Справа № 9416 Головуючий у 1 інстанції Сватіков А.В.
Категорія 47 Доповідач Лук'янова С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лук'янової С.В.
суддів Принцевської В.П., Баркова В.М.
при секретарі Сирота Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 19 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_2, Служба громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про встановлення факту постійного проживання, визнання права користування житловим приміщенням та права на реєстрацію за місцем постійного проживання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки і її представника, відповідача, третьої особи ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі позивачка і третя особа ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 19 травня 2010 року і ухвалення нового рішення про задоволення позову через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, щодо постійного проживання позивачки в спірній квартирі з лютого 2005 року у якості дружини третьої особи – ОСОБА_2
Суд не застосував до спірних правовідносин вимоги ст.29 ЦК України, ч.2 ст.3 СК України. 28 липня 2005 року під впливом обману відповідача був укладений договір купівлі-продажу Ѕ частини спірної квартири, яка належала ОСОБА_2
У лютого 2005 року позивачка була вселена у спірну квартиру у якості члена сім’ї ОСОБА_2 зі згоди останнього. Суд неправильно застосував ст.65 ЖК України до правовідносин, які склалися між сторонами. Згідно з вимогам ст.64 ЖК України є всі підстави для задоволення позову (а.с.162).
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка і третя особа підтримали доводи апеляційної скарги; відповідач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції; представник третьої особи Служби громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області не з’явився в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлений.
Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 19 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позову (а.с.156-158).
Цим рішенням встановлено, що у теперішній час позивачка не має реєстрації, але раніше вона була зареєстрована і проживала в квартирі АДРЕСА_2; потім знялася з реєстрації, оскільки разом із сином продала вказану квартиру. Потім позивачка була зареєстрована у гуртожитку і у наступному знята з реєстрації.
5 листопада 2007 року позивачка і третя особа ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ОСОБА_2 звертався із письмовою заявою до відповідного органу про реєстрацію позивачки у спірну квартиру АДРЕСА_1, але йому було відмовлено, оскільки власником спірної квартири є відповідач і лише з його згоди позивачка може бути зареєстрована у квартиру.
Відповідач є власником спірної квартири: Ѕ її частини на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 22 липня 2005 року та Ѕ її частина на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 2005 року. Позивачка не укладала з відповідачем договору найму спірної квартири. Відповідач не давав і не дає згоди на проживання і реєстрацію позивачки у спірній квартирі.
Тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову (а.с.156-158).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи підтверджують, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідач і третя особа ОСОБА_2 (а.с.19); відповідач є власником цієї квартири, його право власності на квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с.38, 39, 40-42, 43-44). Ці обставини не оспорюють і сторони та третя особа ОСОБА_2
За довідкою БТІ міста Донецька позивачці на праві приватної власності належала Ѕ частина квартири АДРЕСА_2, яку вона продала 13 жовтня 2005 року (а.с.20). Позивачка не оспорює зміст цієї довідки. В цій квартирі позивачка була зареєстрована з серпня 1985 року по 12 жовтня 2005 року, що підтверджується копією її паспорта, доданого позивачкою до позовної заяви (а.с.17).
У підтвердження обґрунтованості вимоги про встановлення факту постійного проживання в спірній квартирі з лютого 2005 року, крім пояснень третьої особи, свідків, позивачка надала акт від 10 серпня 2008 року (а.с.22). Апеляційний суд вважає, що ці докази не є підставами для задоволення позову.
Згідно вимогам ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. N 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» (далі Постанова) для реєстрації за місцем проживання необхідна згода власника на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. Ця Постанова була офіційно оприлюднена та опублікована в друкованих засобах масової інформації в 2004 році.
В позовній заяві вказано, що відповідач не дає згоди на реєстрацію позивачки у спірній квартирі (а.с.16). В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтвердив свої пояснення в суді першої інстанції про те, що він не давав і не дає своєї згоди на реєстрацію позивачки в спірній, належній йому, квартирі. У відповідності до вимог ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України саме на позивачку покладений обов’язок доказувати, що у лютому 2005 року вона вселилася у спірну квартиру зі згоди відповідача. Позивачка таких доказів не надала.
Апеляційний суд вважає, що зміст Постанови узгоджується з вимогами Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», нормами матеріального права, що регулюють правовідносини у сфері права власності, і не порушує право позивачки на вільний вибір місця проживання, оскільки, крім права позивачки на вільний вибір місця проживання, існує право власності відповідача на спірну квартиру, яке захищено Конституцією України та іншими нормами матеріального права.
Доводи позивачки про те, що відсутність реєстрації в спірній квартирі порушує її право на реєстрацію в цій квартирі, право на отримання пенсії, право на участь у виборах, не заслуговують на увагу, оскільки допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції у якості свідка син позивачки пояснив, що він не заперечує щоб його мати зареєструвалася в належній йому квартирі. Остання була придбана після продажу квартири АДРЕСА_2, Ѕ частка якої належала позивачці. Крім того, зазначені права позивачки відповідач не порушував.
Згідно вимогам діючого законодавства позивачка не може бути зареєстрована у спірній квартирі без згоди її власника, а така згода відповідача відсутня. Сам по собі факт того, що позивачка проживає в спірній квартирі, а відповідач не ставив питання про її виселення, не є підставою для встановлення факту її постійного проживання в цій квартирі та визнання за нею права користування спірною квартирою, оскільки вона вселилася у спірну квартиру не у встановленому законом порядку і тому не може придбати права користування цією квартирою незалежно від часу проживання в ній.
Та обставина, що позивачка з 5 листопада 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з третьою особою ОСОБА_2 (а.с.18), не є підставою для її реєстрації в спірній квартирі, оскільки ОСОБА_2 не є власником цієї квартири і його згода на проживання позивачки в цій квартирі не має правового значення.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 19 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді