Справа № 2-2166

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

(заочне)

      22 червня 2010 року               Солом'янський  районний  суд  м.Києва

           у  складі : головуючого судді –    Лазаренко В.В.

                                   при секретарі     - Сітайло Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу  за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, –    

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі понесених витрат у сумі 25 600,00 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті вартості наданої правової допомоги у сумі 2 000, 00 грн., державного мита у розмірі 256,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 16 червня 2007 року в м. Києві на перехресті вулиць Саперно-Слобідська – Грінченка з вини відповідача, який не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що керував автомобілем НОМЕР_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода.

 В наслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль «Рено», д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 на підставі запису до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно висновку спеціаліста №667 від 22 серпня 2007 року, розмір завданих збитків в результаті ДТП становить 42 552,56 грн., внаслідок чого, 19 жовтня 2007 року позивач на підставі заяви ОСОБА_2 здійснив виплату відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. та 100,00 грн. додаткових витрат за послуги аварійного комісара.

Позивач 25 вересня 2007 року та 26 березня 2008 року звертався до відповідача з листами про компенсацію понесених витрат в добровільному порядку, але відповідач зазначені листи проігнорував і до цього часу кошти не виплатив.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі і просила їх задовольнити.  

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив в задоволенні вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що  16 червня 2007 року в м. Києві на перехресті вулиць Саперно-Слобідська – Грінченка з вини відповідача, який не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що керував автомобілем НОМЕР_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, про що свідчить довідка УДАІ ГУМВС України в м. Києві №390 від 27 серпня 2007 року (а.с.8).

 Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі №3-24603/14/07 від 20 липня 2007 року, ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні п.п.16.11, 33.2.1 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с.11).

В наслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль «Рено», д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 на підставі запису до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія(а.с.23-24), який є учасником бойових дій відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 27 грудня 2000 року виданого Харківським РВК м. Києва  (а.с.25).

Згідно висновку спеціаліста № 667 від 22 серпня 2007 року, розмір завданих збитків в результаті ДТП становить 42 552,56 грн.  (а.с.12-21).

З метою отримання відшкодування, власник пошкодженого автомобіля звернувся до МТСБУ із заявою від 03 вересня 2007 року про виплату страхового відшкодування (а.с.22).

У зв’язку із заявою та настанням страхової події, позивач 19 жовтня 2007 року здійснив виплату відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 25 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2126 (а.с.8).

Додатково позивач поніс витрати за послуги аварійного комісара у розмірі 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1985 від 17 вересня 2007 року (а.с.9).

За ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового  страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Зазначені вимоги закріплені і в статті 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з моменту виплати страхового відшкодування у МТСБУ виникло право вимоги до відповідача щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат позивача, що становить 25 600,00 гривень, тому в цій частині позовні вимоги позивача  підлягають задоволенню в повному обсязі.

  Крім цього, статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати: це судовий збір в розмірі 256,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

 Між тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2 000, 00 гривень, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ст.56 ч.1 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що приватний підприємець ОСОБА_4, якому МТСБУ відповідно до платіжного доручення №10518 від 12 лютого 2009 року сплатив  2 000, 00  гривень за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Свідоцтво про сплату суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_4 єдиного податку таким документом не є. Крім того, відповідно до довіреності які містяться в матеріалах справи від 10.12.2009 року позивачем надані повноваження свого представника ОСОБА_5, яка саме в процесуальному статусі представника позивача, згідно з протоколами судових, засідань брали участь у справі. Однак, ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат понесених ним на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн. відмовити.

           Керуючись   ст.ст.5, 6, 10-11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-216 ЦПК України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України , суд, -  

В И Р І Ш И В:

 Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

 Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в сумі 25 600,00 гривень, судовий збір в сумі 256,00 гривень та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень, а всього стягнути – 25 976,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.  

             Суддя: