АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня  2010 року

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

 Головуючого : Парандюк Т.С.

Суддів :            Храпак Н.М., Стефлюк О.Д.

при секретарі :  Прус Л.С.

З участю сторін :

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Шумському  районі  на  постанову Шумського районного суду від 02 лютого 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Шумському  районі Тернопільської області  про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася в суд з  позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку  для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів та про стягнення із відповідача на її  користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за періоди 2006-2010 роки, оскільки позивачка набула статусу дитини війни і згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Постановою  Шумського  районного суду від 02 лютого 2010 року  позов задоволено частково.      

    Визнано дії  Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області протиправними.

    Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  у розмірі  щомісячно 30% мінімальної пенсії за віком за період з 04 січня 2009 року по 31 січня 2010 року включно із врахуванням нарахованої та виплаченої, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України ”Про  загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

    В апеляційній скарзі УПФ просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд керувався тим, що УПФ як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але  в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007, 2008, 2009 роки їй  не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з мотивів відсутності механізму розрахунку підвищення пенсій, а також, що у ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата.

Статтею 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет  України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

За вказаних обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачці  повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю УПФ.

Враховуючи те, що дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась Законом України “Про державний бюджет на 2009 рік”, а розмір пенсії позивачці виплачувався у меншому розмірі, ніж встановлено Законом, то суд першої інстанції підставно зобов”язав відповідача підвищити розмір пенсіїОСОБА_1з 04 січня  2009 рік  по 31 січня 2010 року.

Суд підставно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що нарахування доплат у 2009 році повинно проводитись у відповідності до постанови  КМУ від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки дана постанова суперечить вимогам Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.

Вірним є рішення суду щодо відмови поновлення пропущеного однорічного строку по 99, 100 КАСУ, оскільки підстав поважності пропущення строку судом не здобуто, а тому відмовлено у задоволені позову щодо перерахунку пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. В суд ОСОБА_1 звернулася 04 січня 2010 року.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору.  Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов”язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Необгрунтованим є посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Рішення суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

  Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                        УХВАЛИЛА  :

     Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі — відхилити.

      Постанову Шумського районного суду від 02 лютого 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

           Головуючий-  

            Судді -