Справа2-2937/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2010 року                                                            Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарях Підвисоцькій О.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3, і від шлюбу вони мають дочку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В березні 2006 р. була отримана 2-х кімнатна квартира житловою площею 39,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, куди сторони вселилися та зареєструвалися. Також в даній квартирі постійно проживає син ОСОБА_1 від першого шлюбу ОСОБА_4 Подружні стосунки з ОСОБА_3 значно погіршилися, який став жити з іншою жінкою і подав позов про розірвання шлюбу. У сім'ї відбувалися постійні непорозуміння та сварки. Так, 06.08.2009 р. відповідач навіть ударив позивача, а 09.08.2009 року не пустив позивача з дочкою до квартири. Скориставшись їхньою тимчасовою відсутністю поміняв замок в вхідних дверях і ключ не дає. З приводу протиправних дій відповідача позивач зверталася з письмовими заявами до Ленінського РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, проте попередньо в усній формі позивачу пояснили, що це питання повинно вирішуватися в судовому порядку. Дані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у користуванні даним жилим приміщеннями.

  20.04.2010 р. в суд з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням .

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що рішенням Вінницького районного суду від 02.11.2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. В березні 2006 року позивачем була отримана 2-х кімнатна квартира житловою площею 39,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, яка не приватизована і в яку сторони не вселились, оскільки проживати там поки що неможливо, так як ОСОБА_3 там робиться ремонт. В серпні 2009 року ОСОБА_1 почала створювати конфліктні ситуації, намагалася вигнати позивача з вищезазначеної квартири, перешкоджаючи проведенню ремонтних робіт позивачем. Так як шлюб між сторонами було розірвано, спільне господарство з відповідачкою не ведеться з червня 2009 року, відповідач весь час, більше шести місяців, з моменту отримання ордеру на квартиру, остання фактично перестала бути членом сім’ї позивача, тому вона втратила право користування зазначеною квартирою.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та позивач по первісному позову ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, та просили суд задовольнити первісний позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою   про встановлення порядку користування квартирою, свої позовні вимоги підтримав  та просив суд задовольнити зустрічний позов і відмовити в задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою  підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

          Згідно свідоцтва НОМЕР_1, виданого 03.07.2009 р. виконкомом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований 18.01.1989 р., актовий запис №3.

Згідно свідоцтва про народження, НОМЕР_2 виданого виконкомом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області,  батьками ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2., записані ОСОБА_3  та ОСОБА_1 .  

    Згідно ордеру на жиле приміщення №0070 від 02.03.2006 р., виданого виконкомом Вінницької міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 з сім’єю з 4-х осіб отримав право на заняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1, житловою площею 39,8 кв.м., яке складається з двох кімнат. Ордер видано на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 24.12.1993 р. №1026, тобто в час коли сторони перебували в шлюбі.

Згідно довідки МКП ЖЕК №10 від 08.10.2009 р. №557 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані квартиронаймач ОСОБА_3, 1967 р.н., дружина ОСОБА_1, 1966 р.н., син ОСОБА_4, 1985 р.н. та донька ОСОБА_2

    Згідно ч.3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Судом встановлено, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою, що стверджується листом начальника Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області № 5542 в/м від 19.08.2009 р. З даного листа вбачається, що в ЖРЗПЗ Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області зареєстровані матеріали зави ОСОБА_1 за № 9318 від 06.08.2009 р., в якій вона просить прийняти міри до гр. ОСОБА_3, який приходить додому у стані алкогольного сп'яніння з невідомими людьми, погрожує за місцем мешкання, виражається нецензурною лайкою. Також, з матеріалів заяви позивача за № 9437 від 09.08.2009, вбачається, що ОСОБА_1  просила правоохоронні органи прийняти міри до гр. ОСОБА_3, який 09.08.09 року змінив замки від вхідних дверей по місцю проживання, не попередивши заявника та не надавши їй ключі. На основі вищевикладеного в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, однак з гр. ОСОБА_3 проведено бесіду профілактичного характеру та винесено офіційне застереження про недопустимість насильства в сім'ї. Підставою відмови в порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_1 було те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які слід вирішувати виключно в судовому порядку.      

    Факт створення перешкод ОСОБА_3, у користуванні позивачам по первісному позову квартирою АДРЕСА_1 є неприпустимим з огляду на положення чинного законодавства України та загальних положень міжнародного права, згоду на обов’язковість застосування якого надано Україною.  

Згідно ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч.2 ст. 65 ЖК України члени особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

З огляду на те, що ОСОБА_3 не надає можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживати в спірній квартирі, суд вважає, що їх права та законні інтереси порушені, а тому їх слід відновити, шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

В свою чергу при частковому задоволенні зустрічного позову, суд керувався, щодо вимог до ОСОБА_1 наведеними вище обставинами, а що стосується вимог до ОСОБА_4, то суд встановив, що відповідач більше шести місяців не проживає у вказаній квартирі, що не оспорюється ніким зі сторін і ОСОБА_4 не заявляє жодних вимог, щодо встановлення порядку користування даним жилим приміщенням та не заперечує, що ніякого тиску з боку ОСОБА_3 на нього не чинилось з приводу проживання в спірній квартирі, суд вважає, що його права та законні інтереси порушені не були, а тому ОСОБА_4 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Згідно ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з роз'ясненнями даними Пленумом Верховного Суду України у п. 9 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 65, 71, 72, 107,116 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 80, 81, 209, 212-215, 218 ЦПК  України, суд, –

ВИРІШИВ:

            Первісний позов задовольнити.

    Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

            Зустрічний позов задовольнити частково.

            Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

    Судові витрати по первісному позову залишити за ОСОБА_1, судові витрати по зустрічному позову залишити за ОСОБА_3 .  

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя : /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: