Справа №2-25/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 04 червня 2010 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої  судді                                Іванової Л.А.

при секретарі       Кісельовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення по листах непрацездатності, грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та стягнення моральної шкоди, -

  ВСТАНОВИВ:  

      Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період з 12 грудня 2001 року по 27 січня 2005 року, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та стягнення моральної шкоди в сумі 40 000 грн. 00 коп.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 25 лютого 2000 року за трудовою угодою вона перебувала  в трудових відносинах з відповідачем. Наказом №07/36-о від 11 грудня 2001 року з 12 грудня 2001 року була незаконно звільнена з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України, разом з тим, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області  від 27 січня 2005 року була поновлена на роботі з відшкодуванням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Наказом №07/01 від 02 лютого 2005 року відповідач поновив її на роботі провідного агронома ППКР на підставі рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 січня 2005 року. 01 квітня 2005 року наказом №07/07 її знову було звільнено з посади за п.1 ст.40 КЗпП України, при цьому, як при видачі наказу про поновлення на посаді №07/01 від 02 лютого 2005 року, так і після другого звільнення відповідно до наказу №07/07 від 01 квітня 2005 року відповідач не виплатив їй грошової компенсації за ненадані їй і невикористані нею щорічні відпустки за період з 12 грудня 2001 року по 27 січня 2005 року, як це передбачено нормами п.2 ст.82, ст.83 КЗпП України, не виплатив лікарняних  по листах непрацездатності за період з 17 липня 2001 року по 13 серпня 2001 року та з 04 вересня 2001 року по 14 вересня 2001 року, чим спричинив їй грошові збитки та порушив її права, захист яких гарантовано державою, а виплати лікарняних згідно з рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 липня 2006 року.

 В обгрунтування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп., позивач вказала на моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв’язків, приниженні честі, гідності та ділової репутації, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

      Під час судового розгляду справи позивач та в її інтересах представник в порядку ст.31 ЦПК України, позовні вимоги неодноразово уточнювали та змінювали, та з урахуванням уточнених та змінених позовних вимог просили стягнути з відповідача Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області матеріальне забезпечення по листах непрацездатності серії ААЛ №559260, №559425,  №813951 за період перебування позивача з 17 липня 2001 року по 13 серпня 2001 року на стаціонарному лікуванні та в період з 04 вересня 2001 року по 14 вересня 2001 року на амбулаторному лікуванні в розмірі 61 грн. 87 коп., грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 2 933 грн. 78 коп., в порядку ст.ст.82, 83, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації в сумі 139 040 грн. 00 коп., а також моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. 00 коп.  

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач та представник позивача зазначили, що відповідно до п.1.1 ст.35, п.1 ст.50 та п.3 ст.52 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності” відповідач зобов’язаний був надати позивачу матеріальне забезпечення не пізніше десяти днів після отримання листів непрацездатності в день встановлений для виплати заробітної плати, разом з тим відповідач лише 05 вересня 2006 року під тиском виконавчої служби по пошті перерахував позивачу матеріальне забезпечення в розмірі 295 грн. 55 коп., в той час як мав виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 357 грн. 47 коп. і дане матеріальне забезпечення надати через видаткову відомість, а не через поштовий переказ на рахунок позивача.  

З вини відповідача позивачу також не було виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року, як це передбачено ст.ст.82, 83 КЗпП України, ст.24 Закону України „Про відпустки”, за якими, - у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 сінчя 2005 року позивач була поновлена з 08 січня 2002 року, як незаконно звільнена, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а наказом відповідача від 01 квітня 2005 року відповідач знову звільнив позивача за п.1 ст.40 КЗпП України з 04 квітня 2005 року. Відповідно до п.2 ст.83 КЗпП України та ст.9 Закону України „Про відпустки” до стажу роботи, що дає право на основну відпустку зараховується час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, або переведенням на іншу роботу, тобто до стажу роботи, що дав позивачу право на отримання основних відпусток, належить період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року. Більш того, відповідно до ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України „Про відпустки” у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним щорічні відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. До щорічної відпустки відноситься: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці та особливі умови праці. Основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше ніж 24 календарні дні за відпрацьований рік. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7-ми календарних днів, визначених трудовим договором, угодою. Відповідно до п.3, 8 додатка №1 Колективного договору державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на 2001-2007 роки, встановлено гарантовану оплачувану відпустку тривалістю 24 календарні дні, та за ненормований робочий час додатково 4-ти календарні дні. Відповідно до ст.19 Закону України „Про відпустки”, жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-ть календарних днів, а відтак відповідач мав надати позивачу грошову компенсацію за 33 дні щорічної відпустки за період з 08 січня 2002 року по 07 січня 2003 року, 28 днів за період з 08 січня 2003 року  по 07 січня 2004 року, 28 днів за період з 08 січня 2004 року по 07 січня 2005 року та 6, 67 днів за період з 08 січня 2005 року по 04 квітня 2005 року, а всього 95,67 днів та з урахуванням п.п.2, 3, 4, 7, 10 Порядку №100 відповідач мав виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 2 933 грн. 78 коп.  

Оскільки, з вини відповідача при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку в порядку ст.116, 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки з проведенням повного розрахунку за період з 04 квітня 2005 року в розмірі 139 040 грн. 00 коп.  

Розмір моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп. позивач та в її інтересах представник обгрунтували моральними стражданнями, яких зазнала позивач протягом 2005 – 2010 років із-за вольових дій відповідача, який свідомо не з’являвся в судові засідання, не надавав витребувані судом документи, подавав довідки, які суперечать одна одній та не відповідають дійсності.

 Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважаючи їх необгрунтованими та безпідставними, просила відмовити позивачу в їх задоволенні, в запереченнях проти позову зазначила, що після поновлення позивача на посаді провідного агронома відповідно до рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 січня 2005 року позивачу було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачувався позивачу за календарний рік, який включає в себе 12-ть місяців. Розділом ІІІ Порядку обчислення заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці; умови праці; інтенсивність праі; керівництво бригадою, вислугу років). При обчисленні компенсації за невикористані відпустки відповідно до Порядку, крім зазначених вище виплат до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток, та допомога у зв”язку з тимчасовою непрацездатністю. Представник відповідача також зазначив, що включення позивачем до розрахунку середньої заробітнї плати „екологічних” не передбачено жодним нормативно-правовим актом, більш того, проведення зазначених доплат не передбачено законодавством, в тому числі і Постановою Кабінету Міністрів України №134 від 07 лютого 2001 року Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та наказом Мінагрополітики України від 07 березня 2001 року №46 Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних організацій, що обслуговують сільське господарство, згідно з якими у 2005 році проводилися нарахування заробітної плати працівникам державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, в тому числі і ОСОБА_1 Представник відповідача також заперечила проти проведених розрахунків, здійснених позивачем та в її інтересах представником,  зазначивши, що квартальна премія згідно постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року  включається в заробіток того місяця, на який вона припадає згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, в той час як премія за І-ий квартал 2005 року на час звільнення позивача ще не нараховувалася працівникам Інспекції, її нарахування було проведено у травні, 2005 року, в тому числі і позивачу в сумі 267 грн. 27 коп., крім того, наказ про нарахування квартальної премії на час звільнення позивача не видавався, про що відмічено і в акті перевірки Територіальної інспекції праці. Більш того, законодавством України, яке регулює трудові правовідносини, не визначено необхідності компенсації інших видів відпусток (додаткових відпусток за роботу з ненормованим робочим днем, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей). Представник відповідача також вважала, що позивачем не обгрунтовано розмір моральної шкоди, не доведено факт наявності моральної шкоди, відсутні докази протиправності його дій, і жодним чином не вказано на наявність причинного зв’язку між  діями відповідача та шкодою.

 Заслухавши пояснення позивача та в її інтересах представника, заперечення проти позову представника відповідача, перевіривши матеріали справи, з’ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, грунтуються на нормах закону, разом з тим підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного спеціаліста прикордонного пункту з карантину рослин при Кіровоградському аеропорту  з 25 лютого 2000 року, про що свідчить запис в трудовій книжці позивача за №12.

Наказом №07/02 від 30 січня 2002 року ОСОБА_1 звільнена з посади провідного агронома ППКР згідно з п.2 ст.40 КЗпП України з 08 січня 2002 року.

Рішенням апеляційноого суду Кіровоградської області від 27 січня 2005 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного агронома ППКР державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області з 08 січня 2002 року, стягнуто з Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь позивача 19 624 грн. 00 коп. заробітної плати за вимушений прогул та 3 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. На підставі зазначеного рішення апеляційного суду Кіровоградської області наказом №07/01 від 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 поновлена на посаді провідного агронома ППКР Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області з 08 січня 2002 року.

Наказом №07/07 від 01 квітня 2005 року ОСОБА_1 звільнена з посади провідного агронома ППКР Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області  згідно з п.1 ст.40 КЗпП України з 04 квітня 2005 року.

Позивач ОСОБА_1 оскаржувала звільнення до суду та рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30 листопада 2009 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 березня 2010 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних праівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивачем пред’явлено вимогу про стягнення матеріального забезпечення по листах непрацездатності серії ААЛ №559260, №559425, №813951 за період перебування позивача на лікарняному з 17 липня 2001 року по 13 серпня 2001 року, та в період з 04 вересня 2001 року по 14 вересня 2001 року в розмірі 61 грн. 87 коп.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28 грудня 2005 року зобов’язано Державну інспекцію з карантину рослин по Кіровоградській області призначити та надати матеріальне забезпечення ОСОБА_1 у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно листів непрацездатнсті серії ААЛ  №559260, №559425, №813951. В решті позовних вимог позивачу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2006 року рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28 грудня 2005 року в частині зобов’язання Державну інспекцію з карантину рослин по Кіровоградській області призначити та надати матеріальне забезпечення ОСОБА_1 згідно листів непрацездатності залишено бе змін. В іншій частині рішення суду скасовано. Стягнуто з державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 2 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 видатковим касовим ордером №230 від 05 вересня 2006 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №2303023 від 29 серпня 2006 року Державною інспекцією з карантину рослин по Кіровоградській області були оплачені лікарняні листи серії ААЛ №559260 від 18 липня 2001 року, ААЛ №813953 від 13 серпня 2001 року, ААЛ №559425 від 03 вересня 2009 року в розмірі 309 грн. 72 коп., цього ж дня простим поштовим переказом кошти були переказані ОСОБА_1, яка в подальшому, з урахуванням оплати за переказ, отримала грошові кошти в розмірі 295 грн. 55 коп. Факт отримання грошових коштів в розмірі 295 грн. 55 коп. в судовому засіданні не заперечувався позивачем та представником позивача.  

Разом з тим, позивач та в її інтересах представник вважали, що оплата лікарняних листів була проведена відповідачем з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, вважали, що до виплати належить 357 грн. 47 коп., однак з урахуванням відповідачем виплати в розмірі 295 грн. 55 коп., просили стягнути з відповідача різницю між нарахованим позивачем матеріальним забезпеченням в розмірі 357 грн. 47 коп. та виплатою відповідача в розмірі 295 грн. 55 коп., яка становить 61 грн. 87 коп.

Суд, погоджуючись з розрахунком оплати лікарняних листів серії ААЛ №559425 від 03 вересня 2001 року на суму 96 грн. 12 коп., лікарняних листів серії ААЛ №559260 від 18 липня 2001 року, ААЛ №813953 від 13 серпня 2001 року в розмірі 213 грн. 60 коп., проведених державною інспекцією з карантину рослин по Кіровоградській області, виходячи з розрахунку середньоденної заробітнї плати в розмірі 10 грн. 68 коп. та кількості днів непрацездатності по лікарняним листам  №559425 від 03 вересня 2001 року  - 9 днів, №559260 – 3 дні та №813953 – 17 днів, вважає, що підстави для стягнення з відповідача різниці в виплаті матеріального забезпечення по листах непрацездатності в розмірі 61 грн. 87 коп. на підставі розрахунків позивача відсутні, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

 Позивачем пред’явлено також вимогу про стягнення з державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року в розмірі 2 933 грн. 78 коп.

Відповідно до ст.ст.74, 75 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, оранізаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Крім того, ст.76 КЗпП України передбачено надання щорічних додаткових відпусток, які надаються працівникам за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці, а також  в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про відпустки” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовіднсин, жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-ть календарних днів.

Пунктом 2 ч.1 ст.82 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.9 Закону України „Про відпустки” передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються  час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавствм зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади, час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України “Про відпустки” у разі  звільнення  працівника  йому   виплачується   грошова компенсація  за  всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.  

Як вбачається з інформації територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області від 19 серпня 2006 року №05-13/1-2093  кількість днів невикористаної ОСОБА_1 відпустки  була визначена з порушенням вимог п.2 ч.1 ст.82 КЗпП України щодо врахування часу оплаченого вимушеного прогулу в стаж, який дає право на щорічну основну відпустку, при цьому було враховано лише період фактично відпрацьований позивачем після поновлення на посаді  - з 28 січня 2005 року по 04 квітня 2005 року.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 січня 2005 року була поновлена на посаді провідного агронома ППКР державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області з 08 січня 2002 року з  виплатою їй середньоо заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом відповідача від 01 квітня 2005 року №07/07 ОСОБА_1 була звільнена з посади з 04 квітня 2005 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

З урахуванням вимог п.2 ст.82 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.9 Закону України „Про відпустки” до стажу роботи, що давав позивачу право на отриманн щорічних відпусток належить період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року.

 Згідно з розрахунками позивача, розмір неотриманої компенсації за невикористані відпустки становить суму в розмірі 2 933 грн. 78 коп., при цьому позивач виходила з наступних розрахунків: за період з 08 січня 2002 року по 07 січня 2003 року за 33 дні щорічної відпустки, до якої належить 24 календарні дні + 4 календарні дні за ненормований робочий час відповідно до п.п.3, 8 та додатку №1 до Колективного договору + 5  календарних дні, як особі, що має двох дітей віком до 15-ти років; 28 днів за період з 08 січня 2003 року п 07 січня 2004 року, до якої належить 24 календарні дні + 4 дні за ненормований робочий час; 28 днів за період з 08 січня 2004 року по 07 січня 2005 року, до якої належить 24 календарні дні + 4 дні за ненормований робочий час, та 6, 67 днів за період з 08 січня 2005 року по 04 кітня 2005 року, а всього 95, 67 днів.

 Згідно з довідкою про суму компенсації за невикористані позивачем ОСОБА_1 основні щорічні відпустки за період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області  кількість днів невикористаної щорічної відпустки за період з 08 січня 2002 року по 07 січня 2005 року становить 72 дні, кількість днів невикористаної щорічної відпустки за період з 08 січня 2005 року по 04 квітня 2005 року становить 6 днів, всього кількість днів невикористаної щорічної відпустки за період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року становить 78 днів, сума компенсації за 78 днів невикористаної щорічної відпустки, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати 17 грн. 56 коп., складає 1 369 грн. 68 коп.

 Суд вважає, що розрахунки грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, проведені відповідачем по справі державною інспекцією з карантину рослин по Кіровоградській області, проведені відповідно до вимог законодавства, що регулює трудові правовідносини, вважає їх обгрунтованими, у зв”язку з чим з відповідача державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки за період з 08 лютого 2002 року по 04 квітня 2005 року в розмірі 1 369 грн. 68 коп.

 Зокрема, відповідно до Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв”язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикристані відпустки.

 Розділом ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітнї плати у всіх випадках її збереження  включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років). Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються з квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітнї плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

 Крім того, Розділом IV Порядку  визначено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв”язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.  

 При цьому суд вважає, що позивач, включаючи в розрахунок компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 08 січня 2002 року по 07 січня 2003 року 5 календарних днів, як жінка, яка має двох дітей віком до 15-ти років, на час судового розгляду справи не надала суду належних доказів на підтвердження зазначених обставин, в той час як в порядку ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях та кожна сторона повинна довести суду обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

       Позивачем пред’явлено також вимогу про стягнення з відповідача державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації, розмір якої становить 139 040 грн. 00 коп. за період з 04 квітня 2005 року і на момент винесення судового рішення.

Положення ст.117 КЗпП України передбачають, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи викладені вище норми КЗпП України, суд, погоджуючись з доводами сторін, вважає, що відповідальність власника або уповноваженого ним органу настає: у разі невиплати розрахункових сум в день звільнення, якщо працівник працював, або ж невиплати розрахункових сум на наступний день після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював за наявності вини власника або уповноваженого ним органу.

 В судовому засіданні не встановлено вини державної інспекції в частині невиплати розрахункових сум позивачу в день звільнення, а саме грошової компенсації за невикористані основні щорічні відпустки, більш того, встановлено, що при звільненні 04 квітня 2005 року позивачу частково виплачено грошову компенсації за невикористану відпустку в розмірі 16 грн. 64 коп., у зв’язку з чим суд вважає, що відсутня вина відповідача державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, а також законні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, на підставі чого вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь 139 040 грн. 00 коп. середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки при звільненні 04 квітня 2005 року не грунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні позивачу слід відмовити.

 За змістом ст.237-1 КЗпП України якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних  страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування моральної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність за відшкодування моральної шкоди настає за наявності загальних умов, до яких належать: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльнсть), причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, вина.

Крім того, Пленум Верховного Суду України  в п.5 Постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” від 31 березня 1995 року №4 роз’яснив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, при розглді справ даної категорії слід з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю)  вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.  

Більш того, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1, пред’являючи вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп., не довела суду факту її заподіяння, не зазначила, в чому саме полягає моральна шкода, не наведено також позивачем та в її інтересах представником достатніх підстав, з яких виходила позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, в чому полягає ця шкода та якими доказами це підтверджується, не зазначено позивачем і доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв’язків, здоров’я і відновлення стосунків з оточуючими, не надано доказів втрати чи погіршення таких зв’язків, а також доказів на підтвердження приниження честі та гідності позивача з боку відповідача, на підставі чого в задоволенні позовних вимог  про стягнення з відповідача державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Більш того, суд відзначає, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 січня 2005 року, яким позивач ОСОБА_1 була поновлена  на посаді провідного агронома ППКР державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області з 08 січня 2002 року у зв’язку з незаконним звільненням, на її користь було також стягнуто з відповідача  3 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.  

Окрім того, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2006 року  стягнуто з державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 2 000 грн. 00 коп. моральної шкоди у зв’язку з відмовою Інспекції в нарахуванні позивачу виплат згідно лікарняних листів серії ААЛ №№559260, 813951, 559425.

Позивачем пред’явлено також вимоги про стягнення матеріального забезпечення по листах непрацездатності, грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та стягнення моральної шкоди до відповідача ОСОБА_2, який займав посаду керівника державної інспекції  з карантину рослин по Кіровоградській області, разом з тим, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі, осільки позивач не зазначила в позовній заяві та не обгрунтувала в судовому засіданні, які саме її права порушені відповідачем ОСОБА_2, в чому виразилися дані порушення, не обгрунтувала позивач і вимоги до відповідача ОСОБА_2 з посиланням на ст.237 КЗпП України.  

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, компенсації працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати, у зв’язку з чим з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

      На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.74, 75, 76, 82, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Закону України „Про відпустки”, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 83, 88, 213-215, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року №9, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” від 31 березня 1995 року №4, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, суд    

  ВИРІШИВ:  

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення по листах непрацездатності, грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

 Стягнути з державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 08 січня 2002 року по 04 квітня 2005 року в розмірі 1 369 грн. 68 коп.

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області про стягнення матеріального забезпечення по листах непрацездатності в розмірі 61 грн. 87 коп., середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 грн. 00 коп., - відмовити.

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь держави судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. та  120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

   Суддя:                                    підпис                     Л.А. Іванова

Згідно з оригіналом:

Суддя  

Ленінського районного  

суду м. Кіровограда                   Л.А. Іванова