Справа № 2-4877
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010р. Печерський районний суд м. Києва
в складі : головуючого – судді Рейнарт І.М.
при секретарі – Довгій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
- про визнання незаконним рішень та зобов'язання призначити пенсію державного службовця –
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про відмову у призначенні йому пенсії державного службовця, зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 3 лютого 2010р., здійснивши відповідний перерахунок пенсії, визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про призначення йому пенсії на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", посилаючись на те, що відмова відповідача в призначенні пенсії державного службовця та призначення пенсії на загальних підставах є незаконними та порушують його законні права та інтереси.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що 30 листопада 2009р. він досяг пенсійного віку і 03 лютого 2010р. звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та надав усі необхідні документи для призначення йому пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Однак, листом управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 09 квітня 2010р. йому повідомили, що йому відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, оскільки у нього відсутній необхідний стаж державної служби, тому йому призначено пенсію на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".
Позивач зазначає, що з 31 грудня 1991р. по 21 листопада 1994р. він працював на посаді завідуючого сектором кадрів Адміністрації Президента України. 14 квітня 1994р. йому було присвоєно четвертий ранг державного службовця, а 15 квітня 1994р. він прийняв присягу державного службовця і продовжував працювати на державній службі до 21 листопада 1994р.
Позивач вказує, що на час досягнення ним пенсійного віку він мав загальний страховий стаж більше 40 років. Відповідно до Закону України "Про державну службу" та Постанови Кабінету Міністрів України № 238 від 03 травня 1994р. "Про порядок обчислення стажу державної служби" до стажу державної служби відноситься служба та робота, на посадах, які передували його роботі в Адміністрації Президента України, а саме: старшого рахівника відділу соціального забезпечення виконавчого комітету Шаргородської районної Ради депутатів трудящих – 5 міс. і 9 днів; служба в Збройних Силах – 2 роки; прокурора відділу Прокуратури Київської області – 5 років; судді Київського обласного суду – 6 років 10 міс. і 2 дні; заступника начальника відділу юстиції Київського облвиконкому – 4 роки 11 міс. 10 днів. Враховуючи, що час його роботи в Адміністрації Президента України становить 2 роки 10 міс. і 21 день, загальний стаж державної служби складає 22 роки 1 місяць і 12 днів.
Позивач стверджує, що з посади завідуючого сектором кадрів Адміністрації Прези-дента України його було звільнено відповідно до п. 4 ст. 30 ЗУ "Про державну службу", тобто у зв’язку з виходом у відставку, а ч. 5 ст. 31 зазначеного закону передбачено, що при досягненні пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці, йому
- 2 -
призначається пенсія як державному службовцю.
Таким чином, у нього є необхідний стаж державної служби, та час роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, що дає йому право на призначення пенсії державного службовця.
Позивач у судовому засіданні підтримав позов та його підстави.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що немає законних підстав для зарахування трудового стажу позивача на посадах в державних органах та служби в Збройних Силах, які передували роботі в Адміністрації Президента України, до стажу державної служби, оскільки це суперечить Закону України "Про державну службу", крім того, посади, на яких працював позивач не відносяться до переліку посад, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 238 від 03 травня 1994р. "Про порядок обчислення стажу державної служби".
Представник відповідача зазначив, що до стажу державної служби позивача можна віднести лише його перебування на посаді завідуючого сектором кадрів в Адміністрації Президента України, що складає лише 2 роки 10 місяців 21 день. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби йому відмовлено в призначенні пенсії державного службовця.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши надані докази, судом встановлено, що ОСОБА_1, позивач по справі, народився ІНФОРМАЦІЯ_1. (с.с.6).
03 лютого 2010р. позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії державного службовця (с.с.7).
Як вбачається з протоколу № 13 засідання комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсії по управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 06 квітня 2010р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії за нормами Закону України "Про державну службу", оскільки у нього відсутній 20-річний стаж державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, передбачених ст. 25 Закону України "Про державну службу". (с.с.11).
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994р. № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" затверджено Порядок обчислення стажу державної служби. Пунктом 5 Постанови визначено, що обчислений відповідно до затвердженого Порядку стаж державної служби, поряд з іншим, застосовується для призначення пенсій.
Відповідно до п. 1 Порядку ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п. 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів до відповідних категорій посад державних службовців.
Порядком визначено, що до стажу державної служби, поряд з іншим, зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, час військової служби в Збройних Силах. Згідно доданого до Порядку "Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби", до цього стажу зараховується робота в управліннях Міністерств УРСР і в виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних
- 3 -
підрозділів.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
З наданої копії трудової книжки та копії військового квитка вбачається, що з 21 листопада 1967р. по 30 квітня 1968р. позивач працював на посаді старшого рахівника відділу соціального забезпечення виконавчого комітету Шаргородської районної Ради депутатів трудящих, з 05 травня 1968р. по 05 травня 1970р. проходив службу в Збройних Силах СРСР, з 17 березня 1975р. по 17 березня 1980р. працював прокурором відділу в Прокуратурі Київської області, з 18 березня 1980р. по 20 січня 1987р. перебував на посаді судді Київського обласного суду, з 21 січня 1987р. по 31 грудня 1991р. працював на посаді заступника начальника відділу юстиції Київського облвиконкому, з 31 грудня 1991р. по 21 листопада 1994р. на посаді завідуючого сектором кадрів Адміністрації Президента України (с.с.12-21).
14 квітня 1994р. позивачу було присвоєно четвертий ранг державного службовця, 15 квітня 1994р. він прийняв присягу державного службовця (с.с.17).
Таким чином, у судовому засіданні доведено, що стаж позивача на державній служби становить 22 роки 1 місяць 12 днів.
Даний факт також підтверджено довідкою Державного управління справами Президента України від 2 лютого 2010р., згідно якої позивачу нараховувалася надбавка за вислугу років у розмірі 30%, тобто за стаж державної служби понад 20 років (с.с.51).
Крім того, згідно копії трудової книжки позивач 21 листопада 1994р. звільнився з посади завідуючого сектором кадрів Адміністрації Президента України на підставі п. 4 ст. 30 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до ст. 30 п. 4 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у зв'язку із відставкою державного службовця.
Згідно ч. 5 ст. 31 Закону України "Про державну службу" при досягненні пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному службовцю.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва незаконно відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", тому таке рішення підлягає скасу-ванню, а відповідач зобов'язаний призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до зазначеного закону з 3 лютого 2010р. та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
У судовому засіданні позивач пояснив, що йому призначена пенсія на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".
У судовому засіданні не встановлено підстав для визнання призначення даної пенсії позивачу незаконним, однак суд вважає необхідним скасувати рішення про призначення зазначеної пенсії позивачу, так як у судовому засіданні встановлено право позивача на отримання пенсії на підставі Закону України "Про державну службу".
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про державну службу", ст.ст. 60, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд
вирішив:
позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з 3 лютого 2010р., здійснивши відповідний перерахунок пенсії.
- 4 -
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про призначення ОСОБА_1 пенсії на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ