У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–7161/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Янжула С.А.
Категорія - 57 Доповідач - Волошин М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум пенсії, –
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління ПФУ в м. Першотравенськ Дніпропетровської області та просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача зробити їй нарахування підвищеної пенсії за період з 2006 року по 2008 роки в сумі 3 801 грн., відповідно до вимог законодавства, оскільки вона відноситься до категорії «діти війни».
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано дії управління ПФУ в м. Першотравенськ Дніпропетровської області щодо відмови в нарахуванні та виплати позивачці підвищення пенсії за період з 07 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплати позивачці підвищення пенсії за період 07 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум в розмірі 80 грн. 25 коп. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та винести нову, якою відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, оскільки суд при винесені постанови порушив норми матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши постанову суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є особою на яку поширюється дія статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має статус «дитина війни».
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до статті 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Таким чином з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.
Наведені положення законодавства були правильно враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.
Суд першої інстанції вірно визначився, що позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду встановлений відповідно до ст. 99 КАС України і тому її позовні вимоги підлягають задоволенню тільки в межах річного строку з дня подання позовної заяви до суду.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімуму застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає уваги на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду.
Проте, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, та визнавши дії відповідача неправомірними, суд повинен був зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму підвищеної пенсії, не зазначаючи її розмір, у зв’язку з чим в цій частині постанова суду підлягає зміненню з виключенням з резолютивної частини постанови розміру недоотриманої підвищеної пенсії. В іншій частині постанову суду необхідно залишити без змін.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2009 року – змінити, виключити з резолютивної частини постанови зазначення розміру недоплаченої суми підвищеної пенсії позивачки – 80 грн. 25 коп.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: