ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" липня 2010 р.Справа № 9/35-900
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад", вул. Бахметьєва, 46, м.Донецьк, 83117
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про cтягнення заборгованості в сумі 14 829 грн. 51 коп.
За участю представників сторін:
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.
Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Диад", вул. Бахметьєва, 46, м.Донецьк звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про cтягнення заборгованості в сумі 14 829 грн. 51 коп.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 11.06.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 25.06.2010р. та на 09.07.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак, в судовому засіданні 11.06.2010р. та відповідно до надісланого листа від 23.06.2010р. б/н позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить судове засідання провести за наявними у справі матеріалами без участі уповноваженого представника.
Зокрема, позовні вимоги підтверджує належним чином завіреними копіями та представленими в судовому засіданні для огляду оригіналами: договору дистрибуції № 481 від 14.12.2009р. з додатком до договору від 01.01.2010р., накладними № 9001991 від 25.12.2009р. на суму 14131,98грн., № 10000050 від 18.01.2010р. на суму 14973,95грн, № 10000078 від 20.01.2010р. на суму 44,16 грн., № 10000124 від 01.02.2010р. на суму 26001,62грн., № 10100195 від 09.02.2010р. на суму 26440,96 грн., № 10100261 від 18.02.2010р. на суму 8139,32грн., № 10100388 від 05.03.2010р. на суму 23047,54грн. виписками з особового рахунку про надходження коштів від контрагентів, накладною про повернення товару від 18.01.2010р. №ІП-0000003, а також податковими накладними і іншими матеріалами справи.
Представник відповідача в судові засідання не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких клопотань не заявив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.
Зокрема, судом надсилались ухвала про порушення справи та ухвали про відкладення розгляду справи відповідачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.
Крім того, на підставі ч.1 ст. 38 ГПК України, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, зокрема, належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд витребував у відділу Державних реєстраторів Тернопільської міської ради довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (реєстр. № НОМЕР_2) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження.
На вимогу суду відділом Державних реєстраторів Тернопільської міської ради надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18.06.20010р. №2097/02-23 щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (реєстр. № НОМЕР_2) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження. З наданої довідки вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (реєстр. № НОМЕР_2) з часу першої реєстрації, проведеної 23.04.2008р. свого місцезнаходження (місце проживання) не змінювала. Таким чином, судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (реєстр. № НОМЕР_2), станом на час розгляду справи проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначені відомості підтверджуються, також, і довідкою з адресно-довідкового бюро Тернопільської області від 10.06.2010р., відповідно до якого фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (реєстр. № НОМЕР_2), станом на час розгляду справи проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Також, приймаючи до уваги клопотання представника позивача від 11.06.2010р. судом ухвали про відкладення розгляду справи від 11.06.2010р. та від 25.06.2010р. надсилались і на адресу відповідача вказану ним у договорі № 481 від 14.12.2009р., а саме: АДРЕСА_2.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 14 грудня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диад", Позивачем у справі, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Відповідачем у справі, було укладено Договір дистрибуції № 481 додатковою угодою від 01.01.2010р. термін дії договору продовжено до 31.12.2011р. (далі по тексту –Договір).
За умовами зазначеного Договору, зокрема п.1.1. Продавець, Позивач у справі, зобов’язувався, поставити і передати у власність Дистриб'ютора, Відповідача у справі, кондитерські вироби (далі –товар), а Дистриб'ютор зобов’язувався прийняти і оплатити товар відповідно з умовами даного Договору. Відповідно до п. 5 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту доставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача. При цьому згідно, п.п. 7.1. прийомка товару по кількості і якості здійснюється Дистриб'ютором на підставі накладної.
Отже як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникло господарське зобов’язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання Відповідачем, як Дистриб'ютором, умов про поставку та оплату товару.
Із змісту ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як стверджує Позивач та підтверджується матеріалами справи, вказані зобов’язання відповідно до умов Договору, ним як Продавцем виконано належним чином, а саме, передано, у власність Відповідача як Дистриб'ютора, товар на загальну суму 112779,53грн. Зазначений факт зокрема підтверджується накладними № 9001991 від 25.12.2009р. на суму 14131,98грн., № 10000050 від 18.01.2010р. на суму 14973,95грн, № 10000078 від 20.01.2010р. на суму 44,16 грн., № 10000124 від 01.02.2010р. на суму 26001,62грн., № 10100195 від 09.02.2010р. на суму 26440,96 грн., № 10100261 від 18.02.2010р. на суму 8139,32грн., № 10100388 від 05.03.2010р. на суму 23047,54грн. (знаходиться в матеріалах справи). При цьому, вказані накладні завірені печаткою та підписами представника Відповідача в графі про отримання товару від Позивача.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що враховуючи строки поставки товару відповідачу та умови укладеного між ними Договору, зокрема його п. 5 відповідач повинен був розрахуватися з Позивачем повністю 26 березня 2010р.
Проте, як стверджує Позивач зобов’язання щодо погашення заборгованості, за одержаний товар відповідач виконав частково, розрахувавшись за товар на суму в розмірі 97 950,02грн., а саме: 95772грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача та 2178,02грн. шляхом повернення товару.
В доказ часткової оплати Відповідачем 95772грн. Позивачу, останнім подано суду виписки з особового рахунку Позивача відкритого у ПАО "Донгорбанк" м. Донецьк, про надходження коштів від контрагентів, зокрема, і Відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в свою чергу на підтвердження повернення товару позивачем подано суду підписану сторонами накладну про повернення товару від 18.01.2010р. №ІП-0000003 на суму 2178,02грн.
Таким чином, сума основного боргу, заявленого до стягнення станом на день розгляду справи становить 12304,39 грн.
Суд розглянувши зазначені твердження та матеріали справи вважає зазначену суму основного боргу правомірно заявленою та документально обґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що Відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, а тому суд вважає позовні вимоги - Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад", м.Донецьк про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області 14 829,51грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, суд згідно зазначених пунктів ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі 148,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. в даній справі покладає на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 625,715 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173,193,265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код. НОМЕР_1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Диад" (код. 30701488) –14829(чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп. основного боргу, 148 (сто сорок вісім) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення відповідачеві направити рекомендованою кореспонденцією на адреси:
АДРЕСА_1;
АДРЕСА_2.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 13 липня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя