Справа № 2-2145

                                                                                                                                              2010р.

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 липня 2010р. Печерський районний суд м. Києва

    в складі : головуючого – судді Рейнарт І.М.

                           при секретарі – Довгій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної у м. Києві ради, ОСОБА_2

- про визначення додаткового строку для прийняття спадщини –

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Печерської районної у м. Києві ради

- про встановлення факту, що має юридичне значення, та усунення від права на спадкування -

                                                встановив:

позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк в один місяць для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5., посилаючись на те, що вона з поважних причин пропустила строк прийняття спадщини, оскільки їй стало відомо про смерть батька лише 01 березня 2010р. від працівників Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві, тобто після закінчення строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що з батьком вона не проживала з 1983 року, так як її батьки розлучилися у зв’язку тим, що її батько ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, і в останні роки він фактично втратив інтерес до життя і припинив цікавитися її життям та спілкуватися з нею, тому вона не знала про його смерть.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та їх підстави.

Відповідачка у судовому засіданні позов та його підстави не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини та усунути позивачку від права на спадкування після померлого ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заперечуючи проти вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначила, що вона проживала з померлим  ОСОБА_3 однією сім’єю у період з 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов’язані подружніми стосунками, однак, проживали без реєстрації шлюбу.

Відповідачка стверджує, що ОСОБА_3 за весь час їх сумісного проживання ніколи не згадував про те, що у нього є родичі, його ніколи ніхто не навідував, ним не цікавився, і про наявність дочки їй не говорив.

Враховуючи, що інших спадкоємців у ОСОБА_3 не було, 23 лютого 2010р. вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4  із заявою про прийняття спадщини, після чого нотаріусом була заведена спадкова справа та роз'яснено, що для отримання свідоцтва про прийняття спадщини їй необхідно встановити факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 не менш ніж п’ять років до моменту відкриття спадщини.

Відповідачка зазначає, що ОСОБА_3 був інвалідом 3-ї групи, через що був обмежений у русі, хворів на цироз печінки, втратив здатність повноцінно рухатися без сторонньої допомоги, був лежачим хворим, тому потребував стороннього піклування та догляду, яке надавала лише вона.

Відповідачка вважає, що так як позивачка ніколи не доглядала за батьком , не приді-

                                          - 2 -

ляла йому уваги, хоча за станом свого здоров'я та з врахуванням похилого віку ОСОБА_3 потребував постійного стороннього догляду, вона не має права на спадкування його майна.  

Позивачка та її представник у судовому засіданні зустрічний позов не визнали, посилаючись на те, що відповідачка ніколи не проживала однією сім'єю зі спадкодавцем, так як він проживав з іншою жінкою, а свою квартиру здавав в оренду.

Також позивачка та її представник стверджують, що спадкодавець не перебував у безпорадному стані, за своїм станом здоров'я не потребував стороннього догляду, тому відсутні підстави для усунення її від спадкування.                                                                                        

Представник Печерської районної у м. Києві ради у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на те, що надані позивачкою докази не є належ-ним підтвердженням того, що їй не було відомо про смерть батька і вона дізналася про да-ний факт лише 01 березня 2010р., тому дана обставина не може бути поважною причиною пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Представник Печерської районної у м. Києві ради позов ОСОБА_2 також не визнала, посилаючись на те, що позивачкою не надано жодних належним доказів, які б підтверджували факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю протягом п'яти років до дня смерті спадкодавця, а також не надано доказів у підтвердження того, що спадкодавець за своїм станом здоров'я потребував стороннього догляду.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши надані докази, судом встановлено, що   ІНФОРМАЦІЯ_5. помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, повторно виданим 02 березня 2010р. Відділом реєстрації смерті у м. Києві (с.с.9).

Відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим в грудні 2002р. Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району та довідкою-характеристикою, виданою 21 серпня 2009р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (с.с.52,53).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори), сформованого 19 березня 2010р. Шостою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, який проживав у м. Києві, заповіту не залишив, тому відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України його майно підлягає спадкуванню за законом (с.с.15-17).

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_3, яка заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріаль-ного округу ОСОБА_4 , та міститься в матеріалах цивільної справи № 2-о-90/10 за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1, Печерська районна у м. Києві рада про встановлення факту, що має юридич-не значення, із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 23 лютого 2010р. до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_2 (с.с.33 в ц/с № 2-о-90/10).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про народження та шлюб, відповідно до якого позивачка змінила прізвище  (с.с.5, 6).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином строк для прийняття спадщини ОСОБА_3 закінчився 24 лютого  2010р.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має по-

                                                         - 3 -

дати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

    Як підтвердила ОСОБА_1, на момент відкриття спадщини вона не проживала постійно зі спадкодавцем і у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5. його похованням займалася ОСОБА_2

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що про смерть ОСОБА_3 вона нікого не повідомляла, ні дочку, ні його сестру ОСОБА_5, так як не знала про їх існування.

Довідкою, виданою 03 березня 2010р. начальником Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві Голубенком С.М., підтверджено, що ОСОБА_1 про смерть її батька повідомлено 01 березня 2010р. (с.с.7).

З наданих суду матеріалів, на підставі яких Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, встановлено, що з 17 жовтня 2009р. за заявою сестри ОСОБА_3 ОСОБА_5 здійснювалися розшукові заходи по встановленню місця знаходження ОСОБА_3, а після встановлення факту його смерті проводилися заходи про розшуку дочки ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_5, сестра ОСОБА_3, у судовому засіданні пояснила, що у жовтні 2009р. співмешканка її брата ОСОБА_7 повідомила їй про те, що ОСОБА_3 пропав, тому 17 жовтня 2009р. вона звернулася до Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про розшук брата. У грудні 2009р. співробітники міліції їй повідомили, що її брат помер ІНФОРМАЦІЯ_5., і 12 грудня 2009р. вона отримала свідоцтво про смерть. Коли вона звернулася до нотаріальної контори з наміром подати заяву про прийняття  спадщини брата і повідомила, що брат має дочку, нотаріус їй роз'яснила черговість спадкування, тому вона повторно звернулася до працівників міліції із проханням знайти дочку брата, так як вона не підтримувала з нею стосунки останні роки і не знала місця її проживання. Свідок підтвердила, що саме працівники міліції повідомили дочці брата ОСОБА_1 про смерть її батька.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні доведено, що позивач-ка ОСОБА_1 дізналася про смерть ОСОБА_3 лише 01 березня 2010р., 2 березня 2010р. отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_3, тому вона з поважних причин пропустила строк звернення із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

    У п. 6 Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. зазначено, що при встановленні ф акту ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.

    Суду не було надано жодного доказу у підтвердження того, що ОСОБА_8 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані та потребував допомоги.

З наданої суду копії довідки вбачається, що з 1 лютого 2002р. ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності безстроково, однак зазначено, що він може працювати за своєю спеціальністю на 0/5 ставки (с.с.57).

    Посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 мав травму ноги, отриману під час перебування в Афганістані, тому не міг самостійно пересуватися, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, так як відповідачкою не були надані суду медичні документи або інші докази у підтвердження вказаних обставин.

                                                        - 4 -

При цьому суду надана відповідь Київської міської клінічної лікарні № 3 від 7 травня 2010р., з якої вбачається, що ОСОБА_3, проживаючий за адресою АДРЕСА_2, у період з 25 грудня 1999р. по 25 січня 2000р. знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні лікарні з діагнозом субкапітальний аддукційний перелом шийки лівої стегнової кістки та алкогольний делірій (с.с.121). Однак у судовому засіданні не встановлено, що після зазначеної травми ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, не міг самостійно пересуватися, так як доказів цьому суду надано не було, а третя група інвалідності була встановлено після даної травми, і лікарями не було зазначено, що ОСОБА_3 у зв'язку із травмою потребує стороннього догляду.

Той факт, що ОСОБА_3 помер від цирозу печінки, не підтверджує, що в останні роки життя він перебував у безпорадному стані та потребував стороннього постійного догляду, так як суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 проходив лікування від зазначеної хвороби.

Також суд вважає необхідним зазначити, що у судовому засіданні відповідачкою не було надано жодного медичного документу, який би свідчив про стан здоров'я ОСОБА_3 до його смерті, що ставить під сумнів твердження відповідачки про те, що спадкодавець тривалий час хворів і потребував у зв'язку з цим стороннього догляду.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 останні п'ять років потребував стороннього догляду, а останній рік взагалі з квартири не виходив за станом здоров'я, суд вважає їх сумнівними, так як вони не підтверджені ні медичними, ні письмовими документами, мають суперечності та не узгоджуються з показами самої відповідачки ОСОБА_2

При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_10 ніколи не була у квартирі, де був зареєстрований ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_9 пояснювала, що ОСОБА_3 постій-но навідувався до ОСОБА_7, яка була його співмешканкою та проживала на вул. Милославській у м. Києві, що спростовує покази даних свідків про те, що ОСОБА_3  останні п'ять років свого життя з квартири не виходив за станом здоров'я та не міг самостійно пересуватися.

Оцінюючи покази відповідачки ОСОБА_2, як свідка, суд визнає їх неправдивими, так як дані покази не були підтверджені документально. Крім того, відповідачка не обізнана про захворювання, якими страждав померлий за життя, не змогла зазначити жодного лікаря, який ніби то навідував ОСОБА_3, не обізнана про обставини, у результаті яких ОСОБА_3 отримав травму ноги, не змогла вказати ліки, які приймав померлий за станом свого здоров'я.

Твердження відповідачки про те, що позивачка тривалий час не спілкувалася з батьком, не цікавилася його життям, не може бути підставою для усунення її від права на спадкування, так як це не передбачено діючим законодавством.

Крім того, відповідачкою суду не було надано доказів у підтвердження того, що позивачка свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавця, так як позивачка у судовому засіданні не заперечувала, що вона тривалий час з батьком не спілкувалася і про його життя їй нічого не було відомо.

    Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно до ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_3  через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, а ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, тому позовні вимоги  про усунення ОСОБА_1 від спадкування задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що у судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 є спадкоєми-цею ОСОБА_3 за законом першої черги, не прийняла спадщину з поважних причин, підстав для усунення її від спадкування не встановлено, суд задовольняє позовні вимоги про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини її батька ОСОБА_3

                                         - 5 -

Відповідно до ст. 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що з 2000р. вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, так як належних та достатніх доказів цьому суду надано не було.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований за зазначеною адресою, однак протягом значного періоду часу проживав у  квартирі АДРЕСА_2

Свідок ОСОБА_5, сестра ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердила, що її брат багато років проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 у квартирі на вул. Милославській у м. Києві, вона неодноразово приїздила туди до нього, а по телефону вони спілкувалися постійно, і саме ОСОБА_7 їй повідомила про зникнення її брата.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що з 1983р. вона проживала з ОСОБА_3 разом, як чоловік та жінка, вона знала дочку ОСОБА_3, та його сестру, з якою постійно спілкувалася.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що влітку 2009р. вона захворіла, і її забрала до себе сестра, а її квартиру продала, тому ОСОБА_3 повернувся у свою квартиру, яку вони до цього постійно здавали в оренду і за отримані за це гроші проживали. Свідок стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 працює консьєржем у будинку, де вони проживали з ОСОБА_3, і коли вона захворіла і виїхала в іншу область, відповідачка почала спілкуватися з ОСОБА_3 з наміром отримати його квартиру.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона проживає у будинку АДРЕСА_2 з 1996р. і знає ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 1996р., як сусідів, вони разом проживали у квартирі 52 до літа 2009р., а відповідачка ОСОБА_2 працює консьєржем в їх будинку, проживає також в цьому ж будинку зі своїм чоловіком та сином.

У суду відсутні підстави не довіряти показам зазначених свідків, оскільки вони послідовні, логічні, погоджуються між собою, підтверджені письмовими доказами. Крім того, свідок ОСОБА_7 надавала аналогічні пояснення працівникам міліції, знайома з сестрою ОСОБА_3 та його дочкою, обізнана про обставини його життя, захворюван-ня, та не має зацікавленості у вирішенні даного спору.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала, що вона не мала спільного бюджету з ОСОБА_3, а проживали вони тільки за її доходи, так як він грошей їй не давав, тобто спільного бюджету вони не мали, однак вона доглядала за ним. При цьому відповідачкою не було зазначено, що вона та ОСОБА_3 мали взаємні права та обов'язки, тому суд вважає, що у судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю.

Крім того, відповідачка не знала про наявність у ОСОБА_3 родичів та дочки, не обізнана про обставини його життя, про стан його здоров'я, про обставини встановлен-ня ОСОБА_3 групи інвалідності, не надала жодного письмового документа у підтвердження свого сумісного проживання зі спадкодавцем з 2000р., що суд розцінює, як спростування тверджень відповідачки про сумісне проживання з ОСОБА_3 з 2000р.

Покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 2000р. суд вважає сумнівними, оскільки вони не підтвер-джені документально, свідок ОСОБА_10 ніколи не була у квартирі, де ніби то прожива-ли разом відповідачка та ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_9 була там тільки один раз, однак не змогла пояснити про стосунки, які склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як ОСОБА_2 заміжня і продовжує підтримувати стосунки зі своїм чоловіком. При цьому свідок ОСОБА_9, яка також працює консьєржем у будинку АДРЕСА_2, підтвердила, що ОСОБА_3 постійно приходив до ОСОБА_7, де бував по декілька днів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було достовірно

                                         - 6 -

встановлено та доведено, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю з 2000р., тобто не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Крім того, у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову прак-тику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. зазначено, що до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

У судовому засіданні відповідачка визнала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, що також підтверджено відміткою у її паспорті (с.с.61 зворот).

Враховуючи викладене, відповідачка не може бути спадкоємицею ОСОБА_3 за законом четвертої черги і відсутні законні підстави для цього, тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218, 1220, 1223, 1224,  1261, 1272 ЦК України, ст.ст. 60, 212, 214, 215, 223, 234, 256, 259  ЦПК України, суд

                                             вирішив:

 позов ОСОБА_1  задовольнити.

    Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_3 в один місяць після набрання рішенням законної сили.

    В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Печерської районної у м. Києві ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та усунення від права на спадкування відмовити.

    Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                          СУДДЯ