Справа № 2-284/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року м. Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі: головуючого – судді Гамули Б.С.,
при секретарі Семенюк О.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представників відповідачів Пожарова В.В., Шума В.С., ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, управління Держкомзему в Камінь-Каширському районі Волинської області, Державного підприємства ?ентр ДЗК” про визнання частково недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, управління Держкомзему в Камінь-Каширському районі Волинської області, ДП ?ентр ДЗК” про визнання частково недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, в якому зазначає, що рішенням Сошичненської сільської ради від 16 листопада 2005 року № 32/3 ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2924 га. На підставі цього рішення відповідач отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Вважає, що даним рішенням сільської ради та державним актом порушені її законні права та інтереси, так як на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, який вона успадкувала від батька ОСОБА_8 на підставі рішення Камінь-Каширського районного суду від 14 грудня 2009 року. Таким чином, вона не має можливості реалізувати своє право власності на земельну ділянку під спадковим будинком, право на яку фактично перейшло до неї при переході права власності на будівлю, яка розташована на ній.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсними рішення Сошичненської сільської від 16 листопада 2005 року № 32/3 в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2924 га, по АДРЕСА_1 та державного акту на право власності на цю земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2007 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги збільшили. Просять також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,14 га, серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, виданий ОСОБА_3, та рішення Сошичненської сільської ради від 25 січня 1994 року № 15/9 у відповідній частині, на підставі якого виданий даний акт, мотивуючи це тим, що саме на цій земельній ділянці розташований спадковий будинок. Крім того, не відмовляються і від раніше заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що суміжною земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2924 га, за життя користувався ОСОБА_8 і право на яку після його смерті також перейшло до позивача.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив, що він правомірно володіє даними земельними ділянками, однак при проведенні приватизації з невідомих йому причин не враховано, що на одній з них розташований житловий будинок ОСОБА_8, право власності на який перейшло до його дочки ОСОБА_1
Представник відповідача Сошичненської сільської ради ОСОБА_6, визнавши позовні вимоги частково, пояснив, що відповідачу ОСОБА_3 правомірно було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,14 га та 0,2924 га по АДРЕСА_1. Разом з тим, визнав, що на одній з цих земельних ділянок, площею 0,14 га, розташований житловий будинок ОСОБА_8, який він заповів своїй дочці ОСОБА_1, до якої пізніше перейшло право власності на нього. Однак не може пояснити, чому право власності на земельну ділянку під спадковим будинком перейшло до іншої особи.
Представники відповідачів управління Держкомзему в Камінь-Каширському районі Волинської області Пожаров В.В., ДП ?ентр ДЗК” Шум В.С. позовні вимоги не визнали. Пояснили, що виготовлення та затвердження технічної документації до державних актів проводилось на підставі чинних рішень Сошичненської сільської ради, тому сумнівів у законності видачі державних актів ОСОБА_3 у них не було.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 на підставі рішень Сошичненської сільської ради від 25 січня 1994 року № 15/9 та від 16 листопада 2005 року № 32/3 набув право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1. На підставі даних рішень 12 квітня 2007 року йому були видані державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 площею відповідно 0,14 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,2924 га для ведення особистого селянського господарства.
В той же час, з довідок Сошичненської сільської ради від 20 січня 2008 року № 10, від 2 грудня 2009 року № 1489, від 3 грудня 2009 року № 1503, № 1504, № 1505, архівних довідок від 24 квітня 2009 року № 934/01-20, від 13 липня 2010 року № 539/01-22, а також із технічної документації із землеустрою вбачається, що одна із вказаних вище земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2, площею 0,14 га, посвідчена державним актом серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, з 1950 року перебувала в користуванні ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, яка діяла на час прийняття рішення Сошичненської сільської ради від 25 січня 1994 року № 15/9 вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
В матеріалах справи відсутні дані про згоду ОСОБА_8 на вилучення у нього вказаної вище земельної ділянки. А оскільки вилучення земельної ділянки у вказаного землекористувача в порушення чинного законодавства було проведено без його згоди, тому Сошичненська сільська рада не мала права надавати її у власність ОСОБА_3
Крім того, згідно рішення Камінь-Каширського районного суду від 14 грудня 2009 року, яке вступило в законну силу, до позивача ОСОБА_1 в порядку спадкування перейшло право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, що належав її батькові ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, до позивача ОСОБА_1 внаслідок переходу права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений.
З цих підстав рішення Сошичненської сільської ради від 25 січня 1994 року № 15/9 слід визнати недійсним в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,14 га, як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства, як і державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, що виданий на підставі даного рішення.
Разом з тим, позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Сошичненської сільської ради від 16 листопада 2005 року № 32/3 про надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2924 га, по АДРЕСА_1 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2007 року суд вважає безпідставними. Позивач зазначає, що вказана земельна ділянка належала її батькові ОСОБА_8 В той же час, в матеріалах справи відсутні докази про надання ОСОБА_8 у власність чи користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1. Крім того, право користування ОСОБА_8 будь-якими земельними ділянками припинилось з моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, а оскаржуване рішення сільської ради про надання в користування ОСОБА_3 спірної земельної ділянки було прийняте 16 листопада 2005 року.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки рішення Сошичненської сільської ради від 25 січня 1994 року № 15/9 є таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, тому воно підлягає скасуванню в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,14 га, як і державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, що виданий на підставі даного рішення . В решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Враховуючи, що даний спір виник внаслідок прийняття Сошичненською сільською радою незаконного рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, на підставі якого був виданий оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку, тому саме з даного відповідача у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати, а саме на користь позивача 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в дохід держави 51 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 31 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст.ст. 116, 120 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року), суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними рішення Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району від 25 січня 1994 року № 15/9 в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,14 га. та державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 Волинської області серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2007 року, виданий ОСОБА_3.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Сошичненської сільської ради Камінь-Кашиського району Волинської області на користь ОСОБА_1 60 (шістдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в дохід держави 51 (п’ятдесят одну) гривню судового збору.
Рішення може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя-підпис
Оригіналу відповідає
Суддя Камінь-Каширського
районного суду Б.С. Гамула