Справа №8917                                                           Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.

Категорія 27                                                              Доповідач Лук’янова С.В.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

            12 липня  2010 року        Апеляційний суд Донецької області у складі :

            головуючого судді Висоцької В.С.

            суддів Лук’янової С.В.,  Звягінцевої О.М.

            при секретарі  Сирота Д.Є.

            розглянув у відкритому  судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»   на рішення Краматорського міського суду  Донецької області  від 20 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  про визнання недійсним пункту кредитного договору.

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки,          перевіривши  матеріали  справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний                             суд                                                

                                                         в с т а н о в и в :

            У липні 2009 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача і просила визнати підвищення процентної ставки за кредитним договором №КТСОGК 0000000014 від 6 червня 2008 року безпідставним і таким, що суперечить діючому законодавству України; скасувати підвищення відсоткової ставки за цим договором; визнати п.2.3.1. кредитного договору від 6 червня 2008 року недійсним на підставі ст.1056-1 ЦК України; зобов’язати Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  (далі Банк) за цим договором здійснити перерахунок кредитної заборгованості, що складається з нарахованих відсотків, винагороди за резервування, тіла кредиту та штрафних санкцій стягнути судові  витрати (а.с.2-4).

            У жовтні 2009 року позивачка уточнила позовні вимоги і просила визнати підвищення процентної ставки за кредитним договором №КТСОGК 0000000014 від 6 червня 2008 року безпідставним і таким, що суперечить діючому законодавству України; скасувати підвищення відсоткової ставки за цим договором; зобов’язати Банк за цим договором здійснити перерахунок загальної кредитної заборгованості, спрямувавши незаконно отримані кошти на погашення суми залишку заборгованості за кредитом; визнати п.2.3.1. кредитного договору від 6 червня 2008 року недійсним (нікчемним); стягнути судові  витрати (а.с.47-49).

            Рішенням Краматорського міського суду  Донецької області  від 20 квітня 2010 року частково задоволений позов: визнано таким, що суперечить діючому законодавству України підвищення відсоткової ставки за кредитним договором від 30 червня 2008 року; скасовано підвищення відсоткової ставки за кредитним договором від 30 червня 2008 року; відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок загальної кредитної заборгованості за кредитним договором від 30 червня 2008 року, спрямувавши незаконно отримані кошти на погашення суми залишку заборгованості за кредитом; з відповідача на користь позивачки  стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 18 грн. 50 коп.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

            Цим рішенням встановлено, що  6 червня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір, п.2.3.1. якого надає банку право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає позивальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних  днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки НБУ.

            За період з 1 січня по 31 березня 2009 року на ім’я позивачки не надходила поштова кореспонденція (з повідомленням). Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

            Між сторонами виникли договірні правовідносини, тому відшкодування моральної шкоди у випадках порушення законом не передбачено.

            Тому суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову. В порядку ст.88 ЦПК України з відповідача  на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в сумі 18 грн. 50 коп. (а.с.80).

            В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Краматорського міського суду  Донецької області  від 20 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права (а.с.82-83).

            В судовому засіданні позивачка не визнала апеляційну скаргу; представник відповідача не з’явився в судове засідання апеляційного суду, відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його листом про розгляд справи у відсутність його представника.

            Згідно з вимогами п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від                  24 жовтня 2008 року №12  "Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

            Відповідач оскаржує рішення  Краматорського міського суду  Донецької області  від 20 квітня 2010 року в частині, якою позовні вимоги  задоволені.    

            Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  рішення суду в частині задоволених позовних вимог -  скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову через наступне.

            Матеріали справи підтверджують, що  6 червня 2008 року між сторонами укладений кредитний  договір  №КТСОGК 0000000014 (далі договір),  за умовами якого Банк надав позивачці кредитні кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% за місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6-10).

            Пункт 2.3.1. договору передбачає право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при  зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк надсилає позичальнику  письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

            Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази  повідомлення позивачки про підвищення процентної ставки, а без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

            Апеляційний суд вважає, що цей висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам норм матеріального права і  не є підставою для часткового задоволення позову; рішення суду в частині задоволеного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального права, виходячи з наступного.

             Відповідно з вимогами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

            В суді першої інстанції позивачка пояснила, що не допускала порушення умов кредитного договору (а.с.47).

            В судовому засіданні апеляційного суду позивачка пояснила, що вона не порушувала умов кредитного договору,  сплачувала і продовжує сплачувати суми за кредитом у розмірі і у строки, встановлені графіком погашення кредиту;  заборгованості за кредитом не має; Банк не пред’являв позов про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, яка виникла внаслідок підвищення процентної ставки.

            Листом від 31 грудня 2008 року №20.1.3.2/6-34785 Банк повідомив позивачку про підвищення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за кредитом  №КТСОGК 0000000014 від 6 червня 2008 року (а.с.30).

            Але з 10 січня 2009 року набрала чинності  ст.1056-1 ЦК України, згідно з вимогами якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку (ч.2); умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).  

            Одночасно з 10 січня 2009 року ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнена частиною четвертою такого змісту: "Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом".

            Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з 10 січня 2009 року   умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку         є нікчемною;  до 10 січня 2009 року  процентна ставка у відповідності до вимог п.2.3.1. договору Банком не була підвищена, а з 10 січня 2009 року Банк не міг  змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

            Згідно з п.4. постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини  - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані  - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

            Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.  Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

            Оскільки правочин в частині права Банка в односторонньому порядку змінювати розмір процентів  є нікчемним, то немає потреби визнавати безпідставним підвищення  відсоткової ставки за кредитним договором і таким, що суперечить вимогам закону, скасовувати підвищення відсоткової ставки за договором, зобов’язувати здійснити перерахунок загальної суми кредитної заборгованості.

            Згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення  нового рішення  є  порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосований закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст.309 ЦПК України).

            Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не застосував  до правовідносин, що виникли між сторонами,  вимоги ст.1056-1, ч.2 ст.215 ЦК України, ч.4 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" . Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.  

            У зв’язку з відмовою у задоволенні позову в порядку ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки не підлягають стягненню судові витрати.  

            Керуючись ст.ст. 303,  307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний                  суд

                                                            В  И  Р  І  Ш  И  В  :

           Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» частково   задовольнити.

            Рішення  Краматорського міського суду  Донецької області  від 20 квітня 2010 року  скасувати в частині:  визнання підвищення відсоткової ставки за кредитним договором №КТСОGК 0000000014 від 6 червня 2008 року безпідставним і таким, що суперечить діючому законодавству України; скасування підвищення відсоткової ставки за цим договором; зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за цим договором здійснити перерахунок загальної кредитної заборгованості, спрямувавши незаконно отримані кошти на погашення суми залишку заборгованості за кредитом; стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 18 грн. 50 коп.

            Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову  до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  про визнання підвищення відсоткової ставки за кредитним договором №КТСОGК  0000000014  від 6 червня 2008 року безпідставним і таким, що суперечить діючому законодавству України; скасування підвищення відсоткової ставки за кредитним договором №КТСОGК 0000000014 від            6 червня 2008 року;  зобов’язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним  договором  №КТСОGК 0000000014   від   6 червня 2008 року здійснити перерахунок загальної кредитної заборгованості, спрямувавши незаконно отримані кошти на погашення суми залишку заборгованості за кредитом;  визнання нікчемним п.2.3.1. кредитного договору №КТСОGК 0000000014 від  6  червня  2008 року.

            Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня проголошення.

            Головуючий                                    Судді