АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Парандюк Т.С.
Суддів – Стефлюк О.Д., Бершадська Г.В.
при секретарі – Прус Л.С.
з участю сторін – представника апелянта Панчука С.М.; ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ “Поліграфіст” ЛТД на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ “Поліграфіст” ЛТД про стягнення заробітної плати, середнього заробітку у зв”язку з порушенням строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ “Поліграфіст” ЛТД про стягнення заробітної плати, середнього заробітку у зв”язку з порушенням строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, посилаючись на те, що працював у відповідача оператором котельні. 15 квітня 2008 року звільнився з роботи у зв”язку із закінченням опалювального сезону, однак відповідачем до цих пір за період з 01.02.2008 року по 15.04.2008 року заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку йому не виплачені, а також допущено порушення норми ст.117 КЗПП України, чим спричинена і моральна шкода, яка виразилась в переживаннях, душевних стражданнях, матеріальній скруті, яку він оцінює в розмірі 1000 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ТзОВ “Поліграфіст” в користь ОСОБА_2 1292,5 грн. невиплаченої заробітної плати, 257, 5 грн. компенсації за невикористану відпустку, 3000 грн. середнього заробітку у зв”язку із затримкою розрахунку при звільненні за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов”язкових платежів та 1000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ “Поліграфіст” вказав, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з”ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, тому просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді оператора котельні з 2007 року на сезонних роботах, що стверджується копією трудової книжки.
Наказом № 28 -к від 01 лютого 2008 р. генерального директора товариства завершити опалювальний сезон у друкарні з 01.02.2008 р. та звільнити операторів котельні у зв”язку з завершенням опалювального сезону.
Наказом товариства № 64-к від 06 травня 2008 р. ОСОБА_2 звільнено з роботи по ст. 36 п.2 КзпПУ з 06.05.2008 р.
Бухгалтерії друкарні провести розрахунок з оператором котельні ОСОБА_2 за 12 календарних днів невикористаної відпустки.
Відповідно до ст. 116 КзпП України — при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Як встановлено в колегії, ОСОБА_2 припинив виконувати обов”язки оператора котельні 14 квітня 2008 р., оскільки після зупинки друкарської машини продовжувалось опалення приміщень товариства, чого не заперечували сторони.
Суд першої інстанції вірно прийшов до переконання щодо стягнення невиплаченої позивачу заробітної плати за лютий, березень та 14 днів квітня 2008 р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати відповідно 515 грн. та 525 грн. Сума невиплаченої заробітної плати по ст.116 КзпПУ позивачу становить 1292,50 грн.
Також є правильним висновок суду щодо виплати компенсації за невикористану відпустку 12 днів в сумі 257,5 грн., яка проведена у відповідності до ст. 74,75, 79 КзпПУ та наказу № 64-к.
Згідно до ст. 117 КзпПУ — у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КзпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки розрахунку, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
При визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком праціника та інших обставин справи (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24 грудня 1999 р.).
Так, суд першої інстанції при визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку не врахував вищенаведених підстав і стягнув суму в розмірі 3000 грн, що є неспіврозмірною сумі невиплаченої заробітної плати позивачу. Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи, прийшла до переконання, що у невиплаті своєчасно заробітної плати позивачу є вина адміністрації товариства та вина його власника, оскільки звільнення проведено з порушенням трудового законодавства та з вини працівників товариства, що не заперечував представник апелянта, невідповідність наказів фактичним припиненням обов”язків, невірність записів у трудовій книжці та наказу при прийомі на роботу позивача, не проведення розрахунку в день звільнення. В зв”язку з цим колегія суддів вважає за доцільне зменшити суму середнього заробітку за затримку проведення розрахунку із 3000грн. до 1300 грн.
Що ж стосується позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн., то колегія вважає, що її також слід зменшити до 500 грн., враховуючи перенесенні страждання позивача, його душевний стан, те, що вчасно не міг стати на облік у службі зайнятості і перенесенні з цим додаткові зусилля для організації життя.
Безпідставними є твердження апелянта, що в зв”язку із зупиненням роботи друкарської машини, була зупинена робота і всієї організації, не відповідають дійсності і суперечать обставинам справи.
Не відповідають дійсності посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи 01.02.2008 р. в зв”язку із передчасним закінченням опалювального сезону, так як спростовуються наказом № 64-к від 06.05.2008 р. та копією трудової книжки, поясненнями представника відповідача.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.1 п.1, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу ТзОВ “Поліграфіст” ЛТД - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за затримку проведення розрахунку, зменшивши суму стягнення із 3000 грн. до 1300 грн., а також моральної шкоди — із 1000 грн. до 500 грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -