Справа 2-3111/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010 року                                                            Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарях Підвисоцькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у шлюбі, який було розірвано 03.08.2001 року, про що зроблено відповідний актовий запис №1030 в міському відділі РАГС управління юстиції Вінницької області. В шлюбі народилось двоє дітей : дочка ОСОБА_2 – позивач по справі і син ОСОБА_4 – відповідач по справі. 30.11.1995 року рішенням Виконкому Вінницької міської ради від 30.11.1995 року за №839, у спільну сумісну власність сторонам була передана двокімнатна квартира житловою площею 27,5 кв.м., загальною площею 48,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1. Право на спільну сумісну власність на квартиру було зареєстроване в КП «ВООБТІ» 13.02.1996 року за реєстровим номером №1598/23091 в реєстровій книзі №262. В даній квартирі проживають і зареєстровані всі її співвласники, крім ОСОБА_2, оскільки в 2006 році остання одружилась і  почала проживати окремо та зареєструвалась за місцем проживання. Після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у співвласників склались неприязні стосунки, тому позивачі просять встановити між ними порядок користування наступним чином: виділити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в спільне користування кімнату площею 11,7 кв.м., з лоджією; виділити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в спільне користування кімнату площею 15,8 кв.м.; кухню площею 7,4 кв.м., туалет площею 1,5 кв.м., ванну площею 2,8 кв.м. та коридор площею 8,2 кв.м, залишити в спільному користуванні всіх співвласників квартири.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідачі в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог позивачів.

По справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності від 30.11.1995 року виданого рішення Виконкому Вінницької міської ради від 30.11.1995 року за №839, у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 передана квартира загальною площею 48,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Право на спільну сумісну власність на квартиру зареєстроване в КП «ВООБТІ» 13.02.1996 року за реєстровим номером №1598/23091 в реєстровій книзі №262.

Згідно копії особового рахунку №200047 виданої ТОВ «Енергоагроімпекс» в квартирі АДРЕСА_2 прописані ОСОБА_3, 1958 р.н., ОСОБА_1, 1960 р.н, ОСОБА_4, 1990 р.н.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 03.08.2001 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 03.08.2001 року, про що зроблено відповідний актовий запис №1030, в міському відділі РАГС управління юстиції Вінницької області.

Після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у співвласників склались неприязні стосунки, тому позивачі просять встановити між ними порядок користування наступним чином: виділити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в спільне користування кімнату площею 11,7 кв.м., з лоджією; виділити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в спільне користування кімнату площею 15,8 кв.м.; кухню площею 7,4 кв.м., туалет площею 1,5 кв.м., ванну площею 2,8 кв.м. та коридор площею 8,2 кв.м, залишити в спільному користуванні всіх співвласників квартири.

Відповідно до ст. 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Судом встановлено, що вимоги, які ставлять позивачі не відповідають чинному законодавству, оскільки вони просять виділити в користування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кімнату площею 11,7 кв.м., з лоджією та виділити в користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кімнату площею 15,8 кв.м., що менше встановленої норми жилої площі в Україні, яка складає 13,65 квадратного метра на одну особу.

Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Ст. 155 ЖК УРСР визначає, що жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлено них законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Враховуючи те, що вимоги позивачів суперечать чинному житловому законодавству України, суд відмовляє в задоволенні даного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 150, 155, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 10, 60, 80, 81, 209, 212-215, 218 ЦПК  України, суд, –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя : /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: