АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2947/10 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,Суддів
Денисенко Т.С., Кримській О.М.,
При секретарі: Белименко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року заяву ОСОБА_5 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, яка мешкає за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
В частині 3 статті 152 ЦПК України зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що постановивши 23.02.2010 року ухвалу про накладення арешту на квартиру на квартиру АДРЕСА_1, суд помилково вважав, що вся квартира належить на праві власності ОСОБА_5
Проте, на час постановлення цієї ухвали було таке, що набрало законної сили рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2010 р. (справа № 22-38/10), згідно якого за ОСОБА_4 визнано право приватної власності на Ѕ частину цієї квартири, інша Ѕ частина цієї квартири за судовим рішенням належить на праві приватної власності ОСОБА_6.
Накладення арешту на всю квартиру перешкоджає апелянту здійснити державну реєстрацію права власності на Ѕ частину спірної квартири, тобто, забезпечення позову у вигляді накладення арешту на всю спірну квартиру не є співмірним з заявленими вимогами.
В разі необхідності ОСОБА_5 не позбавлена права знову звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково та скасувати ухвалу суду першої інстанції з одночасним постановлянням нової ухвали з даного питання.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року у цій справі скасувати.
Постановити нову ухвалу наступного змісту: Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково. Накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_5.
Ухвала оскарженню на підлягає.
Головуючий:
Судді: