справа № 2-275/10

РІШЕННЯ

Іменем України

м. Арциз                                                                                                      23 квітня 2010 року

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                          Гусєвої Н.Д,,

при секретарі                          Максимчук О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та стягнення 6 000 гривень, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2008 року він надав в борг відповідачу за його проханням 6 500 гривень. В рахунок виконання своїх зобов’язань відповідач передав позивачу автомобіль «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, крім автомобіля відповідач передав позивачу технічний паспорт на зазначений автомобіль та довіреність, на підставі якої автомобіль належав ОСОБА_2 Через два тижні позивач надав в борг відповідачу за його проханням ще 1 000 гривень, при цьому вони домовились, що в разі не змоги повернення боргу відповідачем позивачу, ОСОБА_2 передасть ОСОБА_1 автомобіль в рахунок заборгованості. Також в своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що факт передачі грошей ним у борг ОСОБА_4 можуть підтвердити свідки, оскільки письмовий договір займу вони з ОСОБА_2 не укладали. В наявний час відповідач відмовляється виконати взяті на себе зобов’язання, тому позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

ОСОБА_2 зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, тому звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить визнати договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_2, укладений між ним на ОСОБА_1, дійсним та стягнути з нього на його користь 6 000 грн., а за ним визнати право власності на вказаний автомобіль, посилаючись на те, що між ними дійсно була досягнути згода про укладення договору купівлі-продажу автомобіля та посвідчення його в нотаріальному порядку. Однак, зі свого боку він виконав усі свої зобов’язання, а відповідач виконав свої зобов’язання лише частково, сплативши йому аванс за проданий ним автомобіль у розмірі 1 500 грн., тобто приступив до виконання умов правочину, залишившись винним йому ще 6 000 грн., тому як дійсно вони домовилися про продаж вказаного автомобіля за 7 500 грн. Він неодноразово при зустрічі нагадував відповідачу про строки укладання договору, та у відповідь отримував запевнення, що гроші ним будуть сплачені у повному обсязі, після чого укладуть договір в нотаріальній формі. Таким чином, ОСОБА_2 посилається на те, що між сторонами склалися договірні зобов’язання, які регулюються положеннями ЦК про купівлю-продаж, тому він посилається на обґрунтування свого позову на ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 220 ЦК України.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, просив суд відмовити ОСОБА_2 у його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з нього боргу не визнав, просив суд відмовити ОСОБА_1 в їх задоволенні. Свої позовні вимоги, заявлені у зустрічному позові підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази сторонами, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2, заявлені ним в зустрічному позові і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Судом в судовому засіданні були встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Так, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 в підтвердження своїх позовних вимог було надано наступні докази: копія довіреності, посвідченої державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області, якою ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розпоряджуватися транспортним засобом марки ВАЗ 21011, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.4); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_5 є власником зазначеного вище автомобіля (а.с.5).

Згідно ч.1 ст. 1046 ГК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) кошти або інші речі, з певними родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або така ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ГК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що завіряє передачу йому позикодавцем певної суми або певної кількості речей.

Таким чином, з огляду на зазначені норми законодавства, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в підтвердження укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору позики і його умов, зобов’язаний надати розписку позичальника або інший документ, що завіряє передачу йому позикодавцем певної суми, а його посилання в позові на показання свідків, від допиту яких в судову засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився, є хибними та не можуть бути прийняті судом як доказ.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Ст.60 ЦПК України на сторони покладено обов’язок по доведенню обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка відповідно передбачає, що . обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на зазначені норми, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт укладання між сторонами договору позики, оскільки позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не було надано відповідних доказі, на підставі яких суд міг зробити висновок про наявність між сторонами такого договору. Крім того, такі твердження позивача ОСОБА_1 спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 та дослідженими матеріалами справи.

Зважаючи на викладене вище на наведені норми законодавства, суд приходить до однозначного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 в заперечення позовних вимог ОСОБА_1 та в підтвердження своїх позовних вимог суду заявлене клопотання про допит свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_2 Грошових коштів у ОСОБА_1 її чоловік не позичав, оскільки на той час в них не було такої необхідності, а продав йому автомобіль марки «ВАЗ 21011», яким вона та її чоловік мали право розпоряджуватися на підставі довіреності, наданої їм власницею автомобіля. За придбаний автомобіль ОСОБА_1 передав її чоловіку грошові кошти в сумі 1 500 гривень, залишившись винним йому ще 6 000 гривень., тому як дійсно вони домовилися про продаж вказаного автомобіля за 7 500 гривень.

З дослідженого у судовому засіданні відмовного матеріалу № 2148 за заявою ОСОБА_1 видно, що в ході дослідчої перевірки органом дізнання були допитані сам заявник, який дав пояснення про те, що досяг з ОСОБА_2 згоди про купівлю в нього автомобіля, який мав відремонтувати сам ОСОБА_2, а ОСОБА_1 передав йому за це гроші (а.с.2), ОСОБА_2, який заявив, що дійсно він продав свій автомобіль ОСОБА_1, але про його ремонт вони недомовлялися (а.с.3). Після проведення перевірки органом дізнання було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.6).

З дослідженого у судовому засіданні відмовного матеріалу № 2177 за заявою ОСОБА_2 видно, що в ході дослідчої перевірки органом дізнання були допитані сам заявник, який дав пояснення про те, що в автомобілі ВАЗ 2103, який знаходився у дворі його будинку, хтось пошкодив лобове скло (а.с.5), ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_3, які пояснили, що з приводу пошкодження лобового скла на автомобілі ВАЗ 2103, який знаходився у дворі будинку ОСОБА_2 їм нічого не відомо (а.с.6-8). Після проведення перевірки органом дізнання було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно невстановленої особи,, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.194,296 КК України, на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.14).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Ст.210 ЦК України встановлено, що  правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Ч.1 ст. 655 ЦК України встановлю, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Законом встановлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу укладається в письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт того, що отримано акцепт стороною, що направила оферту, у зв’язку з чим сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу автомобіля. Тому суд вважає, що укладення такого договору між сторонами не відбулося, оскільки договір купівлі-продажу автомобіля вимагає письмової форми та подальшої державної реєстрації з переданням грошей та придбаного майна, чого сторонами зроблено не було. Тобто сторони не виконали вимоги положень частин 2 та 3 статті 640 ЦК України, якими відповідно встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору  необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Таким чином договір купівлі-продажу автомобіля марки «ВАЗ-21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, по якому сторони досягли лише усної згоди з усіх істотних його умов, а договір не було укладено в письмовій формі та сторонами не здійснено його державної реєстрації, є неукладеним договором.

Такий висновок суд також робить на підставі роз’яснень, наданих судам пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким судам роз’яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. п.13 тієї ж Постанови судам роз’яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля марки «ВАЗ-21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, він не може бути визнаний дійсним, у зв’язку з чим позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 має бути відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, та якими доказами вони підтверджуються, суд на підставі ст. ст. 203, 210, 220, 640, 655, 656, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 15, 30, 57-60, 64, 83, 158, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та стягнення 6 000 гривень – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя

Арцизького районного суду                                                      Гусєва Н.Д.