Копія.                                     Справа №1-85                                                                                                      

                                            2010 р.                

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 липня 2010 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:  

    головуючої – судді       Пікули Н.В.

        при секретарі           Оберук О.О.

        за участю прокурора Васьовчика І.В.

        потерпілих           ОСОБА_1

                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі-Волинському справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Устилуг Володимир-Волинського району, українця, громадянина України, освіта середня – спеціальна, вдівця, приватного підприємця, не судимого, жителя АДРЕСА_1

обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

      В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_3, будучи приватним підприємцем, зареєстрованим з 20.06.2006 року у Володимир-Волинській районній державній адміністрації як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа, здійснюючи підприємницьку діяльність у вигляді роздрібної торгівлі канцелярськими товарами у приміщенні за прилавками автовокзалів м. Володимир-Волинський, м. Нововолинськ, грубо порушив законодавство про працю.

    Так підсудний, з метою несплати в дохід держави податків та інших обов’язкових страхових платежів з заробітної плати, в порушення вимог ст. ст. 43,46 Конституції України та ст. ст. 21,24,24-1,48 КЗпП України  використовував працю найманих працівників, які виконували обов’язки продавця: ОСОБА_4 за період з 07.09.2009 року по 15.12.2009року, ОСОБА_5 з 15.09.2009р. по 04.02.2010 року, ОСОБА_1 з 06.08.2007 року по 05.08.2008 року без укладення з ними трудових договорів, без занесення відомостей про роботу в їх трудові книжки та без включення часу роботи вказаних працівників до їх трудового стажу.

Уклавши трудовий договір з ОСОБА_1 з 6.08.2008 року підсудний з зазначеного періоду по 04.02.2010 року не сплачував необхідних податників  та обов’язкових страхових платежів із її заробітної плати, всупереч вимогам ст.ст.2,10 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 74, 75 КЗпП України не надав  за вказаний період щорічної відпустки ОСОБА_1 та не виплатив грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, чим грубо порушив її право на відпочинок

Крім того підсудний, порушуючи законодавство про працю, на протязі з 07.09.2009 року по 15.12 2009 року громадянці ОСОБА_4 з 06.08.2007 року по 04.02.2010 року, громадянці ОСОБА_1 та на протязі з 15.09.2009 року по 04.02.2010 року громадянці ОСОБА_5 заробітну плату виплачував готівкою на руки, не сплативши необхідних податків та обов’язкових платежів із їх заробітної плати до державної податкової інспекції України, Пенсійного фонду України, фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на загальну суму 11629 грн. 57 коп.

Підсудний ОСОБА_3 вину свою у пред’явленому обвинуваченні не визнав та показав, що будучи підприємцем займався  продажем канцелярських виробів, карток, газет, журналів, орендуючи для цього приміщення автовокзалів в м. Володимирі-Волинському та м. Нововолинську. З працівниками, які в нього працювали він мав укладені договори, заробітної плати їм не виплачував, а тому не сплачував податків по страхових внесків у різні фонди.

Під час досудового  слідства він давав неправдиві показання, оскільки його допит проводився упереджено і він перебував в хворобливому стані.

Не дивлячись на заперечення своєї вини підсудним суд вважає, що його винність у вчиненому злочині доведена зібраними по справі доказами.

Так показаннями потерпілої ОСОБА_1 стверджується, що з 5.08.2007 року вона стала працювати продавцем канцелярських товарів  в ОСОБА_3 без укладення трудового договору. Незважаючи на її вимоги оформити її офіційно, ОСОБА_3 уклав з нею трудовий договір лише в серпні 2008 року. В лютому дізналась, що ОСОБА_3 не сплачуються відповідні внески до пенсійного фонду з її заробітної плати, яку вона отримувала готівкою, без відомостей, а тому звільнилась з роботи.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що з серпня 2007 року її дочка працювала в ОСОБА_3 без укладення трудового договору та запису про стаж роботи до трудової книжки.

Потерпіла ОСОБА_5 ствердила, що влаштувалась на роботу до ОСОБА_3 з 15.09.2009 року без укладення трудового  договору. Заробітну плату їй виплачувалась готівкою без її підписів в розрахункових відомостях.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 підтверджується, що з вересня по грудень 2009 року вона працювала в підсудного ОСОБА_3 без укладення трудового договору, хоча неодноразово вимагала його укладення.  

Показаннями свідка ОСОБА_7 стверджується, що ним проводилась перевірка дотримання законодавства про працю підприємцем ОСОБА_3 і останній визнав, що наймані працівники ОСОБА_1, ОСОБА_8 і ОСОБА_4 працювали в нього без укладення трудових договорів, внесення  відомостей про роботу до трудових книжок, про що ним було складено відповідний акт.

Свідок ОСОБА_9 ствердив, що  в серпні 2007 року надав ОСОБА_3 в оренду кілька метрів території в приміщенні автостанції, на якій останній поставив прилавок, де розмістив газети та канцелярські вироби. Він бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які здійснювали їх продаж.

Як стверджується актом перевірки від  22.02.2010 року, в ньому зафіксовано роботу потерпілих без укладення трудових договорів. Даний акт підписаний підсудним без зауважень.

Підсудний ОСОБА_3 під час досудового слідства давав визнавальні показання, дав явку із зізнанням, підтвердивши, що дійсно наймані працівники ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  працювали в нього у зазначений в обвинувальному висновку час, трудових договорів з ними він не укладав, дані про їх роботу в трудові книжки не заносив, не сплачував встановлені платежі і внески до різних фондів.

Як пояснив свідок ОСОБА_10, що зазначені показання підсудний давав добровільно, без жодного тиску на нього.

Оскільки показання підсудного під час досудового слідства не суперечать показанням потерпілих та свідків, їх суд визнає правдивими.

Як вбачається  з довідки управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському № 306/06-10-22 від 004.02.2010 року приватним підприємцем ОСОБА_3 за використання праці найманого працівника ОСОБА_1 за період з 06.08.2006 по 03.02.2010 року страхові внески до пенсійного фонду не нараховував та не сплачував.

Довідкою фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 82 від 15.02.2010 року підтверджується, що приватний підприємець ОСОБА_3 страхові внески за найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 не сплачувались.

Довідкою Володимир-Волинської ОДПІ Волинської області № 1552/17-006 від 13.02.2010 року, підтверджується факт про те, що  приватний підприємець ОСОБА_3 з 2007 року по даний час перебуває на спрощеній системі оподаткування. За вказаний період до податкової інспекції від приватного підприємця ОСОБА_3 заяви, щодо видачі довідок про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 не надходили, податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників до бюджету не перераховувався.

Довідкою фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 104 від 15.02.2010 року, стверджується те, що приватним підприємцем ОСОБА_3 страхові внески за найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Фонду не сплачувались.

Оскільки підсудний вчинив дії, які грубо порушили законодавство про працю його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.172 КК України.

Обираючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що він є невеликої тяжкості.

    Обставин, що обтяжують чи пом’якшують покарання судом не встановлено.

    Суд приймає до уваги особу підсудного, зокрема що злочин ним вчинено вперше, він є особою похилого віку, хворіє, характеризується позитивно.

А тому для його виправлення достатнім буде покарання у виді штрафу.

Цивільний позов Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі : Володимир-Волинської ОДПІ, Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11629 грн. 57 коп. підлягає до  задоволення повністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 гривень суд задовольняє повністю.

    Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості 131 грн.61 коп., Володимир-Волинської  районної виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонд соціального страхування з тимчасової працездатності 113 грн.65 коп., в користь Володимир-Волинської ОДПІ-3270грн 86 коп., в користь управління Пенсійного фонду України м. Володимирі-Волинському-7967 грн. 79 коп., в користь виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Володимирі Волинському 145 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.

 Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуюча: /-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя                                                                         Н.В. Пікула