Справа №22ц - 10839                                                                              Головуючий у 1 інстанції  Бакуменко А.В.

Категорія  51                                                                                                                         Доповідач Висоцька В.С.

                                                    У Х В А Л А

                                  ІМЕНЕМ                       УКРАЇНИ

22 липня   2010 року                                                         м. Донецьк

  Апеляційний                          суд                    Донецької                      області

в складі

                                                  Головуючого   ВИСОЦЬКОЇ В.С.

                                                  Суддів               БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

                                                 При секретарі     СУЛІМА Є.Ю.

За участю                              

                                                 Позивача             ОСОБА_1                          

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті  Донецьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства  

 ( далі – ВАТ ) «Старокраматорський машинобудівний завод»  про стягнення  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди   за апеляційною скаргою   ОСОБА_1    на рішення Краматорського міського суду   Донецької області від  20 травня  2010 року

В С Т А Н О В И В

               Рішенням  Краматорського міського суду   Донецької області від  20 травня  2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

              В апеляційній скарзі  позивач ОСОБА_1     просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про  задоволення його  позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

              Позивач  посилається  на те, що суд  не взяв до уваги ту обставину, що 3-місячний  строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України,  він пропустив з поважних причин. Після звільнення він неодноразово звертався до власника підприємства з заявою про виплату заборгованості по заробітній платі, витребував документи. З 29 грудня 2009 року по 8 січня 2010 він знаходився на стаціонарному лікуванні в міській лікарні. Крім того, за станом здоров’я він неодноразово звертався до лікарні.

               В судовому  засіданні   позивач  ОСОБА_1     підтримав  апеляцію.

               Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду   -  залишенню без змін з наступних підстав.

               Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм  матеріального і процесуального  права.

               Судом першої інстанції встановлено, що  позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем  з 28 листопада 2008  року, працював токарем 5 розряду.  Наказом №332 від 20 серпня  2009 року  позивача  звільнено  за п.2 ст.40 КЗпП України з 20 серпня  2009 року.  В день звільнення позивачу  не було проведено виплати всіх сум, що йому належать, а саме заробітна плата 18 350,14  грн.

               Оскільки остаточний розрахунок  з позивачем   проведено 02 листопада  2009 року, а до суду він звернувся 19 квітня 2010 року, суд відмовив в задоволенні позову у зв’язку з пропуском тримісячного строку.  

                Висновок суду відповідає вимогам закону та встановлених по справі обставинам.

              Відповідно до вимог ст.  116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

              Відповідно до  ст. 117 КЗпП України в разі невиплати  з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

               Згідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо  до районного, районного у місті,міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

               Відповідно  роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 25 постанови від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"  не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

                З обставин справи вбачається, що позивач дійсно знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 28 листопада 2008  року по 20 серпня  2009 року, що підтверджено записами в  трудовій  книжці  (а.с.4).

                 З  довідки підприємства вбачається, що   відповідач  на час звільнення позивача з роботи  мав заборгованість по заробітній платі   перед позивачем   в розмірі  18 350,14  грн. ( а. с. 16), яка не була виплачена  в день звільнення. Повний розрахунок з позивачем проведено  02 листопада 2009 року, що підтверджено довідкою та видатковим касовим ордером  (а.с.15-16).  Зазначені обставини правильно встановлені судом та підтверджені поясненнями позивача.

   З позовної  заяви вбачається, що  позивач звернувся за захистом свого права  19 квітня 2010 року (а.с.1).

              Перебіг тримісячного строку звернення до суду почався  з 3 листопада 2009 року, тобто з наступного дня після виплати заборгованості по заробітній платі. Таким чином, звернення позивача мало  місце   через  п’ять  з половиною  місяців.

                   За таких обставин суд прийшов до правильного правового висновку про пропуск строку звернення до суду без поважних причин. При цьому суд врахував, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні  протягом 10 днів з 29.12.2009 року по 08.01.2010 року (а.с.5).

               Суд першої інстанції  дав оцінку наданим позивачем доказам.

                Позивач не надав нових доказів,  неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.

.      Доводи позивача про наявність хронічного захворювання  та встановлення інвалідності, звернення до прокурора неспроможні, оскільки зазначені причини не позбавляли  можливості позивача  звернутися до суду у встановлений законом строк.

                  За таких обставин апеляційна  скарга  не підлягає задоволенню, рішення підлягає залишенню без змін, оскільки   відповідає вимогам   норм матеріального і процесуального  права.

                  Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1 , 308,  314-315  ЦПК України, апеляційний суд

                                                      У Х В А Л И В

            Апеляційну  скаргу ОСОБА_1.

              Рішення Краматорського міського суду   Донецької області від  20 травня  2010 року залишити без змін.

              Ухвала суду   набирає законної сили з дня  її   проголошення.    

              Ухвала  може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох  місяців  з дня  її   проголошення.

       Головуючий                                                                                       В.С.Висоцька

       Судді                                                                                                   О.М.Біляєва

                                                                                                                    О.В.Осипчук