- 1 -

                                                                                                                              № 2-842/10

                                          Р     І     Ш     Е     Н     Н     Я

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16.07.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

за  участю сторін : позивача ОСОБА_1,  представника відповідача Івінської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

                          В С Т А Н О В И В :    

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  в якому зазначає, що вона є матір’ю дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вона просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з положеннями ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"  в його первісній редакції в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.  з урахуванням отриманих нею сум цієї допомоги.

Позивач в позові зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" відповідачем була призначена їй виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, при визначенні їй розміру цієї допомоги відповідач керувався положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно з яким розмір допомоги встановлювався як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно здійснював нарахування та виплату їй державної допомоги на дитину, посилаючись при цьому на ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно з якою така допомога повинна надаватись у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а також на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008, тому УПСЗН повинно зробити перерахунок виплат, які він здійснив в період з 09.07.2007р. по грудень 2007р. у вигляді державної допомоги по догляду за дитиною і сплатити на її користь різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, яка підлягала сплаті згідно із ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" до внесення до неї в подальшому змін.

Відповідач позов не визнав, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову (а.с.11,12), в яких зазначено, що відповідач не згоден з позовом, оскільки виплата допомоги, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Рішення Конституційного Суду України  не може виконуватись

УПСЗН,  так  як  Верховною  Радою  не  було  внесено  відповідних  змін  до   Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та не було збільшено видатки на виплату державної допомоги. Проведення виплат державної допомоги у підвищених розмірах  відповідно  до  Рішення  Конституційного  Суду  України можливо тільки у разі

                                                                    - 2 -

внесення змін до відповідних законів та збільшення видатків на виплату вказаної державної допомоги.

Крім того, призначення цього виду державної допомоги проводиться відповідно до програмного забезпечення, яке розроблене та введене в дію Міністерством праці та соціальної політики України 01.04.2007р. Перерахунок вказаної державної допомоги  проводиться відповідно до програмного забезпечення та контролюється і координується також Міністерством праці та соціальної політики України. З наведених в запереченнях підстав відповідач вважає нарахування та виплату вказаної допомоги такими, що відповідають діючому законодавству, та просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов, просила його задовольнити, також просила покласти судові витрати на її  рахунок (а.с.13).

Представник відповідача позов не визнала, підтвердила доводи, викладені в наданих нею письмових запереченнях проти позову. Вона пояснила, що позивач ОСОБА_1 16.03.2006р. звернулась до УПСЗН з заявою про призначення їй державної допомоги і їй, як незастрахованій особі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, було призначено таку допомогу з 21.03.2006р. строком до 30.01.2009р.  Суми цієї допомоги нараховувались та виплачувались у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.».

Представник відповідача також пояснила, що нарахування та призначення державних допомог такого виду здійснюється в УПСЗН з застосуванням програмного комплексу, тому УПСЗН не має права самостійно вносити будь-які корективи чи зміни до розмірів цих виплат, це є виключно компетенцією Міністерства праці та соціальної політики України. Представник просить відмовити позивачці в задоволенні її позову.  

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Позовні вимоги підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини позивачки –  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6) та довідкою про розмір отримуваної державної допомоги (а.с.7). Позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Відповідно до названого Закону на підставі наданої нею заяви від 16.03.2006р.   відповідачем їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років  як непрацюючій особі, тобто не застрахованій. Ця сума на протязі 2007р. була в межах від 98грн. до 110грн., оскільки проводилися відповідні нарахування в зв`язку з інфляцією. Тобто, розмір цієї допомоги дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90грн. для незастрахованих осіб.

Установа відповідача в 2007р. не здійснила перерахунок та не забезпечила виплату суми щомісячної  допомоги позивачу відповідно до вимог ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, посилаючись на те, що відповідно до ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та роз'яснень Міністерства  праці  та  соціальної  політики  України  від  11  вересня  2007  року  № 430/5/75-07 “Про порядок застосування норм рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 щодо скасування  ряду  положень  Закону  України  “Про Державний  бюджет  України на 2007 рік”, які стосуються обмеження у 2007 році розміру допомоги за дитиною до досягнення  нею  трирічного  віку  встановлено,   що  допомога  по  догляду  за   дитиною  до  досягнення  нею  трирічного  віку  відповідно  до  Закону  України  “Про

                                                                     - 3 -

державну допомогу сім'ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і становить 90 гривень для незастрахованих осіб, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення пункту 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України “Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”.

Так, у вищевказаному рішенні зазначено, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина 3 статті 46 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України підкреслив, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

В рішенні Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України –

він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть  вноситися  зміни,  зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року “Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними”.  Відповідно  до частини 3 статті 150 Конституції України  «Консти-

                                                                      - 4 -

туційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.

Статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу  в  розрахунку  на  місяць  у  розмірі  з  1  січня  -  492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень,  з 1 жовтня - 532 гривні  та  для  тих,  хто  відноситься  до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на належну виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Водночас, Суд звертає увагу на те, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Враховуючи те, що позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії. Таким чином, суд  при вирішенні справи може не застосовувати закон, який не відповідає вимогам Конституції України.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачу, застосуванню підлягали норми статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в його первісній редакції, а не положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, які істотно звужували обсяг прав, встановлених Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Дана обставина згодом була підтверджена Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання державної допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в 2007 році, після 09.07.2007 року.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені  в  позовній  заяві доводи позивачки є обґрунтованими та відповідно такими, що  

                                                                      - 5 -

підлягають  задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи може бути примусове виконання обов’язку в натурі, до чого і зобов’язує суд своїм рішенням відповідача.

Позовні вимоги стосовно судових витрат позивач виклала в окремій письмовій заяві, вона просить їх віднести на її рахунок (а.с.13).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209ч.3, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.2 ч.3, ст.ст.8, 22, 64, 113, 150 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, ст. ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням  Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., ст.ст. 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в первісній редакції),  суд

                                              В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити.

                Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною – сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, недоплачену за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., у розмірі, визначеному відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в первісній редакції), що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,  з урахуванням раніше виплачених їй сум.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду  виготовлено  20.07.2010р.

                СУДДЯ                                                                                                Р.А.ЛИТВИНОВА