Справа №2-1156/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 липня 2010  року, Сихівський районний суд м. Львова

 в складі: головуючої                                 Волоско І.Р.

                при секретарі                              Слободі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб  - Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб РВ  ГУМВС України у Львівській області, Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації  про визнання втрати права на житлову площу та зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

         ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 ; зобов”язати  ВВІРФО Сихівського РВ ГУ МВС України у Львівській області зняти відповідачів з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона з 1995 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_4, 2000 р.н. Згідно з рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2006 р. за ОСОБА_2 ,  за нею   / ОСОБА_1 / та  сином  ОСОБА_4 визнано право на користування  квартирою АДРЕСА_1, укладено договір найму укладено з ОСОБА_2 ; вона з сином   зареєструвались ІНФОРМАЦІЯ_1 Спірна квартира по АДРЕСА_1  загальною площею 48.8 кв.м. складається з двох кімнат житловою площею 29,5 кв.м. та кухні 7,3 м.кв. з усіма комунальними вигодами. Факт непроживання у вказаній квартирі визнавав і  сам ОСОБА_2 в судових засіданнях /Справа № 2-4568/07/ та пояснював, що і не має наміру проживати у цій квартирі, а лише навідуватись періодично, в т.ч. для зустрічей з сином ОСОБА_5. У квартирі немає жодних речей, належних відповідачам. Вона в свою чергу не чинила ОСОБА_2 та ОСОБА_3  перешкод у здійсненні їх права на користування квартирою, останні ж не сплачують квартирну плату та вартість комунальних послуг, заборгованість, яка утворилась була сплачена лише нею особисто. При зустрічі із ОСОБА_2 вона неодноразово просила останнього у добровільному порядку змінити їх з сином реєстрацію за постійним місцем проживання, проте він не бажає вирішити дане питання мирним шляхом у зв”язку із чим вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

               В судовому засіданні позивачка вимоги  повністю підтримала , доповнила до викладених  у  фабулі  позовної  заяви, пояснення, зокрема, що  відповідачі без поважних причин не користуються спірною квартирою понад  п”ять років; жодного разу не приходили,  їх особистих  речей  в  квартирі  немає; восени 2009р. ніхто її в райвідділ не викликав, офіційних попереджень не давав, заява ОСОБА_2 подана з метою створення видимості  чинення  йому перешкод у проживанні ;  вважає, що  матеріали Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ є сфабрикованими. Ремонт замку у вхідних дверях  квартири носив  вимушений технічний характер і в жодній мірі нею не переслідувалась мета тим самим, позбавити відповідапчів права на користування житлом. ЇЇ  доводи стверджуються показаннями свідків, актами ОСББ “Сихівчани”  та іншими доказами.    

             Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечено;  подано  позовну заяву, у якій вони просять зобов”язати  ОСОБА_1  не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . В обгрунтування вимог покликаються на те, що за характером та умовами роботи ОСОБА_2 часто перебував у відрядженнях, користуючись цим ОСОБА_1 створила для них з сином неможливі для проживання умови, перешкоджає доступу до квартири, а нещодавно змінила на вхідних дверях квартири замок. З метою усунення перешкод у користуванні власністю 25.11.2009 р. ОСОБА_2 звернувся із заявою у Сихівський РВ з приводу здійснення протиправних дій з боку ОСОБА_1, з якою було проведено профілактичну бесіду. Проте, вони з сином ОСОБА_3  і надалі не можуть потрапити у квартиру, оскільки двері  їм не відчиняють, а ключі після заміни замків вхідних дверей у них із сином відсутні, у зв”язку із чим вони змушені проживати у друзів, від них приховуються відомості про стан оплати за житлово-комунальні послуги, виявивши у поштовій скриньці документи про наявну заборгованість, вони з сином, з метою недопущення нагромадження боргу, проводять оплату витрат на житлово-комунальні послуги. Їхні намагання потрапити у квартиру навіть при сприянні друзів не дали бажаних результатів. ОСОБА_1  постійно говорила, що згідна на обмін квартири, але від запропонованих варіантів категорично відмовлялась. Вважають дії ОСОБА_1 щодо перешкоджання у доступі та користуванні жилим приміщенням такими, що суперечать чинному законодавству, порушують їхні охоронювані законом інтереси.

            Представник третьої особи Відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб РВ ГУ МВС України у Львівській області у судове засідання не з”явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності.

            Представник третьої особи --Органу опіки та піклування Сихівського району м.Львова вирішення спору покладає на розсуд суду; в даному випадку ,  інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 не порушуються.  

            Заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  до  задоволення  з  наступних мотивів.

            Відповідно до ст.ст.1 , 10 , 60  ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд  і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів  юридичних осіб, інтересів  держави ; кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона  посилається як на підставу  своїх вимог та заперечень; доказуванню підлягають  обставини, які мають  значення для ухвалення рішення у справі; доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.71 ЖК України при відсутності особи за нею зберігається жиле приміщенням протягом шести місяців ; цей строк може бути продовжений судом при відсутності особи з поважних причин. Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, внаслідок її відсутності понад встановлений строк,  провадиться в судовому порядку.

           Згідно довідки ЛКП „Старий Сихів” квартира по АДРЕСА_1 загальною  площею 48.8 кв.м. складається з двох кімнат житловою площею 29,5 кв.м. та кухні 7,3 м.кв. з усіма комунальними вигодами, в даній квартирі зареєстровано 4 особи –сторони по справі : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4

            Згідно рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2006 р. за ОСОБА_2 і  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 визнано право на користування квартирою АДРЕСА_1  та  зобов”язано Сихівську  районну адміністрацію  укласти з ОСОБА_2 договір найму вищевказаної квартири. Згідно витягу з розпорядження № 760 від 24.09.2007 р., укладено договір найму з ОСОБА_2 вищевказаної квартири. Розпорядженням № 905 від 29.10.2007 р. внесено  зміни  до  розпорядження № 760 від 24.09.2007 р., яким включено  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у  договір житлового найму квартири     АДРЕСА_1   в  склад сім”ї ОСОБА_2 11.07.2007 р. шлюб між  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 було   розірвано. ОСОБА_2 та його син від першого шлюбу ОСОБА_3 зареєструвались у спірній   квартирі 11.10.2007 р., а   ОСОБА_1  з  сином ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1

            В судовому засіданні безспірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 без  поважних  причин не проживають у квартирі АДРЕСА_1    понад шість місяців – з моменту реєстрації – з  жовтня 2007р. Зазначене стверджується актами, складеними комісією Асоціації ОСББ „Сихівчани” від 22.12.2009 р. та від 02.03.2010 р. ,  показаннями  в  судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9   сусідів \ , які ствердили , що  ОСОБА_2 та   його  син  ОСОБА_3 не проживають  в  квартирі  більше трьох років ; протягом  цього часу, та ще й раніше , жодного разу вони відповідачів  в будинку не бачили; будь-яких конфліктів, які б випливали з небажання позивачки пустити  їх  в  помешкання не було ; вони     \ свідки \  добре знають сторони, і  їх стосунки, тому  у  разі бажання ОСОБА_2 чи його сина ОСОБА_3  вселитись в квартиру , перешкод з боку позивачки у цьому не було б ; свідки також ствердили, що дійсно  підписували акти  в грудні 2009р. та березні  2010 р. про  непроживання   відповідачів  протягом останніх   трьох років і на  цьому настоюють; ОСОБА_1  в  квартирі  проживає сама   із  сином  ОСОБА_5 , самостійно сплачує за житло та комунальні послуги; особистих речей, спільного майна, чи інших предметів побуту, які  б могли  свідчити про присутність  в  квартирі  відповідачів немає. До того ж, судом встановлено, що ОСОБА_3 ніколи не проживав у спірній квартирі ;  даний факт , зокрема , стверджується і самими показаннями представника  відповідача, який ствердив , що до і після настання повноліття він навчався до вересня 2009 р. у школі в с.Новосілки, а потім в ліцеї та коледжі у м.Львові. За час навчання проживав у с.Новосілки, одразу після коледжу ОСОБА_3 забрали в армію, де на даний час він і проходить строкову військову службу.

          Суд надає віри показанням  означених свідків, які до сторін упереджено не відносяться, не є зацікавленими особами у вирішенні спору, правдиво та об”єктивно підтверджують обставини справи, на  своїх  показаннях  настоюють.

          Заслуханий  в судовому  засіданні  син  сторін – ОСОБА_4, 2000 р.н., пояснив, що його батько - ОСОБА_2 з  ними в квартирі не проживає понад п”ять років, жодних його  речей  в  квартирі  немає, аналогічно,  як і ОСОБА_3 . Протягом останніх чотирьох  років  батько  його  не  провідував, не  спілкувався  ні  вдома,  не приходив  до   школи. Він \  ОСОБА_4 \ після уроків   постійно знаходиться  вдома   , на одній сходовій клітці  проживає  і тітка \ сестра батька \ , проте жодного разу  ОСОБА_2 в квартиру не приходив , будь-яких намірів  вселитись не вчиняв ; в батька завжди були ключі від помешкання, він міг прийти в будь-який час і проживати з  ними ;   восени 2009р. мати поміняла замок у вхідних  дверях  у зв”язку з  поломкою, про що знали і сусіди і знайомі, які міняли  замок; якби батько чи його син ОСОБА_10 мали намір жити в квартирі, то хоча б періодично приходили. Класний керівник ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4   її   учень, який  є надзвичайно обдарованою дитиною, розумним, чесним і  вихованим хлопцем, не схильним до фантазування чи неправди, тому  вважає  його пояснення  об”єктивними  і  правдивими.

            Відповідач ОСОБА_2 не спростував пояснень свого сина, визнав, що в нього самого дійсно були ключі  від квартири, і останні  чотири роки він в квартирі  не  бував і  його особистих  речей  та  речей сина від першого шлюбу -  ОСОБА_3 в спірній квартирі також  немає; останній  жодного дня  на спірній житловій площі   не проживав .

            Не  знайшли  свого підтвердження  доводи  відповідача про те , що  в помешкання його не  впускали, позивачка  чинила  перешкоди  у  проживанні. ; судом  встановлено , що сам ОСОБА_2 , та  в  інтересах  свого неповнолітнього  сина  ОСОБА_3,  з цього приводу нікуди не звертався, питання  про розмін житла не ставив; за захистом порушених житлових прав  відповідачі  звернулись після подачі позову  ОСОБА_1 про визнання  їх  втратившими право на  користування  житлом.

             Як вбачається із  довідки АОСББ „Сихівчани” від 15.03.2010 р. № 25 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 червня 2008 року по даний час не звертались в АОСББ „Сихівчани” із заявами про неможливість проживання у спірній квартирі. Згідно довідки АОСББ „Сихівчани” від 10.03.2010 р. № 22 за період з 01.06.2008 р. по 01.02.2010 р. по кв. АДРЕСА_1  проплата не вносилась. Борг становив 1476,43 грн., який сплачено 25.02.2010 р. повністю позивачкою ОСОБА_1, яка проживає в квартирі з сином ОСОБА_4 Оплата   комунальних платежів відповідачами не здійснюється протягом 2005-2009 р.р.; додані ОСОБА_2 квитанції про здійснення переказів  на  ім”я ОСОБА_1   є аліментами   на  утримання  сина ;

            Свідки   ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15  ствердили, що восени 2009р. в квартирі позивачки поламався замок вхідних дверей, який не піддавався ремонту, тому  його змушені  були  зрізати і  вставити  новий.

            Після цієї обставини \  заміни замка \  , яку позивачка не заперечує, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до квартири в будь-якому випадку не приходили, ключів від замка не вимагали, наміру   вселитись  не  висловлювали.

            За період 2007-2009р. відповідачі із скаргами на неправомірні дії позивачки, провокацію нею конфліктів  та вчинення скандалів , на що покликаються в своїх доводах  ,  не  звертались; доказів суду з цього приводу не надавали, відтак, їх  аргументи в  цій  частині  є  голослівними та надуманими.

            Як вбачається із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.12.2009р.  ДІМ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у ЛО,  25.11.2009р. від ОСОБА_2 надійшла заява про неправомірні  дії  ОСОБА_1  , яка у відсутність останнього  поміняла замки у вхідних дверях; в постанові зазначається , що з ОСОБА_1 проведено  профілактичну  бесіду та винесено офіційне застереження про недопустимість вчинення насильства в сім”ї. Однак, вивчивши матеріали звернення  ОСОБА_2 до дільничого інспектора, допитавши в якості свідків дільничих ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, суд вважає ,  що  перевірка ними  проведена поверхнево , висновки є необ”єктивними; зокрема , письмове  пояснення від ОСОБА_1 не відібрано, вона категорично заперечує факт усної профілактичної бесіди з нею будь-ким із дільничих інспекторів  і   офіційне  застереження  їй  не  виносилось; фактично,  свідки ці обставини не заперечили; як видно із тексту офіційного  попередження про недопустимість учинення насильства в сім”ї,  таке не містить підпису ОСОБА_1, дата на ньому відсутня та має виправлення, також зазначено , що  від підпису правопорушниця  відмовилась  в присутності ДІМ ОСОБА_19, однак, підписи останнього ,  а також особи, яка здійснювала офіційне попередження – відсутні; опитані очевидці-сусіди, зокрема ,  ОСОБА_20 пояснила, що будь-яких конфліктів з приводу того, що відповідачів не впускають до квартири не чула , їй також нічого невідомо про заміну замків у вхідних дверях.  Таким чином, Сихівським  РВ ГУМВСУ у ЛО при перевірці звернення відповідача   не  встановлено факту чинення позивачкою  перешкод ОСОБА_2 у користуванні спірним житловим приміщенням  та умисної заміни замка у вхідних дверях з метою недопущення останнього до квартири; при цьому слід врахувати , як суд вже зазначав ,  що заміна замка була обумовлена поважними та об”єктивними причинами .

         Повторне звернеенння ОСОБА_2  до Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л о мало  місце  в  квітні 2010р., під   час  вирішення  спору  судом, тому  відношення до предмету доказування   немає.

          Із довідки  Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у  Ло  від 24.03.2010р. ОСОБА_3  із заявами про  чинення йому перешкод у користування АДРЕСА_1  протягом  2008-2009р. не  звертався.

          Свідок ОСОБА_21 \ мати ОСОБА_3 \  в  судовому  засіданні  ствердила , що  її  син зареєстрований  в  АДРЕСА_1 з  жовтня 2007р., однак, в спірній квартирі жодного дня не проживав;  проживав разом з нею, або з родичами в селі Новосілки; навчався в Львівському державному техніко-економічному коледжі з 01.09.2006р. по 01.07.2009р.; пояснила , що  позивачка ОСОБА_1 не пускала ОСОБА_3 в квартиру ; однак, вона, як мати,  жодного разу не зверталась в міліцію, опікунську раду чи інші органи  за  захистом житлових  прав неповнолітнього сина;  знає, що він , ставши  повнолітнім  також  нікуди  не  звертався.

            Свідки   ОСОБА_22,  ОСОБА_23, ОСОБА_24,  ОСОБА_25 показали, що восени 2009р. підвозили ОСОБА_3 до квартири  на вул.Коломийській в м.Львові, куди останній мав намір занести продукти , але з помешкання  вийшла якась жінка і почала сваритись; суть сварки вони  не  зрозуміли; місце постійного проживання ОСОБА_3 їм невідоме .

            Показання  даних  свідків  не спростовують доводів  позивачки про непроживання відповідачів у спірній квартирі  без поважних  причин  протягом  останніх  чотирьох  років.

           Як  вбачається  із  даних  Галицько-Франківського ОРВК, ОСОБА_3 призваний на строкову  військову службу  18.05.2010р., тобто,  вже  в  часі  перебування  на вирішенні в суді   даного спору; не проживаючи в АДРЕСА_1 без поважних причин   понад шість місяців до пред”явлення позову до суду, відповідач втратив право на користування спірним житлом, відтак, норми ст.71 ЖК України  щодо збереженння за ним житлової  площі  на  час проходження  дійсної  строковї служби, застосовуватись не можуть.

            З врахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що  відповідачі дійсно без поважних причин понад чотири роки не користуються  житловою площею в АДРЕСА_1 , реальних намірів вселитись туди  не робити; подання ОСОБА_2 лише  восени 2009р. формальної   заяви про заміну замків  обумовлені бажанням  створити   видимість  перешкод у користуванн житлом  з  метою забезпечення в майбутньому  доказів  збереження  за  собою право на  житло.

            ОСОБА_2  ,  обгрунтовуючи  свої  заперечення на позов   покликається на те ,  що його непроживання  на  спірній житловій  площі  обумовлено поважними причинами, зокрема,  частими  відрядженнями  в   Івано-Франківську  та  Чернівецькі  області  в  період з березня 2008р. по листопад 2009 р., однак, суду не надано   доказів таких відряджень , їх тривалості   \ день-місяць \ , а також доказів постійного проживання в цій місцевості , з врахуванням, що  ТЗОВ “Віктар” ,  з яким відповідач перебував у трудових  відносинах ,  зареєстровано і  знаходиться  в Львівській обл., с.Бережани ; відстань між вказаними населеними  пунктами є  незначною; і  в  період між відрядженнями, в  часі   відпусток, вихідних  та  святкових   днів, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості проживати на спірній житловій  площі, однак, як  сам  визнав, в  цій  квартирі  немає  навіть, його  особистих  речей, одягу ,  предметів  особиситої  гігієни.

              Як вбачається із рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.11.2007р., ОСОБА_2 визнав, що в спірній квартирі  не проживає  з  2005 року , не планує в ній проживати, а  лише  має намір  навідуватись періодично до сина ,  позовні  вимоги   заявляє  для  того, щоб  в  подальшому  змусити  відповідачку  розділити  або  продати  квартиру .

              В даній справі , за встановлених обставин та наданих доказів ,  доводи ОСОБА_2  також є  надуманими, спрямовані не на реальний захист порушеного права , а , на думку  суду ,   переслідують мету штучного створення   видимості  порушеного права на житло  з метою  збереження  за  собою квартири;  позов  про примусовий обмін   квартири  за  період 2007 - 2009р.р.  відповідачами   не заявлявся.

Суд не приймає до уваги твердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про неможливість проживання у квартирі, в зв»язку із проживанням у ній ОСОБА_1, яка нібито постійно чинила їм перешкоди у проживанні у ній, оскільки з 01 червня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживання ОСОБА_1 з сином в квартирі не оспорював, питання про їх виселення не ініціював, доказів звернення з цього приводу суду не представив.

                  Враховуючи  наведене, на основі повно  і  всебічно з”ясованих обставин,    суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2   та ОСОБА_3, не  проживаючи  у  спірній  квартирі  без поважних причин більш ніж  шість місяців \ понад чотири  роки \ , не звертаючись за цей час за захистом порушеного права, не  вирішуючи  питання  про розмін житла, за  відсутності  доказів  створення  їм  з боку позивачки перешкод у користуванні  житлом ,  втратили  право на  таке , а  тому позов ОСОБА_1  слід задоволити, в позовних вимогах   ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відмовити .

Суд вважає, що згідно ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають солідарному стягненню понесені позивачкою судові витрати : судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн., що підтверджені оригіналами поданих квитанцій.

            На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

            Позов задоволити. Визнати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

            Зняти з реєстрації ОСОБА_2 і ОСОБА_3  за  адресою : АДРЕСА_1.

            В зустрічному позові – відмовити.

            Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 /вісім/ грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 /тридцять сім/ грн.00 коп.

            Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду  протягом 10 днів після його проголошення \  з дня виготовлення повного тексту рішення   ,  апеляційна скарга – протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження

    ГОЛОВУЮЧА :

Рішення  є   оригіналом,   виготовлено  в   одному примірнику,  зберігається   у   цив.справі   № 2-1156\ 2010 р .