АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2637/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості . У позові зазначило, що 21.12.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 була укладена кредитна угода № 14.10060, згідно якої позивач надав відповідачу кредит у сумі 100 000 доларів США. У зв’язку з тим, що взяті зобов’язання по вказаному кредитному договору відповідач не виконував належним чином, тобто несвоєчасно та не в повному обсягу здійснював щомісячні платежі на погашення кредиту, станом на 05.02.2009 року утворилась заборгованість в сумі 83 254,62 доларів США, що за курсом НБУ 7,7 за 1 грн. становить 641 060,53 гривень, яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 519 719,20 грн.
- простроченої заборгованості за тілом кредиту – 65 074,24 грн.
- простроченої заборгованості за відсотками – 44 981,01 грн.
- поточної заборгованості за відсотками – 2 832,21 грн.
- заборгованості за простроченою комісією – 1 576,46 грн.
- пені – 6 877,41 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором від 21 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави автотранспорту № 14.10060-1, за яким відповідачем надано в заставу транспортні засоби, які належать відповідачу на праві приватної власності.
Посилаючись на порушення позичальником умов договору, позивач просив суд розірвати кредитний договір № 14.10060 від 21.12.2006 року, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави, а також стягнути з відповідача витрати по оплаті держмита в сумі 1 700 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2009 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір № 14.10060 від 21.12.2006 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_2
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14.10060 від 21.12.2006 року, між ЗАТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_2 в сумі 641 060,53 грн. звернуто стягнення на предмет застави:
- IVECO MAGIRUS, 1996 року випуску, колір білий, НОМЕР_1, 13798 куб см, вантажний сідловий тягач, НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого Запорізьким МРЕВ-1 ДАЇ-ГУ-УМВС України МРВ ДАЇ № 1, 2 України 19 лютого 2005 року, та знаходиться за адресою, АДРЕСА_1;
• - IVECO MAGIRUS 440ЕТ , 1998 року випуску, колір білий, НОМЕР_4 вантажний сідловий тягач, НОМЕР_5 що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого Запорізьким РЕВ МРЕВ ДАІ-ГУ-УМВС України МРВ ДА №1,2 України 14 лютого 2007 року, та знаходиться за адресою М.Запоріжжя, АДРЕСА_1;
• - ЗАЗ НХ22110 , 2007 року випуску колір синій, шасі НОМЕР_7, напівпричіп автовоз, НОМЕР_8, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, виданого РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізької області 10 липня 2007 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
• - ЗАЗ НХ22110 , 2007 року випуску колір синій, шасі НОМЕР_10 напівпричіп автовоз, НОМЕР_11, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізької області 10 липня 2007 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
• - ЗАЗ НХ22110 , 2007 року випуску колір синій, шасі НОМЕР_13, напівпричіп автовоз, НОМЕР_14, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15, виданого РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізької області 10 липня 2007 року, що знаходиться за адресою м Запоріжжя, АДРЕСА_1;
• - ЗАЗ НХ22110 , 2007 року випуску колір синій, шасі НОМЕР_16, напівпричіп автовоз, НОМЕР_17, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18, виданого РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізької області 10 липня 2007 року, що знаходиться за адресою м Запоріжжя, АДРЕСА_1;
• - ЗАЗ НХ22110 , 2007 року випуску колір синій, шасі НОМЕР_19, напівпричіп автовоз, НОМЕР_20 що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_21, виданого РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізької області 10 липня 2007 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 64993919400001 в ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1700,00 грн., і витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Між ОСОБА_2 та Приватбанком в особі уповноваженої особи філії «Запорізьке регіональне управління» ЗАТ КБ «Приват Банк» 21 грудня 2006 року укладено кредитний договір № 14.10060, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 100000 доларів США на строк до 22.12.2011 року включно та зобов’язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання за договором (а.с.8-10).
21.12.2006р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» на забезпечення виконання умов цього кредитного договору укладено договір застави автотранспорту № 14.10060/1, згідно якого в заставу передані належні ОСОБА_4 транспортні засоби.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору Позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 14 % річних, а у випадку порушення умов договору ця ставка у відповідності до пункту 3.2 збільшується до 30 %. Повернення кредиту і сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку і терміни згідно графіку, який є невід»ємною частиною договору /а.с. 10/. Згідно з цим графіком до кредитного договору позичальник зобов»язався щомісячно сплачувати банку певними періодами по 1700 та певними періодами по 2550 доларів США на погашення тіла кредиту та відсотків.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.3, 3.1, 3.2, 3.3 цього договору, банк має право нараховувати пеню у розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення.
На порушення зазначених умов кредитного договору, ОСОБА_2 з 2008р. щомісячні платежі почав здійснювати не в повному обсягу та несвоєчасно, а банк почав нараховувати пеню за прострочення платежів. Внаслідок несвоєчасної та не в повному обсягу сплати платежів у позичальника станом на 05.02.2009р. утворилась прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 8451,20 доларів США та прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5841,69 доларів США.
Відповідно до пункту 2.3.1 кредитного договору при порушенні позичальником зобов»язань, передбачених умовами цього договору, банк має право розірвати договір в судовому порядку з достроковим поверненням суми кредиту, а також всіх належних сум за цим кредитним договором.
Враховуючи, що ОСОБА_2 в позасудовому порядку не здійснив погашення простроченої заборгованості, банк звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору та стягнення з позичальника всіх належних сум за цим кредитним договором, які виведені станом на 05.02.2009р., у загальному розмірі 641060, 53 грн., що є еквівалентом 83254, 62 доларів США ( за курсом НБУ на 05.02.2009р. 1 долар США = 7,7 грн.), та складаються з: простроченої заборгованості за тілом кредиту – 65074,24 грн., заборгованості за тілом кредиту - 519 719,20 грн., простроченої заборгованості за відсотками – 44 981,01 грн., поточної заборгованості за відсотками – 2 832,21 грн., заборгованості за простроченою комісією – 1 576,46 грн., пені – 6 877,41 грн.
В ході слухання справи ОСОБА_2 не заперечував невиконання ним умов договору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
В апеляційній скарзі наголошує на несправедливі умови договору та порушення банком валютного законодавства при укладенні договору в іноземній валюті, зокрема, здійснення кредитування в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії НБУ, що суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 ЗУ «Про національний банк України».
Проте з такими ствердженнями апелянта погодитися не можна, оскільки ним неправильно трактується діюче законодавство з цього питання.
Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За ч.3 ст. 533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
На даний час чинне законодавство з цього питання керується у таких випадках вимогами Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 "Про банки і банківську діяльність" - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.
Згідно з п.п.1, 2 і 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п."в" п.4).
Проте, на сьогодні чинним законодавством зазначені межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Крім того, відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року № 200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923 – фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.
Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.
Таким чином, валютне кредитування резидентів України не порушує чинне законодавство України. Більше того, існує багато нормативних актів НБУ, які регулюють діяльність банків щодо кредитування позичальників, зокрема:
- інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року №368 (передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику);
- положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року №279 (встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті);
- зміни до вказаного Положення, затверджені Постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року №406 (посилено вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті).
ЗАТ КБ «Приватбанк» має видану Національним банком України банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.
Крім того, в матеріалах справи відсутні переконливі докази щодо несправедливих і недобросовісних умов кредитного договору, зокрема внесенням в нього умови кредитування в іноземній валюті.
Натомість, приведений вище аналіз умов кредитного договору та допущених ОСОБА_2 порушень своїх зобов»язань за цим договором, дає підстави для його розірвання та стягнення всіх належним за цим договором коштів з позичальника, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий : Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2637/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частини/
20 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :