Справа №2-2007-2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді – Чохонелідзе Л.М., при секретарі – Юрчук Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області, приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіної Ірини Володимирівни про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У 2010 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області, приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіної І.В. та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору — комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилалася на те, що придбала у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 та зняття її з реєстрації місця проживання, але остання будинку не звільняє, тому просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком і виселити ОСОБА_2
Позивач ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві посилається на те, що договір купівлі-продажу від 29.09.2009 року житлового будинку АДРЕСА_2 укладено з порушенням законодавства, так як на момент укладення договору купівлі-продажу у вищезазначеному будинку були зареєстровані неповнолітні діти.
На підставі вищевказаного позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та накласти арешт на будинок.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги не визнав.
Представник позивача та позивач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Третя особа приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіна І.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, а зустрічні позовні вимоги просила залишити без задоволення.
Треті особи відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області та комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради в судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги залишити без задоволення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
29 вересня 2009 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_2
Цей факт підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області від 29.09.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіною І.В. та зареєстрований в реєстрі за №3603.
Довідка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 яка видана 21 вересня 2009 року приватним підприємством «Житло-Сервіс-2» для посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та надана особисто ОСОБА_2 приватному нотаріусу вказує, що дітей – членів сім’ї власника житла у зазначеному будинку немає.
Факт відсутності дітей, засвідчила особисто ОСОБА_2, у договорі купівлі-продажу від 29.09.2009 року, а саме пункт 5.
Згідно письмової заяви від 15.04.2009 року, ОСОБА_2 звернулася до приватного підприємства «Житло-Сервіс-2» про зняття з реєстрації дітей з житлового будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області для їх реєстрації до батька (ОСОБА_6).
Згідно відповіді №23/8369 від 16.06.2010 року начальника сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області, ОСОБА_6 зареєстрований у с. Войнівка, Олександрійського району, Кіровоградської області.
Довідка від 09.06.2010 року, яка надана Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації вказує, що ОСОБА_5 має квартиру АДРЕСА_1, на праві власності та на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року, номер в реєстрі 3529.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 поступово готувалася до продажу житлового будинку АДРЕСА_2 та усвідомлювала дії щодо зняття дітей з реєстраційного обліку.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_7, 2004 року народження, має право проживати та бути зареєстрованою за адресою проживання її батька – ОСОБА_6.
Згідно копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 – ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду з позовною та зустрічною заявами, ОСОБА_8 є повнолітньою особою, так як 22 лютого 2010 року йому виповнилося 18 років.
Довідка від 20.04.2010 року надана ОСОБА_1 квартальним комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області вказує той факт, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: будинок АДРЕСА_2
Письмові пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказують на той факт, що ОСОБА_2 станом на 20 квітня 2010 року проживає у житловому будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області.
Довідка надана ОСОБА_2 квартальним комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області про те, що ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_2 і має склад сім’ї: сина – ОСОБА_8, 1992 року народження та доньку – ОСОБА_7, 2004 року народження, судом не береться до уваги, як доказ, так як не вказана дата видачі вищезазначеної довідки.
Копія постанови від 15.06.2010 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, судом не береться до уваги, як доказ, так як ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що має заборгованість по кредиту перед публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» та ця інформація вказана у постанові про порушення кримінальної справи.
Суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_2 перед банком та порушення кримінальної справи з цього приводу не пов’язано із спором щодо купівлі-продажу будинку.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довела факт реєстрації та проживання у житловому будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_7, 2004 року народження.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку, що в момент вчинення правочину сторони дотрималися вимог, які встановлені законодавством.
Як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
Суд дійшов висновку, що власником на момент укладення договору купівлі продажу від 29.09.2010 року, житлового будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області була лише ОСОБА_2 майнові права на будинок її дітей відсутні, тому при укладенні договору купівлі-продажу вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України порушені не були.
Судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 надала приватному нотаріусу довідки про те, що у житловому будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області неповнолітні чи малолітні особи не проживають та не зареєстровано їх місце проживання, що і було зазначено у відповідному пункті договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03 березня 2004 року за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Суд дійшов висновку, що приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Стенюхіна Ірина Володимирівна посвідчувала договір купівлі-продажу від 29.09.2009 року відповідно до Законодавства України, так як у житловому будинку АДРЕСА_2, Кіровоградської області неповнолітні чи малолітні особи не проживають та не зареєстровано, тому наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення спірного договору купівлі-продажу не потрібен.
Крім того, ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою в своїх інтересах, а не інтересах дитини.
Ксерокопія будинкової книги вказує на той факт, що ОСОБА_1 була зареєстрована власником житлового будинку АДРЕСА_2 Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації Кіровоградської області.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір пр. відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 згідно Законодавства України.
Стаття 109 ЖК України вказує, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Виходячи з вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
У ході судового розгляду судом проведені наступні дії:
- за клопотанням представника ОСОБА_2 вирішено питання про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Стаття 153 ЦПК України, вказує, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день ї надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позивач вказав позовними вимогами вищезазначені процесуальні дії, дещо невдало, адже при розгляді справи включається механізм послідовних дій суду, передбачених законом, які забезпечують поступовий рух справи.
Слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо забезпечення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. 6 СК України, ст. ст. 29, 203, 215 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03 березня 2004 року за №283/8882, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з господарсько-побутовими спорудами шляхом виселення ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_2 та зняття її з реєстрації місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ