Справа № 2-5909/10

РІШЕННЯ
          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 червня  2010року           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                 головуючого             Берегуляка Ф.Г.

                                                    за участю секретаря       Малко Н.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій щодо відмови у перерахунку основної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду 2 групи захворювання, пов"язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімальної пенсії за віком, протиправними, а також зобов'язання провести перерахунок призначеної державної пенсії, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю, у розмірі 75% пенсії за віком з 22.05.2008 року з урахуванням вимог ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та провести їх доплату і в подальшому самостійно здійснювати перерахунок вказаних пенсій відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму з дня встановлення нового розміру законом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є інвалідом ЧАЄС 2 групи по захворюванню, пов'язаному з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС -1 категорії. Розмір його пенсії згідно ч.4 ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинен становити 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров'ю інвалідам 2-гої групи - 75 % мінімальної пенсії по віку, проте, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі йому нараховано основну та додаткову пенсію у менших розмірах, ніж це передбачено Законом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на мотиви, викладені у ньому. Просить позов задовольнити.  

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просить у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечення позову посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлюється. Вказаною статтею визначено мінімальний розмір пенсії по інвалідності, що сталася через каліцтво чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсії в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Під час призначення мінімальних пенсій, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України керується Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп було визнано неконституційними норми положень п.24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі щодо пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак у зв'язку з ухваленням цього рішення змін щодо збільшення бюджетних призначень на фінансування бюджетних програм, зокрема з пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1, до Законів України про Державний бюджет не вносилося.   З 01.07.2008р. додатково було підвищено рівень пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян, завдяки встановленим доплатам до пенсій відповідно до Постанови КМУ від 16.07.2008р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а щодо вимог про зобов»язання проводити в подальшому перерахунок у зв»язку із збільшенням мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму, то захист прав, свобод та інтересів осіб є передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І) серії НОМЕР_1 виданого Тернопільською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього №НОМЕР_2.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії ТЕР №057865 та експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної Ради від 08.04.1993 року, позивач є інвалідом ІІ-ї групи по захворюванню, пов'язаному з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС -1 категорії.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.  

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у відповідності зі ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за безпідставністю.

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, пенсії особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до  категорій  1,  2,  3,  4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла до 01.01.2008 року, особам віднесеним до категорії 1, призначалася щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю в розмірі: інвалідам 2-ї групи - 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 цього Закону виплата додаткової пенсії здійснюються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно ч 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла до  01.01.2008 року передбачено, що у всіх випадках пенсія інвалідам 2 групи, в яких встановлений зв'язок з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС не повинна бути   менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 року передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв"язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах   відповідно   до   Закону   України   «Про   загальнообов"язкове   державне   пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.

Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається, зокрема мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов»язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2008 році встановлений ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік».

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 27.12.2007 року № 107  були внесені зміни до чинної редакції Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими керується відповідач при нарахуванні   позивачу основної та додаткової пенсії.

З 01.01.2008 року позивачу виплачувалась державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст.ст. 50 та 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, що і передбачено в самому рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїх поясненнях та які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань не може бути прийняте судом до уваги.

Крім цього, слід визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 22.05.2008 року державної та додаткової пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст.3 ЦК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання дії управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової допомоги з 22.05.2008 року відповідно до ст. 50, ч.4ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними та зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 основної (державної) пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.4ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 50,  ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008 року.

При ньому суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача у майбутньому нараховувати та сплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до наведених норм Закону безпідставними, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання вчинити певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством.

 Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь позивача  сплачених 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а 8 грн. 50 коп. судового збору компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони звільненні від його сплати, відповідно до п.18, п.34 Декрету КМУ «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.  10, 60, 212, 215 ЦПК України , ч. 1 ст.3 ЦК України, ст.64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, ст.55, ч.3 ст.67, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", рішенням Конституційного суду України №1—рп/2008 р від 22.05.2008 р., ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду 2 групи захворювання, пов"язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімальної пенсії за віком, протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі провести перерахунок основної державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду другої групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, відповідно  до ст. 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року, з врахуванням виплачених сум.

         У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: