АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Парандюк Т.С.
Суддів : Бершадська Г.В., Стефлюк О.Д.
при секретарі : Прус Л.С.
з участю сторін : апелянта Лисьонка В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки “Надія” про стягнення боргу за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок та моральної шкоди, колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
у вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КС “Надія” стягнення боргу за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок та моральної шкоди, посилаючись на те, що 16.02.2009 року між сторонами укладено договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в розмірі 40 000 грн. строком на 3 місяці до 16.05.2009 року включно зі сплатою 25% річних або 27,40 грн. щоденно. 30.04.2009 року позивач звернувся в КС “Надія” із заявою про повернення в день закінчення строку дії вказаного договору внеску та процентів по ньому. Однак, 18.05.2009 року одержав письмову відмову. Через те, що скористатися своїми коштами не може, позивач змушений позичати гроші, не може придбати необхідний одяг, не може придбати путівку на лікування, що завдало йому значної моральної шкоди, тому просив стягнути з відповідача 40 000 грн. внеску, нараховані по ньому відсотки, що складають 27,40 грн. за календарний день починаючи з 16.02.2009 року до часу повернення внеску, 4216,89 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання” та 100 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КС “Надія” в користь ОСОБА_1 40 000 грн. депозитного вкладу та 2 466 грн. відсотків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з КС “Надія” в користь ОСОБА_1 250 грн. сплачених за ІТЗ.
Стягнуто з КС “Надія” судові витрати в дохід держави в сумі 424 грн. 66 коп. Повернуто ОСОБА_1 2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 23.09.2009 року надмірно сплачених при подачі позовної заяви згідно квитанції №1.
В апеляційній скарзі апелянт вказував, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, дана невірна оцінка зібраним доказам, а тому просив ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про кредитні спілки” внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в ч.1 цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч.7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеним з членом кредитної спілки договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2009 року між Тернопільською філією КС “Надія” в особі директора ТФКС “Надія” Волинської О.А. та членом Спілки ОСОБА_1 укладено договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно якого член КС вносить внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до Спілки, а Спілка приймає внесок на умовах строковості, зворотності та платності в сумі, що не перевищує 40 000 грн. на строк, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням 16.05.2009 року.
П. 2.9 вказаного договору від 16.02.2009 року передбачено, що спілка зобов”язується повернути ОСОБА_1 суму внеску, а також нараховані, але не сплачені проценти на внесок в день визначений п.1.1. цього договору в день закінчення строку внеску.
30.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся в КС “Надія” із письмовою заявою в якій просив повернути йому внесок в сумі 40 000 грн. та нараховані на нього проценти за договором від 16.02.2009 року.
Листом №6 від 18.05.2009 року, КС “Надія” тимчасово відмовила ОСОБА_1 у поверненні суми внеску та відсотків за договором про залучення внеску на депозитний рахунок від 16.02.2009 року, укладеного строком на 3 місяці у зв”язку з нестабільною ситуацією в країні, що спричинило проблему у поверненні в спілку кредитних коштів, наданих за рахунок внесків членів кредитної спілки.
Відмовляючи позивачу в частині стягнення з КС “Надія” по вкладу з розрахунку 25% річних за період з 16.02.2009 року до часу повернення внеску та 7827, 12 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання, суд виходив з того, що такі умови виплати відсотків після закінчення дії договору не передбачені умовами укладеного між сторонами договору та положеннями чинного цивільного законодавства. Крім того, в апеляційній інстанції ОСОБА_1 відмовився в цій частині від апеляції.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні даної позовної вимоги позивачу, оскільки така відповідальність договором не обумовлена. Також моральна шкода, пов”язана із затопленням квартири, \вирішується в іншому процесі
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апелянта, стосовно того, що йому спілка повинна відкшкодувати упущену вигоду за період невиконання умов договору, оскільки відповідно до п.4 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами власних зобов”язань згідно договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані цим збитки, включаючи упущену вигоду, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що позивачем не подано суду розрахунків упущеної вигоди та не доведено факту настання збитків, а згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляції, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .
Головуючий :
Судді :