Справа №2-623/10

  Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    9 червня 2010 року                                 Немирівський районний суд    

Вінницької області в складі:

    головуючого                                             судді Безрученко А.М.    

при секретарі                                            Андрущак Л.П.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Немирівському районі, Вінницької області про  визнання права  та зобов»язання  виплати заборгованості по пенсіях відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

                                                      В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому вказав , що він є пенсіонером, інвалідом 3-ї групи та постраждалим 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС, знаходиться на обліку в Немирівському управлінні пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . У відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою , не можуть бути нижчими:

•   -     по 1-й групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

•   -     по 2-й групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком;

•   -     по 3-й групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до ст. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія   за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

•   -     інвалідам 1 групи -100 процентів мінімальної пенсії за віком;

•   -     інвалідам 2 групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

•   -     інвалідам З групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідачем не було виплачено йому вище зазначені належні пенсії інваліду-чоронобильцю в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія була призначена у меншій сумі.

На його неодноразові звернення з цього питання до відповідача у виплаті належної  йому пенсії було відмовлено, у тому числі за відповіддю Управління Пенсійного фонду в Немирівському районі від 05.03.2010 р. за мотивів того, що Закон України "Про державний бюджет" на 2008 рік фактично зупинив дію ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 визнано неконституціними ряд положень Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" , у т.ч. фактичного зупинення дії ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на постанову КМУ №530 від 28.05.2008 р. та Постанову КМУ №654 від 16 липня 2008 року є також незаконними , оскільки це суперечить діючим ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому на підставі викладеного позивач просить суд визнати за ним право на отримання пенсії у відповідності до ст. ст. 50 , 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно у розмірах 50% мінімальної пенсії за віком та в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, зобов'язати відповідача виплатити йому різницю за 2007-2010 р. між фактично виплаченою пенсією, та пенсією, яка належить йому у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, зобов'язати відповідача виплатити йому різницю за 2007-2010 р. між фактично виплаченою додатковою пенсією та пенсією, яка  належить йому у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача виплачувати йому додаткову та основну пенсію з моменту звернення до суду у відповідності до ст. ст. 50 , 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно у розмірах 50% мінімальної пенсії за віком та в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також всі судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Герсак Т.П. в судовому засіданні  заявлений позов не визнала, пояснила, що пенсія позивачу виплачувалася відповідно до вимог чинного законодавства.

        Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

        Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію .

         У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою , не може бути нижчим шести  мінімальних пенсій за віком по ІІІ групі інвалідності.

        Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІІ групи — у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону № 796-XII, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

        Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        Як було встановлено в судовому засіданні, позивач є інвалідом ІІІ групи безстроково і інвалідність настала внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього Закону.

        Розрахунок пенсій позивачу управління Пенсійного Фонду у Немирівському районі провело виходячи з розміру 19 грн 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі — постанова від 3 січня 2002 р. № 1).

        Тобто відповідач при нарахуванні державної та додаткової пенсії позивачу передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, вважав, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком та обґрунтовував свої дії ст. 54 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

       Однак з таким висновком, на думку суду, не можна погодитися з огляду на наступне.

       Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в п. 2 постанови від 3 січня 2002 р. № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

        При вирішенні вказаного спору слід виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами та визнати, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

       Адже відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, тощо визначені та закріплені в ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

       Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при призначенні розміру пенсії позивачу, слід керуватися ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, а не постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

          Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на думку суду, також не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

        Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ряду пунктів ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі і положення п.28 розділу ІІ які стосувалися змін розміру пенсій які нараховувалися і виплачувалися відповідно до вимог ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

           На підставі наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача і  зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ» з 22.05.2008 року по квітень 2010 року, день звернення до суду.

          Керуючись ст.46 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, ст.ст. 5,6, 10, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

         Позов задовольнити частково.

         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ» з 22.05.2008 року по квітень 2010 року.

         Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Немирівському районі  3 грн. 50 коп. державного мита на користь держави.  

         В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

                  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 діб, а апеляційну скаргу протягом 20 діб після подачі заяви про апеляційне оскарження.

        Копія вірна:

        Суддя: