АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 4851 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Оменко М.В.
Категорія - 57 Доповідач - Приходченко А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами
Управління Пенсійного фонду України
в Томаківському районі Дніпропетровської області та
ОСОБА_1
на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області ( далі УПФУ ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2010 року в частині покладення зобов’язань на управління здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої ним суми пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. з урахуванням проведених виплат. Судом також поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом. В решті позову відмовлено.
Апелянт просить ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить ухвалити нове рішення, яким зобов’язати відповідача зробити перерахунок за весь період невиплати допомоги з застосуванням індексації невиплачених сум.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку УПФУ в Томаківського району Дніпропетровської області де отримує пенсію за віком. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має статус дитини війни.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. зі змінами, внесеними 19.01.2006 р. зазначене підвищення в 2006 р. повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки у 2006 р. не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсій «дітям війни», суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позовні вимоги за 2006 р. задоволенню не підлягають і обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог у цій частині.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону №489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мав права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла станом на 01.01.2006 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни (в тому числі і позивачці) виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У, а не на підставі підзаконного акту - постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Суд правомірно, виходячи з положень ч.2 ст.99 та ст.100 КАС України дав оцінку обставинам пропуску строку для звернення до суду і поновив позивачці строк подачі позову.
З огляду на пріоритети законодавчих актів не може бути підставо для скасування постанови суду посилання в апеляційній скарзі на те, що постанова КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» Конституційним судом України не визнана неконституційною і застосовується з 01.01.2008 р. для виплати підвищення до пенсій дітям війни у передбаченому цією постановою розмірі.
Посилання відповідача на те, що визначення терміну «мінімальний розмір пенсії за віком» надано лише у ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначаються тільки за цим Законом, також не може бути прийняте до уваги, оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни» є чинним, отже, визначені в цьому законі терміни не можуть бути предметом обговорення, а підлягають виконанню.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що підлягає виплаті допомога за весь період, починаючи з 01.01.2006 р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачкою неправильно сприймаються норми спеціального Закону, яким регулюються дані правовідносини, зокрема періоди дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не заслуговують на увагу також і доводи про індексацію несвоєчасно виплаченої допомоги, оскільки законодавством визначені інші критерії індексації доходів.
Постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, підстав для її скасування нема.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді