Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5243/10 Головуючий у 1 інстанції: Каракай Н.Д.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити надбавки до пенсії як «Дитині війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області (Даля УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду визнання незаконною бездіяльність УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити надбавки до пенсії як «Дитині війни».
В позові зазначав, що він має статус дитини війни та згідно статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” йому повинна нараховуватися і виплачуватися щомісячна доплата до основної пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте з 01.01.2006 року і по теперішній час йому пенсія не підвищувалась Про порушення своїх прав на отримання доплати до пенсії йому стало відомо тільки після отримання відповіді відповідача на його звернення до УПФУ, тому просив суд поновити строк позовної давності за даним позовом за період з 2006 року, визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на підвищення пенсії за період з 01.901.2006 року, зобов’язати провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2006 року і по теперішній час.
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 18.11.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 28.01.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов’язано УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, недоплачену суму щомісячної надбавки до пенсії за період з 18.11.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 28.01.2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” N2195-IV від 18.11.2004 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України № 107-УІ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії складав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладання положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Таким чином, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було відновлено, а тому суд першої інстанції правомірно зобов”язав відповідача провести донарахування і виплату підвищення з 03.12.2008 року по 31.12.2008 року, враховуючи положення ст. 99 КАС України та факт звернення позивача із позовом до суду у грудні 2009 року.
Позивач вказане судове рішення не оскаржив.
Задовольняючи позовні вимоги за період з 01.01.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за відповідні періоди у 2008 та 2009 роках, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищенням, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 18.11.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 18 грудня 2009 року.
Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні 2010 року останній суду не надав.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 03 грудня 2009 року(дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 січня 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: