справа № 2-2160/10

Рішення

Іменем України

30.06.2010 року                       Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна, придбаного під час спільного проживання і позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя , суд –

Встановив:

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 третьої особи акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, розподіл майна, придбаного під час   спільного проживання на рівні частки: Ѕ   реальну частку квартири, Ѕ частку вартості автомобіля.

Позов мотивував тим, що в 2000 році він почав проживати з ОСОБА_2 однією сім’єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство.

У зв'язку з відсутністю у них на той час власного житла вони за згодою його батьків  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на початку літа 2000 року стали мешкати в їхньому приватному будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2. В даному будинку вони прожили до квітня 2003 року, жили добре, непорозумінь не виникало, разом з батьками святкували дні народження та свята, батьки відповідача і його батьки схвалювали та підтримували їхні відносини, адже вони ґрунтувались на повазі, взаємному коханні та прагненні до сімейного благополуччя.

На весні 2003 року його батьки запропонували їм перейти проживати до їхньої трикімнатної квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1, а вони натомість переїдуть до приватного будинку по АДРЕСА_2. Після чого вони проживали у вказаній квартири разом з його бабусею (мати батька позивача ОСОБА_5). Вони будували власну сім'ю, вели спільне господарство, а також спілкувалися з сусідами, які проживали на одному поверсі з ними в квартирі №95 і неодноразово були в їхній квартирі.

    В кінці 2003 року вони взяли кредит та придбали двокімнатну квартиру по АДРЕСА_3. Повне погашення кредиту здійснили до літа 2005 року. Для часткового обслуговування кредиту позивач брав гроші в борг у ОСОБА_6. Влітку 2004 року з квартири його батьків, яка знаходиться по АДРЕСА_1 вони переїхали до їхньої, частково відремонтованої квартири. Проживаючи в придбаній квартирі він самостійно або з допомогою свого батька ОСОБА_4 виконував ремонтні роботи, купував матеріали для ремонту, купив та встановив бойлер, батареї опалення, балконні та віконні блоки.

Неодноразово, звертались до його батьків за фінансовою допомогою, тому що хотілося якомога швидше закінчити ремонтні роботи та облаштувати квартиру, адже на час придбання вона була непридатною для проживання. Його батьки за власні кошти придбали для їхньої квартири шафу-купе, яка коштує більше 5 000 гривень.

Вартість квартири АДРЕСА_3 придбаної в кредит, під час спільного проживання з 2000 року по 09 вересня 2005 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу - на момент придбання склала 70000 (сімдесят тисяч) гривень, на теперішній же час відповідно довідки № 011/08 від 19.07.2008р. - без врахування ремонту складає 315 000 (триста п'ятнадцять тисяч гривень, а з врахуванням ремонту - 369000 (триста шістдесят дев'ять тисяч) гривень (додаток №1 копія довідки).

    9 вересня 2005 року шлюб між сторонами було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької  області, актовий запис № 2174 (додаток № 2 свідоцтво про шлюб). Дітей від шлюбу немає.

20 вересня 2005 року позивач разом з відповідачем придбали в кредит автомобіль «Volkswagen Golf 5» 1,6 - 2005 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 за ціною 121 125 грн. (сто двадцять одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні) (додаток №3 кредитний договір № 050/25-257), предметом застави для отримання кредиту являвся вищевказаний транспортний засіб. А так як він знаходився у спільній власності подружжя знадобився його дозвіл, що є зафіксовано в договорі застави майна (додаток №4 договір).

20 травня 2006 року автомобіль «ОРЕL Каdett» 1988 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_2 (додаток № 5 свідоцтво про реєстрацію ТЗ), який був придбаний для нього його батьками до спільного проживання з відповідачем за згодою батьків, ним був проданий по   генеральному дорученню ОСОБА_7 (додаток № 6 довіреність № 2351), - за ціною 4000 (чотири тисячі доларів США (Додаток №7 заява від 18.07.2008р.).

Отримані від продажу автомобіля кошти в сумі 4000 (чотирьох тисяч) доларів США   були внесені на рахунок погашення кредиту в «Укрсоцбанк» за придбаний ними автомобіль «Volkswagen Golf 5», який зареєстрований на відповідача, ОСОБА_2.

За роки спільного проживання з ОСОБА_2, в них не було сварок, або якихось непорозумінь. На погляд позивача було добре подружнє життя. Позивач намагався робити все, щоб вони з відповідачем жили в мирі і затишку. За п'ять років спільного проживання до законного шлюбу, й після того як в вересні 2005 року вони уклали офіційний шлюб, позивач усі зароблені кошти вкладав у спільний сімейний бюджет.  На думку позивача у них з відповідачем була міцна сім'я, що можуть підтвердити його батьки, бабуся і сусіди.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 07.07.2008 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано. Ініціатором розірвання шлюбу є відповідач.

Використовуючи те, що шлюб між ними розірваний, відповідач змусила позивача піти з їхньої квартири, де вони проживали разом, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. ОСОБА_2 заявила, що позивач ні на що не має права і тому ніякого майна не отримає. Він вважає, що відповідач викрала документи на вказану квартиру. Від  пропозиції добровільного  розподілу  майна,  придбаного  під час  їхнього проживання, відповідач відмовилась.

У позові позивач ставить питання про розподіл майна придбаного під час спільного проживання на рівні частки: виділивши позивачу Ѕ реальну частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна вартість якої становить – 369 000 гривень та виділивши позивачу Ѕ частку від загальної вартості автомобіля «Volkswagen Golf 5»1,6 - 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, загальна вартість автомобіля становить -121152 гривень.  

12.03.2009 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_8 надав заяву про збільшення позовних вимог, в яких поставив вимогу про скасування реєстраційного посвідчення, записане в реєстрову книгу № 55, книга № 304 від 26.11.2003 року на квартиру АДРЕСА_3.

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя – автомобіля марки „GORD FIESTA”, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 в якому зазначила, що даний автомобіль було придбано в період шлюбу, 19 травня 2006 року, тому він є спільним майном подружжя, просить сплатити на її користь 50 000 гривень, що становить половину вартості транспортного засобу.    

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 позов та збільшенні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх повному задоволенні, крім того зазначили, що позивач та відповідач перебували до реєстрації шлюбу 08.09.2005 року у фактичних шлюбних відносинах, тому майно, в тому числі квартира, підлягає поділу між подружжям, позовні вимоги ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя не визнали.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував щодо зазначених позивачем вимог у повному обсязі, оскільки до 2005 року відповідач з позивачем не перебували у шлюбі, не вели спільне господарство, тому не можуть ділити майно, яке придбане чи набуте однією із сторін до реєстрації шлюбу, крім того, відповідач мала високу заробітну плату і погасила кредит за квартиру до 2005 року та підтверджується наданими довідками, що стосується поділу автомобіля «Volkswagen Golf 5» 1,6 - 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1,  який також придбаний у кредит, то кредит за автомобіль ще не погашений і повертається відповідачем, крім того автомобіль знаходиться у заставі в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», що не дає змоги реалізувати його, а тому і виділити позивачу Ѕ частку від загальної вартості автомобіля «Volkswagen Golf 5»1,6 - 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Крім того,  кодекс про шлюб та сім’ю, який діяв на час до реєстрації шлюбу сторін, зі слів позивача перебування у громадянському шлюбі, не передбачав будь-яких майнових та інших правових підстав, що існують у подружжя, більше того не формував такого поняття «як перебування у громадянському шлюбі», наполягав на відмові у задоволенні позову. Підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.

Представник третьої особи акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився.  

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, заслухавши покази свідків, суд вважає, що позови не підлягає до задоволення на підставі наступних фактів та відповідних їм правовідносин.  

З пояснень позивача та його представника вбачається, що він проживав однією сім’єю з відповідачем з 2000 р.

Пунктом 1 розділу 7 Прикінцевих положень СК України визначено, що він набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України.

До сімейних відносин, що вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються лише в частині тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов’язки визначаються на підставах передбачених СК (абз. 2 п.1 Постанови ПВСУ від 16.05.2006 р.№3).

Правила ст.. 22,28,29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, що живуть однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори повинні вирішуватись згідно п.1 ст. чинного раніше ЗУ «Про власність», відповідно до норм ЦК України, з врахуванням роз’яснень, що містяться в п.5 Постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності»(п.12 від 12 червня 1998 р. № 16 зі змінами від 15.05.2006 р.

Так встановлення факту спільного проживання однією сім’єю не може мати значення для вирішення спору про право спільної сумісної власності.

Згідно договору купівлі – продажу квартири від 25 липня 2003 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2 продали ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_4 за 686783 гривні.

17 жовтня 2003 року між ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3, завдаток визначено та сплачено в розмірі 2675 гривень, що еквівалентно 500 доларам США, договір завдатку було продовжено до 26.11.2003 року. Договір був оформлений нерухомість «Прометей».    

 Згідно договору купівлі – продажу квартири від 26 листопада 2003 року ОСОБА_14, ОСОБА_15 продали  ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 за 76580 гривень.

Частину коштів в розмірі 40000 гривень за куплену квартиру ОСОБА_2 отримала в кредит в акціонерному поштово - пенсійному банку «Аваль», що підтверджується кредитним договором № 013/035-11/6567 від 26 листопада 2003 року, видатковим касовим ордером  №1 від 26 листопада 2009 року.

Кредитний договір № 013/035-11/6567 від 26 листопада 2003 року був забезпечений договором застави квартири АДРЕСА_3.

 В довідці ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 10-11/1-223001 від 05.08.2008 року зазначено, що громадянка ОСОБА_2 паспорт серії АВ 208261, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області від 25.05.2001 року, згідно кредитного договору № 013/035-11/6567 від 26.11.2003 року отримала кредит по програмі «Кредит під заставу нерухомості». Станом на 28.07.2005 року кредит та відсотки виплачено в повному обсязі.

Згідно реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації посвідчено, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_2 з правом особистої власності на підставі договору купівлі – продажу квартири, посвідченого Свириденком А.Б., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу  від 26 листопада 2003 року за реєстровим № 4711, записано в реєстрову книгу за № 55, книга № 304, 26.11.2003 року.

З копії трудової книжки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що вона почала працювати з 01 квітня 2002 року, наказ 12-к від 01.04.2002 року, прийнята на посаду торгового представника Київського представництва (м. Вінниця). Згідно довідки про заробітну плату № 129 від 09 липня 2008 року ОСОБА_2 постійно працювала на посаді торгового представника ПзІІ «Імперіал Тобако Юкрейн» та за період з квітня 2002 року по жовтень 2005 року отримала заробітну плату в розмірі 108795,95 гривень. Згідно довідки за 2006 рік ОСОБА_2 отримала дохід в сумі 48471,03 гривень, за 2007 рік 76582,83 гривень, за січень – червень 2008 року 51824,88 гривень.

В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Так, судом було встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем був укладений 8.09.2005 року. Спірна квартира № 22 по вул. Квятека 41 була придбана відповідачем 26.11.2003 р. Згідно п.3 договору, ціна договору становила 76580 грн., з яких 35555 грн. сплачено до підписання договору, а решту 41025 грн. відповідач зобов'язана була сплатити на протязі одного дня з дня підписання даного договору.

Джерелом придбання спірного майна стали наступні події:   за кілька місяців до придбання спірної квартири, а саме 25.07.2003 р. відповідач, як співвласниця, разом з батьками продали квартиру АДРЕСА_4 за 68678 грн.. Саме з цих грошей був сплачений перший внесок у розмірі 35555 гривень.

26.11.2003 р. в АППБ „Аваль" відповідачем було взято споживчий кредит у розмірі 40000 грн., що підтверджується відповідним кредитним договором № 013/035-11/6567. Згідно п.п.1.2 - 1.4 кредитного договору - кредит в сумі 40000 грн. надавався на 60 місяців строком з 26.11.2003 р. по 25.11.2008 р. під 18% річних. Згідно планового графіку погашення кредиту потрібно було щомісячно сплачувати кредит в розмірі 1266,67 грн., при цьому сума погашення кредиту постійно зменшувалась аж до остаточного розрахунку коли потрібно було сплатити 676,47 гривень

ОСОБА_2 відповідач мала стабільний дохід працюючи на ПзІІ „Імперіал Тобако Юкрейн" торговим представником, її офіційна заробітна плата за період з квітня 2002 р. по жовтень 2005 р. склала більше 100000 грн.., що підтверджується відповідною довідкою. За таких умов станом 3.07.2005 р. кредит відповідачем було погашено достроково, відповідно квартира була   виплачена до одруження, що підтверджується довідкою з ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» №  10-11/1-223001 від 05.08.2008 року.

В той же час позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не було надано доказів на підтвердження наявності реальної участі у придбанні спірного майна. Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 в грудні 2005 р. (по сплину 9 - ти місяців після погашення кредиту) йому було нараховано 78,18 грн.

      Крім того, на момент укладення договору купівлі - продажу спірної квартири ОСОБА_2 вже мала постійний пристойний дохід, працювала з квітня 2002 р. на посаді торгового представника ПзІІ „Імперіал Тобако Юкрейн", що підтверджую копією трудової книжки. В листопаді 2003 р. її офіційний дохід становив 2278,08 грн. на місяць та продовжував постійно зростати, що підтверджується довідкою про доходи № 129 від 09.07.2008 р., згідно якої за період з квітня 2004р. по жовтень 2005р. їй було нараховано заробітну плату в розмірі 150465,35 грн.. Саме наявність такої високої офіційної заробітної плати і дала їй можливість взяти кредит на придбання житла та особисто розрахуватись за нього.

Крім того, кредит нею було погашено достроково, що підтверджується довідкою з ВОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" № 10-11/1-223001 від 05.08.2008 року.

З часу реєстрації шлюбу по час його розірвання( 09.09.2005 р. - 07.07.2008 р. 34 місяці) сумарний дохід ОСОБА_1 склав 23 003,19 грн. Фактично в середньому 676 грн. на місяць., при цьому ним було придбано на умовах лізингу автомобіль Форд Фієста, за який він сплачував всі отримані кошти.

З початку 2006 року ОСОБА_2 змінила місце роботи та почала працювати в ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем" на посаді спеціаліста по роботі з роздрібною торгівлею. Її місячний заробіток почав складати не менше 3305,35 грн. Фактично з січня 2006 р. по червень 2008 року їй було нараховано заробітну плату в розмірі 212488,28 грн., що підтверджується відповідними довідками про доходи.

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини є майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.

Згідно п.1 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини є майно набуте нею до шлюбу.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 П .  до реєстрації шлюбу з позивачем придбала за свої власні кошти спірну квартиру, тому відповідно вимог ст. 57 СК України та ст. 24 КпШС України, який діяв на момент купівлі відповідачем квартири, дане нерухоме майно є її особистою приватною власністю дружини, оскільки придбане до шлюбу.

Крім того, в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10 та ОСОБА_20 пояснили, що ОСОБА_2 мала і має стабільний дохід, тому мала можливість оплачувати кредит за квартиру.

Твердження позивача про те, що він мав можливість робити ремонт в квартирі ОСОБА_2 не підтверджено наданими доказами, оскільки відповідно довідки про доходи позивача за 2008 рік, його нарахована заробітна плата складає 12265,00 гривень, за 2007 рік – 9663,19 гривень, 2006 рік – 7200 гривень. Інших доказів ОСОБА_1 та за інші періоди роботи не надав, тому підстав вважати, що цих коштів було достатньо для проведення ремонту та закупівлі матеріалів в спірній квартирі немає. Також суд не може прийняти до уваги пояснення позивача про те, що йому допомагав грошовими коштами батько, оскільки він не надав суду відповідних доказів в підтвердження даних обставин. Крім того, підтверджених письмових витрат (квитанцій, чеків, видаткових ордерів, фіскальних чеків, договорів на проведення робіт) на ремонтні роботи позивач не надав.      

Що стосується вимоги позивача по заяві про збільшення позовних вимог про скасування реєстраційного посвідчення, записане в реєстрову книгу № 55, книга № 304 від 26.11.2003 року на квартиру АДРЕСА_3, ОСОБА_1 не надав будь - яких доказів та не вказав фактичних даних на підставі чого можна зробити висновок про доцільність, необхідність та правову підставу для скасування реєстраційного посвідчення.

Також позивач не визначив, які наслідки та причина такої процесуальної дії, для чого це необхідно при вирішенні його спору по суті.  

Відповідно кредитного договору № 050/25-257 від 22.09.2005 року, укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2,  ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 102977 гривень у тимчасове користування для оплати придбаного автомобіля «Volkswagen Golf 5» 1,6 - 2005 року випуску.

Даний договір був забезпечений договором застави майна № 050/1-833 від 22 вересня 2005 року, укладений між тими ж сторонами, предметом якого є автомобіль «Volkswagen Golf 5» 1,6 - 2005 року випуску та договором поруки з ОСОБА_10.

Судом встановлено, що спірний автомобіль «Volkswagen Golf 5» 1,6 - 2005 року випуску був придбаний ОСОБА_2 під час шлюбу з ним, тому є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу, але як стало відомо в судовому засіданні та доведено наданим доказами, усі витрати по оплаті та погашенню кредиту несла відповідач, про що свідчать копії квитанцій.

Крім того, робота відповідача ОСОБА_2 пов’язана з постійними відрядженнями та пересуванням по території України, що не заперечував в судовому засіданні позивач і  тому в неї була службова необхідність у наявності автомобіля.

По договору застави майна № 050/25-257 від 22.09.2005 року ч. 1 -  АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» є заставодержатель , а ОСОБА_2 є заставодавець.  

Відповідно ст. 19 Закону України «Про заставу» -  заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно вимог ст. 28 Закону України «Про заставу» - застава припиняється …з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

Строком виконання кредитного договору № 050/25-257 від 22.09.2005 року зазначено до 10 вересня 2011 року.  

Таким чином, вимога позивача про виділ йому Ѕ частки від загальної вартості автомобіля «Volkswagen Golf 5»1,6 - 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, загальна вартість автомобіля становить - 121152 гривень є необґрунтованою, оскільки як зазначено вище спірний автомобіль перебуває у заставі, а отже виділ частки від загальної вартості є неможливим.  

Також суд не може прийняти до уваги покази свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, оскільки свідки не точно пам’ятають період спільного проживання подружжя, тобто не впевнено свідчать з якого часу, та чи дійсно саме до реєстрації шлюбу, сторони проживали разом, коли і що придбавали, тому не можуть дати свідчення по даним вимогам достовірно та з впевненістю.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.            

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не доведеними, тому не підлягають до задоволення.

Щодо вимог ОСОБА_2 про розподіл автомобіля марки  „GORD FIESTA”, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 то в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою ст. 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.

В пункті 23 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.  ( відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

П. 24 вказаної постанови говорить, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

В позові ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_1 19 травня 2006 року, перебуваючи в шлюбі придбав транспортний засіб «Форд Фієста» 2006 року д.н.з НОМЕР_4, що підтверджується обліковою карткою транспортного засобу.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 7-го липня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розігнання шлюбу, НОМЕР_5 від 07.07. 2008 року, про що зроблено відповідний актовий запис за № 832 від 07.07.2008 року.

Згідно облікової картки приватного ТЗ д.н.з. НОМЕР_4 на який посилається позивач, вказаний автомобіль придбаний ТОВ «Перша лізингова компанія» м. Київ, Печерський район, Золоничне шосе б. 25, як зазначено в пункті особливі відмітки, 19.05.2006 року свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6. 30     травня  2006 року на підставі довіреності,  зареєстрованої  в реєстрі № 3542, компанія  надала право керування вказаним автомобілем ОСОБА_1 02 червня 2006 року між приватним підприємством «ЗЄВС» та ОСОБА_1 була заключна угода про суборенду № 32  транспортного засобу «Форд Фієста».

31     травня 2009 року між «Першою лізинговою компанією» та ОСОБА_1
ОСОБА_25 був укладений договір купівлі - продажу транспортного
засобу, відповідно до якого транспортний засіб «Форд
Фієста) переданий у приватну власність ОСОБА_1

В листі від 07.04.2010 року за підписом начальника Вінницького ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в Вінницькій    області зазначено, що автомобіль « ФОРД Фієста», згідно довідки - рахунок НОМЕР_7, поставлений на тимчасовий облік на ім,я  ОСОБА_1 03.07.2009 року, а 01.12.2009 року на постійний облік.

Таким чином, спірний автомобіль придбаний ОСОБА_1 після розірвання шлюбу і відповідно до ст. 60 СК України не являється майном придбаним під час шлюбу між позивачем та відповідачем, та не може бути об'єктом розподілу спільного майна подружжя.    

Враховуючи наведене, згідно ст. ст. 22, 24, 28, 29 КпШС України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 60  СК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України ,  суд -

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна, придбаного під час спільного проживання – відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя - відмовити.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду не набуло законної сили.

Оригінал рішення суду зберігається в архіві суду.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: