Справа № 2а-2972/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Сердюк Д.О.,
з участю представника позивача Руденка В.М.,
представника відповідача Приходько С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Новгород-Сіверське автотранспортне підприємство № 17443» до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області та головного державного інспектора цін Савченко Валентини Миколаївни про визнання дій, рішення протиправними та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Новгород-Сіверське автотранспортне підприємство № 17443» (далі – ВАТ «Новгород-Сіверське АТП № 17443») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області (далі – Держцінінспеція) та головного державного інспектора цін Савченко Валентини Миколаївни про визначення дій відповідачів під час проведення перевірки протиправними та визнання незаконним та скасування Рішення № 100 від 19.05.2010 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено перевірку ВАТ «Новгород-Сіверське АТП № 17443», за результатами якої складено акт № 007121 від 13.05.2010 року, на підставі якого відповідачем винесено рішення № 100 від 19.05.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 року в Україні діє обов'язкове особисте страхування пасажирів на транспорті від нещасних випадків. Пункт 3 цієї постанови передбачає, що страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду. Таким чином в тариф пасажирських автобусних перевезень обов'язково повинен бути врахований страховий платіж по договору обов'язкового страхування, що було і зроблено позивачем: у відповідний тариф приміських і міжміських маршрутів був врахований страховий платіж у встановленому розмірі. Строк перерахування страхових платежів від перевізника до страхової компанії здійснюється на підставі господарських угод, укладених між позивачем та страховою компанією і на думку позивача спори, що виникають між сторонами угоди стосовно строку перерахування страхових внесків є компетенцією позивача і страхової компанії, а не сторонніх осіб, якими є відповідачі. Крім того, відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Закону України «Про ціни та ціноутворення» відповідачі, якщо порушення стосується необґрунтовано отриманої виручки, мають право своїм рішенням застосувати до підприємства фінансові санкції та штраф, якщо це порушення пов'язане із залученням коштів Державного бюджету України. В даному випадку мали місце договірні відносини між позивачем і страховою компанією без залучення коштів державного бюджету. Також позивач зазначає, що відповідач незаконно здійснив перевірку практично всієї господарської діяльності позивача, не дивлячись на те, що, відповідно до направлення на перевірку, мав право перевірити тільки тарифи на перевезення пасажирів.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, оскільки Держінспекція цін як орган державного нагляду контролю при здійсненні перевірки та прийняті рішення і припису діяла у межах свої повноважень та у відповідності до чинного законодавства України. Так, під час перевірки було встановлено, що ВАТ «Новгород-Сіверське АТП-17443» в період з 01.05.2009 року до 01.05.2010 року завищено вартість проїзду за рахунок страхового збору, не перерахованого страховій компанії, що призвело до завищення встановлених та затверджених для підприємства тарифів на приміські та міжміські перевезення та, як наслідок необґрунтованого отримання виручки на суму 7665,54 грн., чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та розпорядження Чернігівської облдержадміністрації від 26.08.2008 року № 307 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2005 року № 273». В зв’язку з цим відповідачем, на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», прийнято оскаржуване рішення від 19 травня 2010 року № 100. Крім того зазначила, що оскільки позивач (перевізник) недотримується умов Договору, не перераховує до страхової компанії страховий збір, у підприємства сума необґрунтовано одержаної виручки за фактично не надані послуги по обов'язковому особистому страхуванню пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Відповідач - головний державний інспектор цін Савченко Валентина Миколаївна в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
На підставі посвідчення № 215 від 13.04.2010 року, виданого на виконання наказу від 13.04.2010 року № 143 та відповідно до п. 2.1.1 плану роботи на ІІ квартал 2010 року, головним державним інспектором Держцінінспекції Савченко В.М. проведено планову перевірку ВАТ «Новгород-Сіверське АТП-17443», якою встановлено що ВАТ «Новгород-Сіверське АТП-17443» за період з 01.05.2009 року до 01.05.2010 року завищено вартість проїзду за рахунок страхового збору, не перерахованого страховій компанії, що призвело до завищення встановлених та затверджених для підприємства тарифів на приміські та міжміські перевезення, та як наслідок до необґрунтованого отримання виручки на суму 7665,54 грн., чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та розпорядження Чернігівської облдержадміністрації від 26.08.2008 року № 307 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 30.09.2005 року № 273».
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 007121 від 15.05.2010 року, на підставі якого прийнято рішення № 100 від 19.05.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: вилучення до державного бюджету необґрунтовано одержаної суми виручки в розмірі 7665,54 грн. та стягнення до державного бюджету штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки в розмірі 15331,08 грн. Крім того Держцінінспекцією винесено претензію № 100 від 19.05.2010 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» проведення державної політики цін в Україні забезпечує Кабінет Міністрів України, який визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а також повноваження органів державного управління в галузі встановлення контролю за цінами (тарифами). Таким органом, відповідно до Положення про Державну інспекцією з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 є Державна інспекція з контролю за цінами. Інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
За змістом абзацу 2 пункту 4 Положення Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до частини 1 пункту 5 Положення Держінспекція має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів); урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Враховуючи вище зазначене Держцінінспекція як орган державного нагляду контролю при здійсненні перевірки діяла у межах свої повноважень та у відповідності до чинного законодавства України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від14 серпня 1996 р. N 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» встановлено, що страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду.
Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.
Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови № 969 відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» 01.04.2008 року укладено договір доручення № Аг 14/08 про порядок проведення обов’язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Вищевказаним договором від 01.04.2008 року встановлені права та обов’язки сторін та передбачена відповідальність за невиконання умов вказаного договору, а тому спори, що виникають між сторонами угоди стосовно строку перерахування страхових внесків є компетенцією позивача і страхової компанії та в разі виникнення необхідності може бути стягнута з позивача страховою компанією в установленому законом порядку. Таким чином є неправомірним твердження Держцінінспекції щодо необґрунтовано одержаної виручки за фактично не надані послуги по обов'язковому особистому страхуванню пасажирів від нещасних випадків на транспорті позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Новгород-Сіверське автотранспортне підприємство № 17443» до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області. Таки вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 17443" до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області та головного державного інспектора цін Савченко Валентини Миколаївни - задовольнити частково.
Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області № 100 від 19.05.2010 року - визнати протиправним та скасувати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то з дня отримання нею копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 19 липня 2010 р.
Суддя: Сорочко Є.О.