АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Парандюк Т.С.
Суддів : Бершадської Г.В., Стефлюк О.Д.
при секретарі : Прус л.С.
з участю : позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі на рішення Кременецького районного суду від 03 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів та про стягнення із відповідача на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік , оскільки позивачка набула статусу дитини війни і згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії їй не проводить.
Рішенням Кременецького районного суду від 03 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 . підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з врахуванням розміру встановленої Законом України про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року та виплаченої надбавки, встановленої для учасників війни.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ просить постанову суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що УПФ як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і грунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 — 2008 років йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з мотивів відсутності механізму розрахунку підвищення пенсій, а також, що у ст. 6 ЗУ №1295-ІУ не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата.
Статтею 6 ЗУ №2195-ІУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом “Про державний бюджет України на 2006 рік” (зі змінами від 19.01.2006) дію ст. 6 ЗУ №2195-ІУ було призупинено і питання щодо його конституційності Конституційним Судом України не вирішувалось. У зв”язку з цим відповідач не нараховував і не виплачував дітям війни, в т.ч. й позивачці, щомісячної доплати до пенсії.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України №489-У.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачці з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю УПФ.
Правильним є висновок суду і щодо безпідставності позовних вимог про виплату позивачці вказаної підвищеної пенсії в 2006 році, оскільки така виплата могла здійснюватись в межах чинних на той час законодавчих актів.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов”язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Постанова суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі - відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 3 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : підпис
Судді : два підписи
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Парандюк Т.С.