справа №2-5908/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Берегуляка Ф.Г.
за участю секретаря Малко Н.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов"язання проведення перерахунку пенсії та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов»язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22.05.2008 року до постановлення рішення судом, з урахуванням виплачених сум. Посилається на те, що вона має статус дитини війни і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, протягом 2008-2009 років і до теперішнього часу допомога у вказаних розмірах їй не виплачувалась. Просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити вищевказане підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року до постановлення рішення судом, з урахуванням виплачених сум.
Позивач у судове засідання не з"явилась, проте подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримала, просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить суд у його задоволенні відмовити та суду пояснив, що оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено те, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, то будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. На час звернення до суду законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Крім цього, вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки такий розмір застосовується виключно для виплати пенсій, а не допомог. Також, на його думку, підставою для відмови в задоволенні позову є відсутність коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, невизначеність на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії № НОМЕР_2 та має статус "Дитина війни" (посвідчення №НОМЕР_1).
У відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. «Дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або соціальна допомога , яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. (ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).
Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 “Про соціальний захист дітей війни”).
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму).
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов"язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
За таких обставин, починаючи з 22.05.2008 року діє ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом до 01 січня 2008 року, а тому позивач має право на отримання надбавки до пенсії, як дитина війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з довідки №130637, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі від 02.06.2010 року, розмір надбавки до пенсії, як дитині війни, що виплачується ОСОБА_3 становить: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн.
Таким чином, до 22.05.2008 року відповідач здійснював позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не порушуючи вимог чинного на той час законодавства.
Однак, з 22 травня 2008 року після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач неправомірно не нараховував та не виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Чинним законодавством України розмір пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Однак, оскільки законодавством України інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України" становив: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
У 2009 році у відповідності до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн., а з 1 листопада 2009 року – в розмірі 573 грн.
Ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Судом встановлено, що з 01.01.2008 року позивачу підвищено пенсію на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 28.12.2007 року). З 22.05.2008 року на підставі рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 перерахунок пенсії з урахуванням ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 18.11.2004 року) позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі не проводився.
У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни, здійснювалась органами Пенсійного фонду України в розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст. 7 постанови Кабінету міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", тобто на підставі підзаконного нормативно – правового акту, що суперечить вимогам закону України "Про соціальний захист дітей війни", та у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.
Станом на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішення по справі, їй не виплачується щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни у повному обсязі.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 "Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах", затвердженого Постановою правління пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
При постановленні рішення суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що виплати підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, повинні здійснювати відповідні управління праці та соціального захисту, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок із нарахування та виплати доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі за місцем проживання позивача.
Реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань не може бути прийняте судом до уваги.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195- IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року включно.
Ч.1 ст. 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вищевказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов"язкв компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов до висновку про необхідність зобов"язати Управління Пенсійного фонду в м. Тернополі самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за відповідний період.
Також, з урахуванням вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відповідача звільнено від сплати судового збору, однак до стягнення з нього підлягають понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись, 64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-I, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" від 27.04.2010 року №2154- VІ, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 , ст.ст. 1 ст.3 , ч.1 ст.73, 257 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 60, 212, 224-226, 228, 232, 233 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195- IV , у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь ОСОБА_1 37 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: