Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-3241/10 Головуючий в I інстанції – Янжула С.А.
Категорія 57 Доповідач – Приходченко А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 июня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області
на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду, про перерахунок пенсії та визнання дій неправомірними,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в м. Першотравенську Дніпропетровської області (далі УПФУ) про визнання неправомірними дії відповідача, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р. по 30.09. 2009 рік відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування позову посилалась на те, що має статус дитини війни. Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, така допомога їй не виплачувалась, у зв’язку з чим вона була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Постановою від 23 лютого 2010 року Першотравенського міського суд Дніпропетровської області зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 14 січня по 30 вересня 2009 року, визнано відмову у перерахунку пенсії за цей період неправомірною. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови та прийняття нової, про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку і отримує пенсію в разі втрати годувальника, має статус дитини війни.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-1У (далі Закон № 2195-1 У) встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Зокрема, ст.1 цього Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Вирішуючи вимоги позивачки за 2006-2008 р.р., суд правомірно виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і згідно зі ст.100 КАС України правомірно дійшов висновку про пропуск позивачкою строку без поважних причин, у зв’язку з чим тільки з 14.01. 2009 р. можуть бути задоволені вимоги про перерахунок пенсії.
Згідно п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону №2195-1У на 2008 рік, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008, тобто відновлена дія ст.6 Закону №2195-1У в редакції від 18 листопада 2004 року.
Вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені на період 2009
року.
Щодо розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність прийняття у своїх висновках поняття мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення вказаної статті не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як діти війни не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Ці висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за період з 14 січня по 30 вересня 2009 року.
Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.
Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді