АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1839/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Купавська Н.М.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
при секретарі Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6,
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_9 ( треті особи: КП «ММБТІ», орган опіки та піклування Мелітопольської райдержадміністрації) про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом примусового виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 та відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на частину житлового будинку, визнання недійсним акту про проведені прилюдні торги, визнання недійсним свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, стягнення суми та поновлення стоку позовної давності, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2006 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні належним їй будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання відповідача ОСОБА_6 та членів його родини звільнити зазначений будинок, а також вселити її у будинок. Пізніше позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд усунути зазначені перешкоди шляхом примусового виселення відповідачів зі спірного будинку.
Відповідачі у свою чергу звернулись до суду із зустрічною позовною заявою. Неодноразово змінюючи позовні вимоги, остаточно просили суд визнати за кожним з них право власності на ј частку спірного домоволодіння, визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів від 20 січня 2006 року, визнати недійсним свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 01 лютого 2006 року та поновити їм строк позовної давності.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року позов ОСОБА_7 задоволено повністю: усунуто перешкоди ОСОБА_7 в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з малолітнім ОСОБА_9 з житлового будинку по АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 відмовлено.
ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернулись до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги зустрічного позову, у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю або направити справу на новий розгляд .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2004 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 лютого 2005 року в частині визначення розміру моральної шкоди, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.. 286 КК України та задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 та стягнуто на її користь з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 17297 грн., судові витрати у розмірі 200 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
На підставі виконавчого листа, виданого від 11 березня 2005 року, відділом виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області було накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить боржнику ОСОБА_6 ( а.с.50 т.1)
06 жовтня 2005 року ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області уклало договір із ТОВ «Мультимедіа Софт» про надання послуг щодо реалізації цього арештованого майна ( а.с.58 т.1) та на 26 жовтня 2005 року призначено торги, які не відбулися з причини відсутності купівельного попиту.
На 07 грудня 2005 року призначено повторні торги з реалізації арештованого майна, які також не відбулися через відсутність купівельного попиту . Проте стягував ОСОБА_7 погодилась залишити за собою непродане арештоване майно, про що було складено відповідний акт від 20 січня 2006 року (а.с.8 т.1)
01 лютого 2006 року приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 видано свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна : житлового будинку АДРЕСА_1 Право власності зареєстровано за ОСОБА_7 в установленому законом порядку ( а.с.6,7 т.1)
За правилами ст. ст.. 11, 11-1 Закону України «Про виконаче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник, які мають право оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими вказаним законом. Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банках та фінансових установах, своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця, письмово повідомляти державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до положень розділу VII ЦПК України, боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушені їхні права чи свободи.
Однак боржник – ОСОБА_6 своїх обов'язків щодо погашення боргу за виконавчим листом не виконав і своїми правами під час виконання виконавчого листа у відкритому виконавчому провадженні не скористався.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи її служби в установленому законом порядку не оскаржував та до суду з позовом щодо захисту своїх прав не звернувся.
Крім того, ч. 2 ст. 388 ЦК України гарантує особам, які купили майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд виходив із того, що торги проведено з дотриманням вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (зі змінами) щодо належного повідомлення боржника про час та місце проведення торгів, оцінки арештованого майна та його реалізації.
Задовольняючи первісний позов, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_7.є добросовісним набувачем спірного майна, в зв'язку з чим її порушене право підлягає судовому захисту.
Отже, суд першої інстанції задовольняючи позові вимоги за первісним позовом ОСОБА_7 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначив правовідносини сторін і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку про те, що не встановлено порушення норм чинного законодавства при реалізації будинку з прилюдних торгів, яка проводилася з метою погашення боргів відповідача ОСОБА_6, а відповідачі, не звільняючи спірний будинок, чинять перешкоди ОСОБА_7 у користуванні власністю, а тому підлягають виселенню .
Висновок районного суду про наявність правових підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову та похідних вимог про визнання права власності на нерухоме майно ґрунтується на вимогах закону.
При цьому районний суд навів у рішення відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2010 року у цій справі – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :