний розподіл майна таким чином, що вона не претендує на частку в автомобілі Фольксваген Пассат 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який придбали за спільні кошти в період зареєстрованого шлюбу, а чоловік подарує свою частку в спільній квартирі, яка розташована АДРЕСА_1 неповнолітній доньці, тому вона і не ставила питання про примусовий розподіл спільного майна , а приймаючи до уваги, той факт, що він порушив усну угоду і 1 липня 2009 року звернувся з позовною заявою до суду про виділ частки АДРЕСА_1 і крім того в листопаді 2009 року їй стало відомо, що відповідач без її відома продав спірну машину , вона вимушена була також звернутися до суду про розподіл спільного майна подружжя.
Судом встановлено, що дійсно сторони в період сумісного проживання, в період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти придбали спірний автомобіль Фольсваген Пассат, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1 і що даний автомобіль відповідачем був знятий з обліку 22 лютого 2005 року для реалізації і проданий ним, тобто після припинення сімейних відносин.
Вартість вищевказаного автомобіля станом на лютий 2005 року становила 59446 грн.80 коп. згідно висновку експерта від 14 грудня 2009 року і вартість автомобіля сторонами не оспорюється.
Кожний із сторін має право на Ѕ частину автомобіля, тобто в грошовому еквіваленті 29723 грн.40 коп., але відповідач стверджує, що автомобіль не тільки ним проданий з відома позивачки, але і передано ним останній належну їй частину грошей, проти чого заперечує позивачка, а відповідач не надав суду належних доказів про цей факт.
Покази в цій частині свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд не може прийняти як доказ цього факту, так як про цю обставину їм відомо лише зі слів відповідача, крім того факт передачі грошей не може підтверджуватися показами свідків, а інших доказів відповідач не має і не може надати суду.
Посилання відповідача на той факт, що позивачкою пропущений строк звернення до суду, суд вважає безпідставним, так як початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
В даному випадку , приймаючи до уваги попередню цивільну справу про виділ частки із майна за позовом ОСОБА_3, яка була порушена позивачем 1 липня 2009 року, підтверджується факт спору між сторонами про розподіл майна, тобто він виник тільки в 2009 році і крім того дійсно позивачці лише в листопаді 2009 року стало відомо про продажу відповідачем спірного автомобіля, про що свідчить офіційна довідка ГАЇ від 26 листопада 2009 року, надана позивачкою до суду і тому є законні підстави вважати, що дійсно позивачці стало відомо про порушення її права на спільне майно в листопаді 2009 року і тому суд вважає, що нею строк позовної давності не порушений.
На підставі вищевикладеного є законі підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки вартості Ѕ частини проданого ним автомобіля Фольсваген Пасат, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в сумі 29723 грн. 40 коп. та понесені нею судові витрати.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 212, 213, 215ЦПК УКРАІНИ, ст.ст. 60,69,70,71,72 Сімейного Кодексу ст..ст.3,4 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року
суд
Рішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 29723 грн.40 коп. вартість Ѕ частини автомобіля Фольсваген Пасат, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування державного мита 297 грн.25 коп., в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ 120 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до Полтавського апеляційного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавськоі області через Крюківський райсуд м.Кременчука.
Суддя: